Коломия вже давно у всіх асоціюється з писанками, а Косів – з керамікою. У Калуші вважають, що їхнє місто має символізувати дзвін.

Щоб популяризувати історію свого краю, планують створити музей, видати довідник і встановити пам’ятник – і все про дзвони, пише Репортер.

Шукали по селах

Байки про диваків завжди викликали у суспільстві підвищену зацікавленість. Так, наприкінці вісімдесятих Франківськом ходили чутки, що стометрівкою дефілювала вродлива пані, гардероб якої становили лише сережки й туфлі на високих підборах.

Це, може, й лише плітки, але в історії Станиславова щось подібне таки було, пише Іван Бондарев у Репортері.

Колись івано-франківським «п’яним базаром» походжав колоритний пан, який пропонував отруту для шкідників і голосно гундосив: «От мышей, щурей, тараканов…» – пише “Західний кур’єр“.

Сто років тому ні «п’яного базару», ні гундосливого дядечка ще не було, тому мешканці міста купували засоби від небажаної живності у дроґеріях. Назва цих крамниць походить від слова «Droge», що давньою німецькою мовою означало висушені трави, сировину для виготовлення ліків. У дроґеріях здебільшого продавали ліки й лікувальні чаї, засоби гігієни.

Більшість сучасних іванофранківців навряд чи змогла б уявити, що колись наше місто славилося виробництвом перських поясів та килимів. А ще в Станиславові успішно вирощували співочих канарок, шили сукні за зразками французьких модельєрів і виготовляли музичні інструменти, які отримували нагороди на міжнародних виставках. Якби ж сучасна людина якимось дивом перенеслася на початок ХХ століття і пройшлася станиславівськими крамницями, деякі товари викликали б у неї велике здивування – пише “Західний кур’єр”.

Український правник Теофіл Окуневський (1858-1937) був справжньою зіркою адвокатури і з його іменем пов’язано кілька гучних процесів – пише “Західний кур’єр”.
Він прибув до Станиславова у 1884 році й невдовзі відкрив тут власну контору. З 1890 року Окуневський працював у Городенці. 18 травня 1908 року у Відні відбувся судовий процес, на якому за образу честі та гідності довелося відповідати знаменитому польському письменникові Генрику Сенкевичу.