Трагедія, що сталася 71 рік тому в Калуші, досі не дає спокійно спати родичам загиблих. Восени 1943 року школярів калуської торгової школи німці розстріляли на центральній площі у всіх на очах. І досі родичі не знають, де їхні тіла. Жодного документа, лише свідчення очевидців тих подій. Та й тих лишилися одиниці. Докопатися до істини намагається голова калуського «Меморіалу» Богдан Яневич.
Калуш. Площа Героїв. Саме тут у центрі міста 4 листопада 1943 році гестапо розстріляло щонайменше 11 школярів. З ними був і батько одного з хлопців, який кинувся захищати сина, а німці забрали і його. Того дня у Калуші був базар. І площа тоді називалася – Ринок. Люди вже розходилися, була четверта година як над’їхала машина і з неї почали викидати хлопців. Гестапо вкотре вирішило влаштувати показовий розстріл. Людей змушували ставати навпроти школярів та дивитися на те ... Читати далі »

Цими днями минуло 5 років з того часу, як в Івано-Франківському краєзнавчому музеї було започатковано реставраційний проект «Врятуймо скарби разом».
Сьогодні в рамках проекту за участю духовенства, представників влади, громадськості, волонтерів, мистецтвознавців у міській ратуші відкрили виставку твору сакрального мистецтва «Релікварій святого Пантелеймона»
Як розповів ініціатор проекту, художник-реставратор Валерій Твердохліб, рідкісна на території Галичини пам'ятка є скринькою-мощовиком, виготовленою з дерева і датується XVIII століттям. В середині скриньки - намальована ікона із зображеннями святого Пантелеймона, Божої Матері з Ісусом та Розп'яття на фоні монастирських церков і моря. На торці скриньки під час реставрації виявили напис грецькою мовою та часточки печатки, які можуть свідчити про те, що сакральний твір перевозили або навіть ... Читати далі »

Цими днями, виповнюється п’ять років з того часу коли 25 листопада 2009 року в залах Івано-Франківського краєзнавчого музею був відкритий реставраційний проект «Врятуймо скарби разом!». Десятки відреставрованих творів іконопису та скульптури ХVII-ХХ ст. отримали нове життя, а музей – прекрасну постійно діючу експозицію. Проект отримав розголос не тільки в нашому регіоні, а й в Україні. У 2010 році вперше в історії музею було відкрито реставраційний відділ. В 2013 році ми широко представили ідеї проекту в Києві, створивши спільну експозицію з фоторобіт Юрія Бакая «Образи Світлих» нашого музею, та Музею народної творчості імені Івана Гончара. У 2014 році реставратори відділу успішно пройшли атестацію комісії Міністерства культури і туризму України й отримали відповідні категорії. 
Ідея зберегти та популяризувати твори сакральної спадщини Га ... Читати далі »

Відзначення 100-ліття від дня народження героя національно-визвольної боротьби, комбатанта тактичного відтинку ОУН—УПА «Чорний ліс» Василя Андрусяка — це подія не лише для Снятинщини і Прикарпаття, а й для усієї України, в якій знову переплелися героїчні і, на жаль, трагічні історичні паралелі. Бо знову триває цинічна московсько-українська війна...
Саме тому в такий суворий час нам усім необхідно гартуватися духом і тілом на прикладах таких героїв, котрі поклали свої життя на олтар державності і незалежності. Важливо на правдивих взірцях історії, таких як  життя полковника УПА Андрусяка і нинішніх захисників української незалежності на Донбасі — культивувати в молодого покоління дух незламності і героїзму.
Тож уже сьогодні у нашому районі розпочав роботу організаційний комітет, який запланував важливі заходи: у всіх школах району — ... Читати далі »

22 грудня 2014 р. в Національному заповіднику «Давній Галич» відбулося останнє в цьому році засідання вченої ради, на якому наукові співробітники розглянули наступні питання:
1. Звіт про наукову роботу Національного заповідника «Давній Галич» за 2014 р.
2. Розгляд та затвердження наукових тем на 2015 р.
3. Звіт про паспортизацію рухомих пам’яток.
4. Різне.
З першого питання виступив заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи, кандидат історичних наук С. Побуцький, який проаналізував науково-дослідну роботу колективу, здобутки і недоліки, які мали місце в цьому році. Наукові співробітники, працюючи над визначеними темами, проводять екскурсії, виступають з лекціями в установах, на підприємствах, у навчальних закладах району. В цьому році науковці заповідника брали уча ... Читати далі »

