За 40 кілометрів від Івано-Франківська є чудове медитативне місце для тих, кому хочеться спокою, зібратися з думками чи взагалі від них відгородитися.

Село Маріямпіль Галицького району має багату історію, живописні краєвиди та інші родзинки, які варто побачити, пише Репортер.

Курс релігієзнавства

Менше години в дорозі і в’їзди­мо у невелике чепурне село. На стовпах величезні гнізда лелек, вулиці майже безлюдні.

В історії Станиславова бували випадки, коли людей звинувачували у злочинах, яких вони не вчиняли – пише  “Західний кур’єр”.
У 1931 році в Окружному суді Стани­славова розглядалася справа 18-річного Якуба Шехтера. Батько юнака володів кам’яницею на вул. Ґолуховського, 62 (тепер вул. Чорновола), крамницею і складом збіжжя, а мати належала до відомого роду Бретгольців. Молодого Шехтера звинувачували в огидному злочині – зґвалтуванні 5-річної Людвики Щепанської. На основі свідчень самої дівчинки та її батьків юнака заарештували, хоч він категорично заперечував свою провину. Він стверджував, що батьки Людвики лише прагнули грошового відшкодування, а сама дівчинка злилася на нього через те, що він виганяв її з батькової крамниці, бо вона вчиняла там гармидер.

В останній третині ХІХ століття Станиславів переживав справжній будівельно-мілітарний бум. Тоді активно забудовували південно-західну частину міста, де було багато військових частин. Першою ластівкою стали артилерійські казарми, споруджені у 1886 році на перехресті теперішніх вулиць Коновальця та Сахарова.

У переписці магістрату споруди фігурують як «нормальні казарми», адже вони мали відповідати суворим будівельним нормам військового відомства, а саме воно орендувало ці приміщення у міста, пише Репортер.

У рамках програми «Івано-Франківськ – місто героїв» на вул. Коновальця, 141, встановили пам’ятну дошку українському дисиденту, громадсько-політичному діячу, історику, політв’язню радянських тюрем Валентину Морозу.

16 квітня – друга річниця смерті Валентина Яковича, тож відкриття пам’ятної дошки присвятили до цієї дати, пише Західний кур’єр з посиланням на офіційний сайт міського голови.

Як за Австрії, так і за Другої Речі Посполитої Станиславів міг похвалитися жвавим політичним життям. Всі справи політичного характеру не лише приковували до себе увагу громади, а й проникали до сфер, здавалося би, далеких від усякої політики. Але політика не створювалася сама по собі, її творили люди. В одній статті складно розповісти про всіх політиків тогочасного міста, тому спробуємо згадати хоча б найвідоміших – пише “Західний кур’єр”.

У ХІХ столітті свічки були не лише засобом для освітлювання помешкань. Їх використовували також для того, щоб виміряти певний відрізок часу, адже годинники в ті часи були предметами розкоші і дозволити їх собі міг далеко не кожен – пише “Західний кур’єр”.

Фотовиставку "Юліан Дорош. Покуття та Гуцульщина 1930-х з архіву в США" відкрили 17-го квітня в Івано-Франківську.

На виставці у Підземному Переході Вагабундо представили 15 фотографій Юліана Дороша, передає Фіртка з посиланням на Суспільне Карпати.

Окрім світлин, презентували й документальний фільм Юліана Дороша "Біля джерел народної творчості", де зображене життя гуцулів у 30-х роках.

Перші станиславівські поштівки були, напевно, одними з найкращих прикладів образотворчого мистецтва. Над їх оформленням працювали художники, які нерідко перемальовували види вулиць із фотографій. Виготовлялись вони літографічним способом, зазвичай у кольорі, мали високу якість друку і навіть сьогодні тішать око.

Випускали ці поштівки наприкінці 1890-х, тож зустрічаються вони надзвичайно рідко і нині є гордістю будь-якого колекціонера, пише Репортер.