В Івано-Франківську встановлять ще три анотаційних дошки героям - колишньому вояку УНА, полковнику  Легіону Українських Січових Стрільців та визначному художнику.
Про це йшлося на засіданні робочої комісії з питань встановлення анотаційних дощок в рамках реалізації програми «Івано-Франківськ – місто героїв».
Нагадаємо, що у 2013 році депутати Івано-Франківської міської ради, з метою вшанування героїв національно-визвольних змагань, які проживали чи вели активну діяльність у нашому місті, затвердили програму «Івано-Франківськ – місто героїв».
З часу затвердження програми у місті уже встановлено більше десяти анотаційних дощок на честь відомих історичних постатей – громадських активісті, письменників, музикантів, художників, спортсменів.
Під час засідання члени комісії вирішили запропонувати на розгляд виконавчого ко ... Читати далі »

У відділі краєзнавчої літератури в рамках циклу „Краєзнавство Івано-Франківщини в іменах” функціонує книжкова виставка „Володимир Полєк у спогадах і шанобливім слові”, присвячена 90-літтю від дня народження видатного прикарпатського літературознавця і бібліографа, Почесного члена Національної спілки краєзнавців України, професора Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.
„Енциклопедією" історії Івано-Франківська, біографій видатних діячів Прикарпаття називали ми відомого літературознавця, краєзнавця і бібліографа, професора Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника Володимира Теодоровича Полєка. 27 вересня йому би виповнилося 90 років.
Для нашого міста і краю це була визначна особистість, яка за 40 років своєї наукової і краєзнавчої діяльності зробила надзвичайно багато для дослідження історії Прикарпат ... Читати далі »

17 вересня виповнюється 75 років із дня початку «західного походу Червоної армії». По суті, події, які у шкільних підручниках більшість українців вивчали як возз’єднання українських земель в одній державі, були окупацією української території іншою державою — Радянським Союзом. Навіть в умовах відмови від залишків тоталітаризму оцінка тих подій не є достатньо чіткою.
Напередодні у меморіальному музеї «Калуська в’язниця» презентували комплексну документальну виставку «Калуська в’язниця у 1941-1944 р.», яка буде присвячена подіям національно-визвольної боротьби українського народу у ті роки на теренах Калущини.
Невелику лекцію для гостей на презентації прочитав кандидат історичних наук Олег Малярчук.
Як зазначив науковий працівник історико-краєзнавчого музею Калущини Богдан Яневич, історичний архів працюватиме ... Читати далі »

II. Датування сіл, селищ і містечок
Подаючи назву кожної топонімічної одиниці, автор-упорядник книжок «Топонімія Галицької Гуцульщини» та «Топонімія Покуття» М. Габорак покликається на архівні джерела, в яких уперше їх згадують. Однак тут мусимо з прикрістю зауважити, що за 23 роки незалежності українські науковці досі не переклали і не впорядкували давні історичні документи: грамоти, привілеї, люстрації. Вони й досі зберігаються в наших державних архівах та бібліотеках, не перекладені, не зіскановані, гейби навмисне приховані. Принаймні вони не відомі широкому загалу. Доступ до них у дусі совєтських часів ускладнений, кожен науковець чи краєзнавець мусить заново ковтати пилюку століть і тратити свій час та кошти на поїздку, наприклад, до Львова. Очевидно, в Україні мусив би існувати якийсь проект, ррант для перекладу повного корпусу давніх документів про ... Читати далі »

Одну зі сторінок історії Прикарпаття була розкрито на прикладі села Мединя. Презентація книги "Історія мого села" відбулася у школі села Мединя з ініціативи Калуського Товариства політв’язнів і репресованих
Презентація відбулася у п’ятницю 19 вересня у селі Мединя Галицького району. У книгу увійшли спогади про село дочки учителя — Теодозія Козловського.
Село Мединя — нині належить до Галицького повіту. У 1914 році воно належало до юрисдикції Калуського повіту. Із Калушем Мединю пов”язує діяльність багатьох видатних людей. Зокрема, тут провів останні роки свого життя український політичний і військовий діяч Дмитро Коржинський, живуть і працюють численні вихідці із Медині.
Мединя — одна із найдавніших стоянок первісної людини на території Покуття (Покуттям називали південно-західний. «кут» Галичини між ріками Дн ... Читати далі »

