Новаківський Олекса Харлампійович народився 14 березня 1872 року в с. Слободо-Ободіка Ольгопільського повіту Кам’янець-Подільської губернії. Помер 29 серпня 1935 року. Львівський український живописець. Початкову художню освіту здобув у Одесі в Ф.Клименка. В 1892-1900 роках навчався у Краківській академії красних мистецтв у Л. Вичулковського та ін. Тривалий час працював у с. Могилі поблизу Кракова. З 1913 року жив у Львові. Його твори: «Діти» (1905), «Коляда» (1907-1910), «Весна в селі Могила», «Автопортрет» (обидва — 1911), «Народне мистецтво», «Наука» (обидва — 1915-1916), «Пробудження», «Горо Грегіт», «Автопортрет з дружиною», «Революціонерка» (1924), «Дзвінка», «Довбуш» (обидва — 1931) натюрморти, пейзажі. Картини зберігаються у музеї у Львові. Заснував (1913) у Львові художню школу. У Львові діє художньо-меморіальний музей О.Х.Новаківського.
...
Читати далі »
Переглядів: 629 |
Долучив: Dnister |
Дата: 06.07.2012
|
На пам’ятник "Руській трійці", який в Івано-Франківську планують збудувати методом народної будови, 85-річний Іван Вагилевич уже пожертвував тисячу гривень. Віднедавна в Івано-Франківську з’явився новий літературно-меморіальний музей, відкриття якого трохи загубилося серед багатьох інших заходів, приурочених до святкування 350-річчя міста. У морфологічному корпусі медичного університету, в якому давніше була розташована Станиславівська гімназія, облаштували кімнату з експозицією, присвяченою діячам "Руської трійці" - Маркіяну Шашкевичу, Івану Вагилевичу та Якову Головацькому. У музеї виставлено найбільше матеріалів, які стосуються вихідця із села Ясень Рожнятівського району Івана Вагилевича. Це не випадково, адже сім років Іван Вагилевич провів у Станиславові, навчаючись в тутешній гімназії.
Переглядів: 742 |
Долучив: Dnister |
Дата: 06.07.2012
|
Вчора, 5 липня, в Івано-Франківську в галереї Бастіон відбулась презентація історичного путівника «Привіт зі Станіславова». Краєзнавець Іван Бондарєв та колекціонер Олег Гречаник презентували історичний путівник «Привіт зі Станиславова». На подію прийшло кілька десятків людей, зокрема, чимало науковців і краєзнавців. Презентація тривала годину і завершилась автограф-сесією. Головною родзинкою книги є вдале поєднання ілюстрацій із текстом. Це поштівки з колекції Олега Гречаника, при чому деякі з них подані вперше. Перед читачем пропливають картини цісарського Станиславова, руїни Першої світової війни, новобудови польського міста, німі свідки часів окупації, радянські архітектурні «шедеври» та монстри недавнього будівельного буму. Окрема розповідь присвячена кованим скульптурам, які вже стали т
...
Читати далі »
Переглядів: 559 |
Долучив: Dnister |
Дата: 06.07.2012
|
У краєзнавчій літературі часто посилаються на старожилів. То вони щось говорять, то заперечують. Але тут завжди є одна невеличка проблема — де шукати тих старожилів? Як жартував один мій знайомий — справжні очевидці або давно померли, або виїхали до Ізраїлю. І певна логіка в його словах є. Переважна більшість нинішніх літніх мешканців Франківська приїхала до міста у післявоєнні роки. Проте нещодавно я познайомився із справжнім старожилом, який живе у Станиславові з 1934 року. Це мистецтвознавець і письменник Володимир Баран. Незважаючи на поважний вік, він має відмінну пам’ять і, що головне, є неперевершеним оповідачем. Йому й слово.
Не хочу вчитись…
Переглядів: 794 |
Долучив: Dnister |
Дата: 06.07.2012
|
На Верховинщині ще є люди, які пам’ятають, яким колись був Черемош. Як по ньому, ризикуючи власним життям, відважні сплавники переганяли ліс, аби прогодувати сім’ю. Цієї професії вже нема. Люди — є.
Не той уже Черемош… «Королі» вузеньких, змієподібних і страшних верховинських доріг — лісовози. Якщо ви раптом зустрілися з таким на дорозі, то мусите притиснути своє авто хоч у скелю, хоч куди, аби тая величезна машина могла проїхати. Ми так і зробили. Десь трохи далі на березі видно ще свіжі сліди вирубки, ще далі — на лісовози вантажать деревину. По Черемошу швидко наближаються помаранчеві катамарани з туристами… А колись по цій ріці та цей же ліс возили справжні відчай
...
Читати далі »
Переглядів: 681 |
Долучив: Dnister |
Дата: 06.07.2012
|
За різними даними підрозділи Червоної армії увійшли до Станиславова 19 чи 20 вересня 1940 року. Вони йшли з боку Тисмениці, через залізничний переїзд. Мешканці міста звикли до польських жовнірів, форма яких була досить красивою. А от червоноармійців побачили вперше. Йшли вони у довгих грубих шинелях, ноги обв’язані якимось ганчір’ям, а на спинах, замість шкіряних ранців, тарабанили безформні брезентові мішки на мотузках. У повітрі над колоною «визволителів», кажуть очевидці, пахло дьогтем і… лайном. Поруч із піхотою їхали тачанки, котилися гармати, гуркотіли бруківкою танки. Останніх було багато, дуже багато. Танкісти, висунувшись із люків, вітали натовп людей, що стояли по обох боках вулиці Сапєжінської (Незалежності).
Переглядів: 727 |
Долучив: Dnister |
Дата: 06.07.2012
|
|