22 грудня 1917 в селі Старий Угринів народилася сестра Степана Бандери Оксана Андрiївна Бандера (1917-2008), український педагог, громадсько-культурна діячка.
Дочка Мирослави Глодзінської (донька священика) та Андрія Бандери, священика УГКЦ (з 1906 року), культурно-громадського діяча, політика Західноукраїнської Народної Республіки, ветерана Українсько-польської війни, розстріляного в 3-му управлінні НКВС УРСР 10 липня 1941, пише День.
Сімейство Бандер не мало власного житла і проживало в службовому будинку, що належав Українській греко-католицькій церкві. Як згадував у своїй автобіографії Степан Бандера, у великій і дружній родині панувала «атмосфера українського патріотизму та живих національно-культурних, політичних і суспільних інтересів». Отець Андрій був переконаним українським націоналістом і дітей своїх виховував у тому ж дусі. Вдома у Бандер була велик ... Читати далі »

Найшвидше св. Миколай приходив до польських дітей Станиславова – 6 грудня. У газеті «Кур’єр станиславовський» першої декади грудня різних років читаємо про можливість замовити прихід Святого Миколая до дитини додому. Такі заходи організовувало польське товариство Зв’язку стрілецького (вул. Тринітарська, 1). Тому до дітей Миколай приходив у супроводі стрільців та дітей-орлят.
Також 5 грудня на вул. Конопніцької, 15 (тепер – Шухевичів) відбувалося дитяче свято Святого Миколая. Батьки, звичайно, допомогали Миколаю і подарунки мали здати заздалегідь.
Пам’ятали у цей день і про бідних дітей. Для них громадськість спільними зусиллями готувала подарунки і проводила свято Миколая.
За даними міжвоєнної преси ми бачимо, що св. Миколай – це не Санта Клаус, як часто нам зараз розповідають ЗМІ. Св. Миколай – персонаж релігійни ... Читати далі »

У своїх міжвоєнних спогадах учні станиславівської української гімназії часто згадують популярну на той час гру.
Наприклад, Орест Корчак-Городиський пише:
«У стук-пук ми також мали добрих гравців – згадати хоча б братів Олесницьких… У домівці «Сокіл» – зустрічі, гра в стук-пук, а на площі Чорногори – відбиванка і кошиківка».
З відбиванкою та кошиківкою все просто – це сучасні волейбол і баскетбол. А що ж то за стуки з пуками?
Ніхто не знав. Знайомі історики з краєзнавцями розводили руками. Особливо всіх бентежив отой пук. Мимоволі пригадувалися забави візантійського імператора Михайла ІІІ П’яниці. Цей цісар влаштовував змагання серед придворних з гасіння свічок… пердінням. Між іншим, переможця чекала нагорода у 100 золотих. Хоча слабо віриться, що вихованці Станиславівської гімназії могли влашто ... Читати далі »

Дерев’яний храм у селі Бубнище, яке підпорядковується Болехівській міській раді, збудували понад 120 років тому. Тут і нині служать літургію, а древні стіни знають більше, ніж будь-який підручник з історії. Свого часу церква потрапила під безбожний прес совітів, лики святих місцеві рятували, як могли. 
 
Благодатне місце
Село Бубнище в ущелині, під захистом гір та, певно, Божого провидіння, бо люди тут за совітів не лише зберегли віру, а й врятували від руйнації церкву. Вона споруджена 1891 року на пожертви мешканців села. Вже за три роки Гнат Поркишка зі Слободи вирізьбив іконостас, а за дев’ять років – бічні вівтарики.
Серед звивистих гірських краєвидів Бубнищівська церква в надійному сховку. Треба крученими дорогами з глини та каміння пройти зо два кілометри, здолати стрімку гору і перейти невеличке плато – на ньому затишно ... Читати далі »