«Україна -  єдина країна» - під таким гаслом 25 вересня у Коломиї відбудеться ювілейне п’яте Січове свято, приурочене 150-річчю від дня народження засновника січового руху – адвоката Кирила Трильовського.
Захід, що пройде у співпраці головного управління освіти і науки та управління культури обласної державної адміністрації, Коломийської міської ради, Коломийського педагогічного коледжу Івано-Франківської обласної ради та адвоката Михайла Петріва, розпочнеться о 14.00 на площі біля меморіальної таблиці з барельєфом Кирила Трильовського за адресою: вул. Валова, 9.
Відкриється дійство урочистою ходою середмістям колони студентів Коломийського педагогічного коледжу та інших навчальних закладів міста під звуки січових мелодій у виконанні муніципального духового оркестру. На площі перед пам’ятною дошкою Кирилові Трильовському студентки коледжу ... Читати далі »

Появі цієї кам’яниці передували події, подібні на історичний анекдот. Історик Садок Баронч пише таке: «Розповідають, що під час похорону Юзефа Потоцького його родич Микола Потоцький, староста канівський, хильнувши зайвого, застрелив у Станиславові якогось жида. Це дуже обурило власника міста Станіслава Потоцького, і він почав тому докоряти. Висварений староста відповів: «Тихо, не кричи. За одного я пришлю тобі цілу фіру жидів». І справді, поїхавши до Бучача, з допомогою козаків наловив цілу зграю жидівських бахурів і, завантаживши ними драбинястий віз, наказав відвезти їх просто до Станиславова і перед замком перекинути. Кажуть, що з тих жидів нібито походить Шмая, який після 1820 року збудував гарну кам’яницю по Середній вулиці».
Скоріш за все йдеться про Шмаю Реґенштрайфа, а згадана кам’яниця — це будинок №18 на Січових Стрільців ... Читати далі »

Ринок праці сто років тому і сьогодні
Виявляється, і на початку минулого століття в місті були «зайві» спеціалісти. Зокрема в Станиславові було забагато адвокатів. «Неможливо заперечити, що в адвокатурі нині тісно, – зауважувала місцева преса в 1904 р.  – Мало не щомісяця новий адв ... Читати далі »

... Читати далі »

16 вересня у меморіальному музеї «Калуська в'язниця» пройде комплексна документальна виставка «Калуська в'язниця у 1941-1944 р.», яка буде присвячена подіям національно-визвольної боротьби українського народу у ті роки на теренах Калущини.
На виставці будуть представлені нові матеріали. Їх відшукали спільними зусиллями науковців та активних калушан, повідомив «Вікнам» Богдан Яневич.
До виставки запрошуються всі охочі. Можливо, учасниками стануть чні загальноосвітніх шкіл міста та району. Зокрема, ті школярі, які займаються краєзнавчих гуртках та цікавляться історією рідного краю.
Невелику лекцію для гостей на презентації прочитає директор Музейно-виставкового центру Уляна Паньо та старший науковий співробітник, історик Богдан Яневич.
Крім самодостатньої презентації виставки документальних матеріалів про Калуську в&rsq ... Читати далі »

У музеї визвольних змагань Прикарпатського краю відкривається виставка «Українці для армії: Бофони – грошові документи ОУН і УПА. Народна підтримка визвольної війни 1939-1954 років».
Бофони — скорочено від «Бойовий фонд» — грошові документи з національною символікою та символікою ОУН і УПА й відповідними написами, з номіналами чи без них. Представники Організації українських націоналістів чи Української Повстанської Армії видавали їх населенню в обмін на добровільно передані кошти, продукти, одяг тощо.
Окрім суто фінансової ролі, бофони також виконували агітаційну функцію. Це була частина повстанської пропагандистської роботи.
На виставці експонуються бофони та документи з приватної збірки франківського колекціонера Михайла Коцаби. Повна колекція — 305 зразків . В експозиції використано понад 150 різновидів бофонів, інф ... Читати далі »

У п’ятницю, 12 вересня, у Центрі сучасного мистецтва івано-франківський краєзнавець Сергій Ворон презентував свій новий двотомник – «Таємні сторінки Русинської історії». Це сьома книжка з дослідницької серії автора.
За словами дослідника, перший том його нової книги присвячено річці Бистриця.
«Я взяв тему, яка мене дуже хвилювала, – говорить Сергій Ворон. – Ми знаємо, що є дві Бистриці, є поселення Бистриця, гори і навіть хребти, але вони ж нікуди не спішать. Чому так? Я дослідив усю світову картографію, європейську, слов’янську і знайшов усі Бистриці. Їх небагато, всі вони беруть витоки з кордонів трьох-чотирьох держав. Наприклад, одна Бистриця впадає у Дунай біля Відня. Три Бистриці – притоки Амура і беруть витоки біля Великої китайської стіни, а  ще одна – бере початок з Трансільванії і протікає через бать ... Читати далі »

