У п’ятницю, 12 вересня, у Центрі сучасного мистецтва івано-франківський краєзнавець Сергій Ворон презентував свій новий двотомник – «Таємні сторінки Русинської історії». Це сьома книжка з дослідницької серії автора.
За словами дослідника, перший том його нової книги присвячено річці Бистриця.
«Я взяв тему, яка мене дуже хвилювала, – говорить Сергій Ворон. – Ми знаємо, що є дві Бистриці, є поселення Бистриця, гори і навіть хребти, але вони ж нікуди не спішать. Чому так? Я дослідив усю світову картографію, європейську, слов’янську і знайшов усі Бистриці. Їх небагато, всі вони беруть витоки з кордонів трьох-чотирьох держав. Наприклад, одна Бистриця впадає у Дунай біля Відня. Три Бистриці – притоки Амура і беруть витоки біля Великої китайської стіни, а  ще одна – бере початок з Трансільванії і протікає через бать ... Читати далі »

2. Деякі топонімічні кросворди
Вельми цікаво, що в нашому прикарпатському топонімічному морі трапляються свої «бермудські трикутники». Скажімо, автор-упорядник М. Габорак зафіксував два первісні варіанти полонини й гори на Верховинщині («ігнатеса» і Гнитєса), тлумачачи їх походження від чоловічого імені Гнатас-Гнат. Далі йде вторинний варіант — Гнатася. Чому не Гнатів чи Гнатове? Мабуть, слово Гнитєса має інше походження. Однак це дискусійне питання. 
Дивно також, чому потік Гнилиця має в різних місцевостях варіанти Глинець (можливо, Гнилець?) і Гниличка.
Верх Вітряний у Карпатах ніяк не можуть місцеві гуцули так називати, а з інших варіантів, поданих у книжці, не зрозуміло який є первісним. Мабуть, Вітерний? 
Довідуємося також, що гора і полонина «Данцер» має ще варіанти Данциж, Данциш. Котрий з них перв ... Читати далі »

Песимісти стверджують, що в Івано-Франківську дуже мало саме «франкового». Оптимісти дивуються – хіба? Адже є в нас літературна премія імені Франка, облмуздрамтеатр, обласна бібліотека Франка, площа та вулиця його імені…
Що ж до вулиці, то теперішню назву вона має з 1956 року. До цього була Сталінської Конституції. Та мало хто знає, що за німецької окупації ця вулиця також була Франка – але Доктора Франка. І мався на увазі зовсім не славетний Каменяр.
Вулицю перейменували у вересні 1941-го. Наше місто разом із дистриктом (округом) Галичина належало до так званого генерал-губернаторства, куди входили окуповані польські території. Керував губернаторством майбутній обергруппенфюрер СС Ганс Франк, який через місяць наніс офіційний візит до Станіслава.
То був ще той керівник. Спочатку його звинуватили у корупції свої ж «товариші по пар ... Читати далі »

На голих колесах
Наступний розділ згаданого у першій частині цього матеріалу «Інвентарю Станиславівської зброярні…1754 року» ревізора Адама Фількевича називається «Гармати залізні на лафетах і без». Лафет – це станок, на якому кріпиться ствол.
Найбільшою залізною гарматою була 12-фунтова «на кованому лафеті та голих коліщатах». Що означає «голі»? Гуми тоді не було. Мабуть, дерев’яні колеса оббивали залізом. На наступній сторінці це підтверджується, коли згадується &laq ... Читати далі »

Енциклопедія тлумачить слово «казино» як похідне від італійського casino, тобто будиночок. У Європі так називали кав’ярні, або ресторанчики з гральними залами. Першим легальним казино стало венеційське Рідотто, відкрите у 1638 році. Працювало воно у бічному крилі… церкви Сан Моїзе.
До Станиславова гральний бізнес докотився лише у ХІХ столітті. Перший літописець міста Грибович повідомляє, що «товариство казинове, для розваг засноване, складається із понад 300 осіб вищого класу. Засноване 1842 року з річними внесками від кожної особи чи однієї сім’ї по 12 флоринів». Чи велика це сума? У 1847 році шкільний учитель у Станиславові отримував 10 флоринів (злотих ринських) на місяць…
Отже, клієнтами закладу були люди заможні: лікарі, правники, офіцери, торговці, значні держслужбовці. Міщанське казино було не просто гральним домом, ... Читати далі »