Монастир «Пресвятого Серця Ісусового» сестер чину Святого Василія Великого (ЧСВВ)провінції Пресвятої Тройці Української греко-католицької церкви, що у Войнилові, має цікаву історію. Початки обителі припадають на 1927 рік, коли вдова регента Семена Дацка із села Пилипівка записала свій маєток на монастир і сама вступила до нього.

Войнилівський декан о. Людомир Костянтин Зарицький звернувся із цим питанням до митрополита Андрея Шептицького й отримав дозвіл на заснування обителі. Настоятелькою була призначена с. Йосифа Качор, яка відбула новіціят і склала перші монаші обіти в Яворові, інформують "Вікна".

Фактично, калуський вокзал сьогодні — це два вокзали: залізничний та автобусна станція.

Залізничний — колишній головний вокзал міста, де, якщо вірити інтернету, такої станції не існує, хоч залишок типового тріумвірату кафе "Зустріч" і ресторану "Привокзальний" ще можна відшукати. І автовокзал — в старому, ще совєцких часів трохи "підправленому" "акваріумі", де скромні вияви мандрівного життя все ж є, і звідки тихо і без помпи калушани від’їжджають в неблизькі краї з закордонним паспортом в руках, йдеться в черговій віртуальній екскурсії від Facebook-сторінки Old Kalush.

У Тисмениці представлять документальну фотовиставку на шевченківську тематику: "Кобзарю, знов до тебе я приходжу…". Це репортажі з відкриття пам'ятників Кобзареві, а також світлини з віча, Шевченківських читань та візиту Українського жіночого конгресу.

Про це розповів прикарпатський фотохудожник Ростислав Кондрат, інформує Фіртка з посиланням на Суспільне Карпати.

У Коломиї взялися за добудову Національного музею мистецтв Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського. Проєкт добудови був створений ще в 1893 році. 

Проте, понад 100 років до нього ніхто не дивився, передає Фіртка.

Фонди закладу переповнені, місця у виставкових залах не вистачає. Тож обласна рада виділила на розробку проєктно-кошторисної документації понад пів мільйона гривень.

Символічно, що на прапорі Калущини жовто-блакитні барви поєднуються з червоно-чорними, які ще називають бандерівськими, адже історія чи не кожного із сіл цих теренів виразно позначена карбами національно-визвольного спротиву зайдам-«визволителям». Щоліта – у липні – громада Кадобни, яка належить до Брошнів-Осадської селищної ради ТГ, відзначає одну з найгіркіших дат своєї історії – насильне виселення кадобнян, які допомагали боївкам УПА, у південні області УРСР. 2021-го минає 70 років від часу виселення жителів села з дідівських теренів.