2. Деякі топонімічні кросворди
Вельми цікаво, що в нашому прикарпатському топонімічному морі трапляються свої «бермудські трикутники». Скажімо, автор-упорядник М. Габорак зафіксував два первісні варіанти полонини й гори на Верховинщині («ігнатеса» і Гнитєса), тлумачачи їх походження від чоловічого імені Гнатас-Гнат. Далі йде вторинний варіант — Гнатася. Чому не Гнатів чи Гнатове? Мабуть, слово Гнитєса має інше походження. Однак це дискусійне питання. 
Дивно також, чому потік Гнилиця має в різних місцевостях варіанти Глинець (можливо, Гнилець?) і Гниличка.
Верх Вітряний у Карпатах ніяк не можуть місцеві гуцули так називати, а з інших варіантів, поданих у книжці, не зрозуміло який є первісним. Мабуть, Вітерний? 
Довідуємося також, що гора і полонина «Данцер» має ще варіанти Данциж, Данциш. Котрий з них перв ... Читати далі »

Песимісти стверджують, що в Івано-Франківську дуже мало саме «франкового». Оптимісти дивуються – хіба? Адже є в нас літературна премія імені Франка, облмуздрамтеатр, обласна бібліотека Франка, площа та вулиця його імені…
Що ж до вулиці, то теперішню назву вона має з 1956 року. До цього була Сталінської Конституції. Та мало хто знає, що за німецької окупації ця вулиця також була Франка – але Доктора Франка. І мався на увазі зовсім не славетний Каменяр.
Вулицю перейменували у вересні 1941-го. Наше місто разом із дистриктом (округом) Галичина належало до так званого генерал-губернаторства, куди входили окуповані польські території. Керував губернаторством майбутній обергруппенфюрер СС Ганс Франк, який через місяць наніс офіційний візит до Станіслава.
То був ще той керівник. Спочатку його звинуватили у корупції свої ж «товариші по пар ... Читати далі »

На голих колесах
Наступний розділ згаданого у першій частині цього матеріалу «Інвентарю Станиславівської зброярні…1754 року» ревізора Адама Фількевича називається «Гармати залізні на лафетах і без». Лафет – це станок, на якому кріпиться ствол.
Найбільшою залізною гарматою була 12-фунтова «на кованому лафеті та голих коліщатах». Що означає «голі»? Гуми тоді не було. Мабуть, дерев’яні колеса оббивали залізом. На наступній сторінці це підтверджується, коли згадується &laq ... Читати далі »

Енциклопедія тлумачить слово «казино» як похідне від італійського casino, тобто будиночок. У Європі так називали кав’ярні, або ресторанчики з гральними залами. Першим легальним казино стало венеційське Рідотто, відкрите у 1638 році. Працювало воно у бічному крилі… церкви Сан Моїзе.
До Станиславова гральний бізнес докотився лише у ХІХ столітті. Перший літописець міста Грибович повідомляє, що «товариство казинове, для розваг засноване, складається із понад 300 осіб вищого класу. Засноване 1842 року з річними внесками від кожної особи чи однієї сім’ї по 12 флоринів». Чи велика це сума? У 1847 році шкільний учитель у Станиславові отримував 10 флоринів (злотих ринських) на місяць…
Отже, клієнтами закладу були люди заможні: лікарі, правники, офіцери, торговці, значні держслужбовці. Міщанське казино було не просто гральним домом, ... Читати далі »

Серед шумного балу
Станиславів початку ХХ ст. За вікном несміливо сіріє ранок, мешканці міста тільки-но з неохотою прокидаються. Однак на вулицях уже можна побачити дивовижні постаті: ось молодий пан в елегантному фраку, дама у розкішній бальній сукні… Це світська публіка Станиславова поверталася додому з нічн ... Читати далі »

