Ця будівля, імовірно, була збудована, як і римо-католицький костел Пречистої Діви Марії, у 1762-1775 роках відомим архітектором Речі Посполитої Бернардином Меретином. До захоплення Коломиї польськими військами це був церковний дім римо-католицької церкви (у перекладі з німецької мови), тобто плебанія. За спогадами Романа Печеніщука, за часів польської влади (до 1939 року) - канцелярія парафіяльного костьолу Діви Марії.

Під час Другої світової війни плебанія була трохи пошкоджена. Після закінчення цієї кровополитної війни трішки перебудували й розмістили там військову комендатуру, яка була огороджена величезним парканом. Згодом цю унікальну будівлю перетворили в житловий будинок.

В Музеї караїмської історії та культури відкрилася незвичайна виставка, учасником якої стали ті, хто хоча раз бував у музеї, ходили вулицею Караїмською і бачили будинок №17, в якому проживала родина Зараха Зараховича, побували на кладовищі галицьких караїмів і поглядом зупинялися на могилі провідника громади.

Зарах Зарахович (21.12.1890 – 11.12.1952) – духовний, культурний, громадський діяч.