Історія знає чимало випадків успішного розвитку невеличких поселень до розмірів мегаполісів – так само, як і їх занепаду. Причинами деґрадації поселень могли бути війни, природні катаклізми або ж економічні чи політичні чинники. На теренах сучасної Галичини залишилось чимало міст і невеличких містечок, пік розвитку яких припав на XVI–XVII ст.ст., а в наступних століттях вони втратили свої міські права та перетворилися на цілком «совкові» селища міського типу.
Така доля спіткала Чернелицю, що лежить на правобережжі Дністра на східному Покутті. Містечко, перш за все, відоме руїнами (а як же?) замку та костелу, які приваблюють сюди допитливих мандрівників.
Звичайних туристів чи екскурсій тут не зустріти – а все через складне добирання. Довколишні дороги більше нагадують траси для ралі, тому доїзд сюди автівкою одного разу перетворився на невеличк ... Читати далі »

План без автора
Цікавим є те, що всі вісім бастіонів Станиславівської фортеці мали власні назви. А до нас дійш ... Читати далі »

Сьогодні, 11 грудня, в Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка відбулася презентація книги Івана Монолатія «Місто без властивостей. Коломийська фуга Великої війни». Це не перша презентація книги на теренах області. 
Автор монографії Іван Монолатій добре відомий івано-франківцям. Доктор політичних наук, професор ПНУ та польського університету ім. Яна Кохановського, академік Академії наук вищої школи України, один із засновників краєзнавчого об’єднання «Моє місто», член Національної спілки краєзнавців України, Наукового товариства ім. Т. Шевчека, автор 300 наукових та краєзнавчих видань.
Привертає увагу цікава назва книги. Автор розповідає, що назва виникла як відгук до творів Роберта Музиля «Людина без властивостей» та поезії Пауля Целана «Фуга смерті». Обидві книги про знищення: ... Читати далі »

Книжка «ГУЦУЛЬЩИНА» видана у друкарні в Українського Культурного Центру в Талліні. Ініціатором та духовним наставником видання є Анатолій Лютюк.
Анатолій Лютюк - український культурний і громадський діяч в Естонії, Монах Цистерціанського монастиря в Хюланді (Норвегія) з послухом у Таллінні, керівник Центру української культури в Таллінні.
У книжці представлено в ілюстративній формі предмети гуцульської матеріальної культури при допомозі фото матеріалів та авторських графічних рисунків, доповнених поезією вихідців з Гуцульщини. Видання переносить нас у атмосферу автентичності гуцульської духовної та матеріальної культури.
Книжка видана на папері виготовленому древнім ручним способом. Весь графічний матеріал також надрукований високим способом друку на обладнанні із минулого сторіччя. 
Презентація книги відбудеться о 18.00 у книгарні "Є" ... Читати далі »

У грудні минає 75 років з часу утворення Станіславської, а сьогодні Івано-Франківської області.
Цій події приурочено виставку в обласному центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій, яка триватиме до кінця місяця. Головними експонатами стали книжкові , буклетні видання про утворення та історію області. Слід відзначити  і  дослідницьку літературу, в котрій відображено  контекст розвитку Прикарпаття, а також суть трансформації - прийняття адміністративно-територіального устрою, яка відбувалася в 1939 році, коли область входила до складу УРСР.
«Враховуючи всі недоліки адміністративно-територіального устрою нашої області, сьогодні першочерговим завданням нового уряду є його реформування, або хоча б оптимізація, - зазначив Богдан Волошинс ... Читати далі »

4 грудня 2014 року в Івано-Франківському краєзнавчому музеї відбулася Всеукраїнська наукова конференція на пошану Петра Арсенича з нагоди його 80-річчя та 55-річчя історико-краєзнавчої діяльності «Історико-культурна спадщина Прикарпаття», у якій взяли участь директор ОУНБ ім. І. Франка Людмила Бабій та заступник директора Любов Федик.
Відкрив наукову конференцію Михайло Юрійович Косило, голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, директор обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді.
З привітаннями виступили: заступник начальника управління культури, національностей та релігій ОДА, голова Івано-Франківської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Василь Тимків, викладачі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника – завідувач кафе ... Читати далі »

