Науково-творча, громадська і педагогічна діяльність професора Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Володимира Теодоровича Полєка (1924—1999) впродовж другої половини XX століття була відома не тільки в нашому краї, а й в українській діаспорі. Працьовитість його в гуманітарній сфері просто вражає і захоплює. Він — автор 1200 статей та окремих видань, опублікованих у наукових збірниках, журналах і газетах як в Україні, так і в Англії, США, Канаді, Німеччині, Польщі, Росії, та зафіксованих у його останньому бібліографічному покажчику, підготовленому нами 1999 року.
Володимир Полєк народився 27 вересня 1924 р. у сім’ї пожежника Федота (Теодора) і матері Олени з Туревичів-Полєків, у Станиславові (нині Івано-Франківську). До речі, у 1962 р. В. Полєк як краєзнавець безпосередньо долучився до перейменування рідного міста. Початкову освіту здобува ... Читати далі »

... Читати далі »

Далеке минуле завжди оповите  таємницями. Ще здавна  усі фортифікаційні споруди приваблювали до себе дослідників, аби розгадати клубок загадок, які розчинилися у стінах  замків, фортець. Чого лише вартують твердині нашого краю, котрі зберігають у глибоких надрах, до яких нікому немає доступу, свої таємниці. Тільки народна пам’ять у легендах і переказах оповідає нам про заховані у них скарби чи якісь інші загадкові явища, наприклад, привиди чи ще щось. Чимало таких оповідань шириться довкола підземель  Галицького замку. 
Один із переказів розповідає про малого хлопчика, котрий одного разу зайшов у якийсь підземний хід і пропав. Усі його шукали, але даремно. Та через кілька днів він появився і повідав, що був усередині гори, яка має багато лабіринтів  і розказав про чисельні скарби, якими вона наповнена. В оригіналі розповідь, яка наведена у кни ... Читати далі »

24 серпня на 93-му році життя в Івано-Франківську померла Олександра Синиця – перший   директор обласного краєзнавчого музею у міській ратуші. У далекому 1956 році вона створила краєзнавчий музей таким, яким ми його знаємо сьогодні, бо після 30-річного директорства Олександри Синиці там мало що змінилося. Олександру Іллівну й досі називають мамою музею. Одержима бажанням зберегти пам’ятки культури та історії Прикарпаття, вона, педагог за фахом, відкрила 12(!) філій краєзнавчого музею по цілій області, які приваблюють туристів та дослідників не лише з України.
Цій затятій та енергійні жінці вдавалися неможливі речі: вона переконала Міністерство культури СРСР віддати ратушу, з якої радянська влада зробила склади, під краєзнавчий музей. Змусила Параджанова повернути велику частину награбованих у гуцульських церквах  ікон. Щиро опікувалася дружиною Гната Хоткев ... Читати далі »