Серед когорти найбільш таємничих будівель Калуша є будинок Кернера. Точне місце розташування будинку може назвати навіть не кожен краєзнавець. Хоча, родина Кернерів була свого часу однією із найбільш знаних у місті. Однак, "Вікнам” вдалося поспілкуватися із нащадком людини, яка звела будинок, — одним із лідерів єврейської громади Калуша Ігорем Кернером — онуком власника будинку. І тепер Ігор Кернер цікавиться долею будинку, який належав його дідові. Більша частина давньої забудови центральної частини міста — єврейська. Так, 1910 року у Калуші проживало 8800 мешканців, із яких половина була євреями. Історія будинку Кернера — така ж бурхлива, як і вся історія минулого століття.
Переглядів: 759 |
Долучив: Dnister |
Дата: 15.07.2011
|
На жаль, вид сучасної забудови площі Героїв та прилеглих вуличок не дає повного відображення вигляду середньовічного міста. Це завдання ускладнюється ще більше, бо, як свідчить історик Володимир Грабовецький, не збереглося жодної мапи, жодного плану, які би відображали розташування споруд у середньовічному місті. Можна стверджувати, що з отриманням Калушем Магдебурзького права (1549 року) місто почало набувати вигляду, який був притаманний тодішнім містечкам Європи. Уцентрі міста була побудована Ратуша, навколо якої була квадратна площа, де проводилися торги. Точне місце первісного розташування площі Ринок — невідоме. У XVII столітті у Калуші був побудований старостинський замок. Це була комплексна забудова, що розташовувалася на території сучасної центральної частини міста у районі нин
...
Читати далі »
Переглядів: 626 |
Долучив: Dnister |
Дата: 15.07.2011
|
Невелике село Колодіїв однією стороною прилягає до центральної дороги, що веде від села Сівка до Галича, а другою – до річки. На північ і схід підносяться горби. Здається, що село причаїлося в низині і спить. Але воно в той вечір не спало… Січень 1945р.. Стояла сувора зима. Глибокі сніги вкрили села, поля, дороги. Село неначе завмерло під горбами, виставляючи напоказ свої білобокі оселі. На небі, морозному і чистому, зійшла вечірня зоря. Святвечір. Люди поверталися із цвинтаря, що палав свічками. Нікому й на думку не спадало, що завтра тут може появитися свіжа могила. Сім’ї сіли до Святої вечері, квапилися діти і молодь, щоб швидше повечеряти і йти щедрувати, адже сьогодні Щедрівка. З настанням темряви у село тихо, обережно увійшла
...
Читати далі »
Переглядів: 745 |
Долучив: Dnister |
Дата: 15.07.2011
|
Була колись у Спасі велика і
заслужена родина Гаврилюків, про яку достеменніше можна довідатися з
«Енциклопедії Коломийщини». Дмитро й Параска Гаврилюки мали 16 дітей, з яких
вижили не всі. А з тих, яким судилася велика доля, найвідомішими були Ілько
Гаврилюк – професор Коломийської гімназії і сотник УГА, Степан Гаврилюк – писар
у Найвищому суді у Відні, священик УГКЦ Олекса Гаврилюк, а Михайло Гаврилюк
працював надлісничим у Польщі.
Здібністю та національною
свідомістю відзначалися і їхні діти та внуки. Тут поведемо мову про сина
Михайла Гаврилюка – Ореста Гаврилюка, який 18 липня цього року відзначає своє
80-річчя. Народився Орест у с. Винятинці, тепер Заліщицького р-ну Тернопільської
обл. Згодом навчався у Коломийській гімназії, у перебігу Другої світової війни
еміґрував з батьками на Захід: Німеччина, США. Згодом у США закінчив
Універ
...
Читати далі »
Переглядів: 755 |
Долучив: Dnister |
Дата: 15.07.2011
|
Уже кілька десятиліть Коломию щороку відвідують тисячі туристів. Людей приваблюють не тільки всесвітньовідомий Музей писанкового розпису, церква Благовіщення, але й будинки, які виросли за цісаря, а також милі оку далекі гірські краєвиди, порівняно чисте повітря тощо. Мало кому може спасти на гадку, що цієї краси може скоро не стати. От щезне Коломия з лиця Землі і все! Натомість залишаться безлюдні тихі вулиці з кучугурами пороху від зруйнованих будинків. І все це насправді стане реальністю, якщо найближчим часом не звернути увагу на проблеми нашого міста, які стосуються насамперед її архітектурного й естетичного вигляду. Адже середмістя має кілька недоліків, які можуть суттєво вплинути на кількість туристів у найближчі роки.
...
Читати далі »
Переглядів: 663 |
Долучив: Dnister |
Дата: 15.07.2011
|
Сьогодні на нашому вокзалі можна побачити лише пасажирські й товарні состави. А 70 років тому місто мало цілий бронепотяг. Він належав 77 станіславському полку НКВС і через це мав 77-й номер. Напевне, це був самий нефартовий бронепотяг в історії. Зробили його у 1919 році білогвардійці Денікіна, вони ж охрестили його «Добровольцем». Після розгрому білих бронепотяг різко «червоніє» та міняє назву на «Пам’яті Шаумяна і Джапарідзе» – на честь страчених бакинських комісарів. Уже в 1920 році його захопили поляки, які спочатку нарекли панцирник «Кресовим Стрільцем», а потім «Першим маршалом» – на честь Юзефа Пілсудського. У 1939 році «Перший маршал» знову захопили совіти. Товариші Шаумян і Джапарідзе тоді вже були неактуальні, через що потяг отримав скромну назву БЕПО 77. У перші дні війни військові
...
Читати далі »
Переглядів: 783 |
Долучив: Dnister |
Дата: 15.07.2011
|
Марк Твен жартував, що класичною вважається та книга, яку всі хвалять, але ніхто не читає. З цим можна сперечатися, проте логіка є. Зрозуміло, що автори таких книжок автоматично переходять у розряд «класиків світової літератури», їх примусово вивчають у школах та вишах. В Івано-Франківську колись існувало багато пам’ятників майстрам слова, які не дійшли до наших часів. На щастя, збереглись їхні фотографії та описи.
Шевченко з книгою Нещодавно у парку нарешті встановили пам’ятник Тарасові Шевченку. Перед цим у пресі точилась багатолітня дискусія про потребу монументального увіковічення Кобзаря. Історики, мистецтвознавці, поети й письменники в один голос заявляли, що Івано-Франківськ є єдиним обласним центром України, де нема
...
Читати далі »
Переглядів: 865 |
Долучив: Dnister |
Дата: 15.07.2011
|
15 липня 2011 року в Коломийському Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського відбулася ювілейна виставка «Вогняне диво…» заслуженого майстра народної творчості України, відомого майстра різьблення по дереву, бондарства та випалювання Буковини Володимира Ворончака та Надії Ворончак (текстиль, авторська техніка). Відомий на Буковині майстер художнього різьблення, бондарства та випалювання Володимир Ворончак народився 23 серпня 1951 року в м. Хоростків Гусятинського району Тернопільської області. У 1975 році закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва (художня обробка дерева). Працюючи викладачем, одночасно навчався в Одеському педагогічному інституті ім.. К. Ушинського. Вивчаючи багаті мистецькі традиції народних майстрів Гуцульщини та Буковини, він наполегливо шукав свою стежину. Він – один із найкращих
...
Читати далі »
Переглядів: 577 |
Долучив: Dnister |
Дата: 14.07.2011
|
|