Прикарпатське музеєзнавство і краєзнавство ось уже більше половини століття важко уявити без Петра Арсенича. Він автор 55 книг. Серед них «Січові стрільці» (Івано-Франківськ, 1990), «Станіслав – столиця ЗУНР» (Івано-Франківськ, 1993), «Гуцульський театр Гната Хоткевича (Коломия, 1993), «Родина Заклинських» (Галич, 1995), «Родина Шухевичів» (Івано-Франківськ, 1999), «Родина Озаркевичів» (Коломия, 1995), «Родина Бандерів» (Івано-Франківськ, 1998), «Криворівня в житті і творчості українських письменників, діячів науки і культури» (Івано-Франківськ, 2000) та інші. Крім того ним надруковано 1593 наукових статей (тобто в середньому публікував три статті), 323 рази виступив на міжнародних, всеукраїнських і регіональних наукових конференціях (в середньому шість конференцій в рік), організував 401 & ... Читати далі »

Будуємо ... Читати далі »

У 1986 році в Івано-Франківську завершили реконструкцію початкової частини вулиці Незалежності (тоді – Радянської). Її зробили пішохідною, вистелили тротуарною плиткою (вперше у місті) та прикрасили фонтанами. Їх було аж шість штук – чотири маленьких і два великих. До наших часів зберег­лись лише солідні фонтани навпроти стоматологічного корпусу медуніверситету. Пара менших була навпроти книгарні «Букініст», а ще одна стояла наприкінці стометрівки.
Містом навіть ходили чутки, що цю частину Радянської зроблять окремою вулицею і назвуть Фонтанною. Не сталося – компартійні боси краяти Радянську не дозволили.
А ось мешканці будинків уздовж стометрівки були не в захваті від реконструкції. Кажуть, коли фонтани вмикали, у квартирах зникала вода.
Після розвалу СРСР дрібні фонтани не функціонували і швидко перетворилися на смітники. Їхнє марм ... Читати далі »

Сто років тому люди значно більше залежали від газу, адже він використовувався не лише для обігріву і готування їжі, а й для освітлення. Була навіть приказка: «немає газу – немає будинку». «Газова» історія Станиславова роз ... Читати далі »

"На  світі  все  боїться  часу, а  час  боїться  пірамід,  - Казав  мудрець,  пізнавши  Схід,  -  на  світі  все  боїться  часу", - писав Яр Ялавутич. Шкода, але Івано-Франківськ не Лівійська пустеля, тут немає пірамід, натомість час залишив глибокі зморшки на обличчі міста.
 
Будинок на вулиці Січових Стрільців, 18 збудований ще у 1827 для купця С. Регенштрайфа Як розповідає краєзнавець Михайло Головатий ця будівля є найдавнішим поверховим будинок за межами середмістя. Проте, час змінив його до непізнаваності.
Стіни будинку пам’ятають галасливих хлопчаків, адже у 1850-х роках тут була розташована чоловіча міська 4-класна школа.
Пройшло менше ніж за пів століття і він почав заманювати до себе відвідувачів найсмачнішою та найвишуканішою у місті кавою.   ... Читати далі »

Учора в приміщенні бібліотеки Івано-Франківського національного медичного університету відбулось урочисте вручення краєзнавчої премії ім. Дмитра Яворницького, лауреатом якої став прикарпатський учений-історик і теоретик української літератури та етнокультури, академік Володимир Качкан.
Всеукраїнська премія імені Дмитра Яворницького Національної спілки краєзнавців України, заснована 1991 року, щороку присуджується науковцям за вагомий внесок у справу вивчення, дослідження і популяризації історико-культурних і природних багатств рідного краю.
У заході, який відбувався під музичний супровід квартету саксофоністів музичного училища ім. Січинського, взяли участь представники місцевої влади, державних і громадських установ, відомі діячі науки і культури. Зокрема начальник управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА Володимир Федорак високо оцінив потуж ... Читати далі »

