У мальовничому селі на Городенківщині зберігають давню великодню традицію – «йти сербен» (з наголосом на першому складі). Це обрядовий танець, який виконують лише чоловіки на Великдень біля церкви. А на Провідну неділю, взявшись за руки, танцем обходять ціле село.

Такого звичаю більше ніде нема, пише Репортер.

Бойовий танець

Музеї дещо нагадують айсберги. Те, що ми бачимо в експозиції, становить лише невеличку частину їхніх скарбів. Найбільше експонатів заховано під водою, тобто у фондосховищах. Довший час Івано-Франківський краєзнавчий музей пильно оберігав свої запасники від сторонніх.

Але з приходом нового директора політика закладу помінялась. Галина Беднарчик надала Репортеру можливість попрацювати з архівними фото. Ми виявили багато раритетів, що ілюструють історію Станиславова у ХХ столітті.

Тиха провінція

У 1928 році за ініціативи історика Чеслава Хованця була створена комісія, яка мала на меті відкриття регіонального Покутського музею в Станиславові – пише “Західний кур’єр”

Музей мав служити для зберігання та експонування пам’яток, пов’язаних із природою, історією і побутом Станиславова, а також усього краю. На початку грудня 1929 року для музею зібрали експонати, багато з яких були подаровані мешканцями міста й емігрантами з різних європейських країн.

Одним із найвідоміших фотографів старого Станиславова був Маріан Єндрик (1898-1946), його захоплення фотографією розпочалося ще у юні роки – пише “Західний кур’єр”.

Свої перші світлини він зробив у 14-річному віці. В міжвоєнний період його хобі перетворилось на професію – він став знаним фотографом і представником фірми «Zeiss» у Станиславові.