У час непростий, у час звитяжний відважні захищають свою Батьківщину, разди — свою домівку, краяни — свій кут на мапіѕ Сьогодні скажу про Рогатинщину, про прагнення небайдужих повизбирувати факти, зібрати їх докупи і сказати, що ось ми такі є.
Я — про видання історично-краєзнавчого дослідження «Букачівці — Опільське містечко на берегах Свіржа», авторами якого є письменник Роман Коритко та журналіст Михайло Мазур. Книжка ваговита, багатогранна, з достойним контентом.
Букачівці ще в середні віки було містечком з магдебурзьким правом, тепер — це селище міського типу, з родючими чорноземами, що розкинулось у рівнинній долині по обидва боки річки Свіржа, неподалік найбільшої галицької ріки Дністра.
ідея написання книжки належить жителям селища Букачівців, зокрема, фермерові Володимиру Тиблевичу, головному лікареві місцевої лікарні ... Читати далі »

Богдан Гаврилів, Михайло Косило. З історії створення музею та пам’ятника «Руській трійці» в Івано-Франківську: історико-краєзнавче видання. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2014. — 132 с.; Михайло Косило, Богдан Гаврилів. Пам’ятники Кобзареві на Прикарпатті: ілюстрований довідник. — Івано-Франківськ: місто НВ, 2014. — 128 с.
Такі книжки не зразу зауважуєш, а потім роками шукаєш. Такий льос краєзнавця — документувати, описувати, розшукувати, аби через роки цю інформацію шукати і дивуватися: скільки зроблено і, головне, не пропущено.
історія створення пам’ятника «Руській трійці» в Івано-Франківську лягла в основу першої книги. ініціатором пам’ятника виступив історик і краєзнавець Богдан Гаврилів. Це перший пам’ятник в Івано-Франківську, збудований за народні кошти. Так склалося історичн ... Читати далі »

Працівники Національного заповідника ‘’Давній Галич‘’ продовжують каталогізацію (нумерацію, обміри і нанесення на карти) курганів на території Заповідника та прилеглих територіях. 
Кургани – земляні могили у вигляді різного розміру горбиків, часто трапляються у лісах Галичини (рис.). Завдяки їм вони і збереглися, бо велика кількість курганів зникла з відкритих полів через оранку. Але коли їх створювали, довкілля було степовим, безлісим.
На землях Галичини перші кургани належали пастухам – скотарям. Вони жили на цих землях з III по початок II тис. до н.е. Свій виготовлений від руки глиняний посуд ці люди прикрашали відбитками шнура. Тому їх матеріальні залишки археологи назвали культурою шнурової кераміки.
Померлих вони ховали на найвищих, найбільш наближених до неба горбах. Можливо, небо і високі горби мали для людей того часу ... Читати далі »

«В книгах криється істина, яку ми прагнемо пізнати». Ці слова, сказані о. Володимиром Кузюком із галицької церкви Різдва Христового, стали епіграфом до події, яка відбулася в Національному заповіднику «Давній Галич». Тут, у картинній галереї, відкрилася виставка стародруків ХVІІ – початку ХХ століття із фондів установи. Таке розмаїття давніх книг рідко можна побачити навіть в історичних музеях. І це ще не всі видання, що зберігаються у фондосховищі. Свого часу частина з них була відібрана для музейної експозиції у Крилосі, де було відрито «Музей історії церкви в Галичині». 
За тим працівники заповідника звернулися до священиків греко-католицької церкви у районі, щоб ті передали заповіднику збережені у церквах старі книги. На їх пропозицію відгукнулись парохи Галича,Брині,Комарова, Крилоса, Сапогова. Передані книги – це направд ... Читати далі »

150 років тому народився знаменитий різьбяр i будівничий церков Василь Турчиняк.
Таких людей, як Василь Турчиняк, на Гуцульщині називають непрОстими, тобто наділеними особливими таємними знаннями. "Різьбяр від Бога", - написала про нього наприкінці XIХ століття одна з найпопулярніших тоді на Галичині газета "Діло". Як i годиться непрОстому, Турчиняк вирізнявся з-поміж односельців не лише неабияким мистецьким хистом, але й деякими дивацтвами…
Коли народився цей гуцульський майстер, точно невідомо. Півтора століття тому у віддалених гірських селах, яким на той час було й село Луг, що поблизу Делятина (тепер – Івано-Франкiвська область), мало хто з гуцулів записував точні дати народження дітей. Пам'ятали хіба рік народження, та й то не завжди. Тож тепер впевнено можна сказати лише те, що 1864 року в сім'ї селянина Івана Турчиняка народ ... Читати далі »

Читаючи «Станиславівські вісті» за 1912 рік, з подивом помічаємо, що  тільки у номері від 28 листопада вперше з’явився кримінальний огляд. Проте, це  не дивно, адже наше місто на поч. ХХ ст., та й в подальшому – було зовсім не кримінальним.
Хроніки з міських судових засідань по своїй чисельності і значимості помітно уступають новинам культури. Тогочасні кримінальні злочини  носили побутовий чи дрібнокримінальний характер. Найчастішими були шахрайство, в тому числі і шлюбне, привласнення громадських, поштових, чи державних грошей, крадіжки, зловживання службовим становищем.  Інколи газети сповіщали про втечу молодих дівчат з батьківського дому за коханими, а інколи і про самогубства в основному через нерозділене кохання, чи борги. Бували і зовсім трагічні випадки безглуздої смерті через укуси щурів, чи ненадання необхідної допомоги.
... Читати далі »

23 жовтня цього року в управлінні Служби безпеки України в Івано-Франківській області демонтували стелу «Полеглим при виконанні службових обов’язків», що протягом кількох десятиліть в’їдалася в очі людей викарбуваними на ній прізвищами кремлівських прислужників — катів українського народу. Поштовхом до цього рішучого кроку послугувала послідовна наполегливість громадської ради при управлінні, яка в червні цього року гостро порушила питання щодо доцільності цієї стели на другому поверсі адміністративного будинку УСБУ в області.
«Ми звернулися до науковців, істориків і краєзнавців з проханням, аби вони вивчили, чиї саме імена на цій дошці, — сказав начальник УСБУ полковник Микола Найдич. — Після копіткої роботи, беручи до уваги й моральні критерії, було встановлено, що це прізвища тих, хто придушував національно-визвольний рух на При ... Читати далі »

Власна національна школа завжди була ідеалом кожного народу, який проживав   у цивілізованому світі. Століттями боролась за неї  українська нація.  Давня й важка історія невеликого міста над Дністром -  Галича. У дуже складних умовах іноземного поневолення розвивалася в Галичині українська культура та освіта.  Розвиткові освіти в нашому місті здавна приділялася велика увага. Цікавий історичний факт дійшов до нашого часу про одну із перших шкіл, яка існувала в Галичі у ХVІ ст. 
«За даними джерел , - пише видатний прикарпатський історик Володимир Грабовецький, - така школа була заснована в Галичі наприкінці ХVІ ст., де учнів навчав якийсь час Йосиф -  протосингел александрійського патріарха Кирила Лукариса. Правдоподібним є те, що початкова школа в Галичі стала попередницею подібних до неї парафіяльних шкіл». Після шкільної реформи 17 ... Читати далі »

Гарне враження
Що відомо про Івано-Франківськ? Гостям обласного центру Прикарпаття здебільшого розповідають офіційні версії його заснування і розбудови, акцентують увагу на пам’ятках архітектури національного значення, показують будівлі ратуші, катедри, художнього музею та в’їзну браму до колишнього палацу Потоцьких, проводять екскурсії центральною частиною міста. Мешканці міста знають про його історію трохи більше, а місцеві, з діда-прадіда станиславівці, – ще більше. Походження, заснування і розвиток міста вивчають історики та краєзнавці. Івано-Франківськ популяризують серед туристів, проводять їм екскурсії, переповідають легенди і бувальщини, розказують про архітектуру, історію будівель і вулиць. Адже наше місто й справді має чим пишатися і славиться своєю вишуканою архітектурою. У сучасному Івано-Франківську налічується п’ять пам’яток архітектур ... Читати далі »

Гармати диктують правила
Через стрімкий розвиток артилерії на початку XVI століття високі кам’яні стіни середньовічних замків швидко втратили оборонну здатність. Тепер вони були мішенню для артилерії, яка легко пробивала в них величезні діри. Тому висоту фортечних стін суттєво зменшили, а товщину відповідно збільшили.
Середньовічні вежі також виявилися недосконалими. Через їхню округлу форму між н ... Читати далі »