Стало відомим ім’я ще одного повстанця, який загинув від рук енкаведистів під хутором Ловаги на Рожнятівщині. «Сулима», «Калина», «Тарас», «Дуб», «Голуб» — українські герої-повстанці, які 1951 року через зрадника загинули під хутором Ловаги на Рожнятівщині. Сьогодні на місці їх героїчного чину височіє гранітний «упівський» хрест — символічна могила борцям за волю України, про освячення якої писала «Галичина» у статті «Ловаги — дух відваги» ще у липні 2012 року. А де покояться полеглі вояки, досі не знає ніхто, і донедавна залишалися невідомими навіть імена та прізвища двох вояків з повстанськими псевдо «Тарас» і «Голуб». 
Але через два роки після виходу в світ журналістського репортажу авторові публікації неочікувано зателефонував ж ... Читати далі »

Хорошу традицію започатковано в косівському видавництві «Писаний Камінь». Це приватне підприємство у наш час, коли україномовні книжки мають багато перепон для видання, видає їх коштом великого фанатика книгодрукування директора  цього видавництва Михайла Павлюка. Недавно він спонсорував друк двох книжок.
Першу книжку — «Олекса Довбуш» — з передмовою Юрка Шкрумеляка випустив 1935 року львівський видавець Іван Тиктор, обкладинку намалював відомий художник Едвард Козак. Книжка збереглася завдяки тому, що побратим Петра Шекерика-Доникового свого часу подарував її жителеві Верхнього Ясенова Верховинського району Іванові Мартищуку, який передав її своєму зятеві — історикові, етнографові Михайлу Прощуку з Косова.
Друга книжка — це перевидання об’ємної, на 460 сторінок, повісті Параски Плитки-Горицвіт з Криворівні Верхови ... Читати далі »

Вп’яте на Івано-Франківщині визначають лауреатів обласної премії Володимира Полєка, відомого краєзнавця, бібліографа, педагога, літературознавця, колишнього професора Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Цього року на розгляд комісії з присудження премії свої роботи представили дев’ять кандидатів.
«Сьогодні відбувається чергове засідання комісії з призначення такої премії. Воно є особливим, тому що в 2014 році відзначається 90-річчя з дня народження Володимира Полєка, – розповів голова обласної організації Спілки краєзнавців України Михайло Косило. – Це корифей нашого українського краєзнавства».
Учасники засідання комісії після розгляду та обговорення робіт рекомендували головам облдержадміністрації та обласної ради визначити як лауреатів премії Володимира Полєка завідувача кафедри органічної та аналіт ... Читати далі »

У Болехові поблизу музею Наталії Кобринської відкрили пам’ятник Січовому Стрільцю, художнику, скульптору та поету Михайлові Гаврилку.
Він був уродженцем Полтавщини, відкривав перші українські школи на Волині, ставив пам’ятники Тарасові Шевченку в Прикарпатті і на Буковині, воював за Україну як повстанський отаман. У 1915 році в складі армії Січових Стрільців Михайло Гаврилко звільняв Болехів від російського війська.
«Михайло Гаврилко всім своїм життям, своєю долею дбав про Україну, –наголосив, виступаючи на урочистостях з нагоди відкриття монументу, заступник голови облдержадміністрації Сергій Адамович. – Це одна крапля тієї великої історії людей, які доклалися до утвердження незалежності нашої держави».
Ініціатором спорудження пам’ятника став президент історичного клубу «Холодний Яр» письменник Роман Коваль, перу ... Читати далі »

В Івано-Франківську відбулися урочистості з нагоди 80-річчя Першого Українського Жіночого Конгресу, який проходив у місті Станиславові 23-27 червня 1934 року.
В 1994 році було організовано Другий Світовий Конгрес Союзу Українок, а цьогоріч обласний центр Прикарпаття вже втретє приймає делегаток та гостей Конгресу.
На заході були присутні священнослужителі різних конфесій, представники громадських організацій та обласної влади.
У рамках Конгресу відбулася презентація виставок архівних матеріалів з історії діяльності  Всеукраїнської організації Союзу Українок, нових видань жіночих організацій, обговорення доповідей щодо діяльності даного Конгресу.
За словами голови  світової федерації українських організацій Орисі Сушко, основною метою даного Конгресу, передусім,  є спроба донести суспільству інформацію про важливу роль жінки у контексті сьогодення ... Читати далі »

В неділю, 7 вересня, в Болехові відбудеться урочисте відкриття пам'ятника скульптору, учаснику визвольних змагань ХХ століття Михайлові Гаврилку.
Про це сьогодні, 5 вересня, на прес-конференції повідомив депутат Львівської міськради Роман Грицак, передає кореспондент Варіантів.
Проект меморіалу Стрілецької Слави розроблений скульптором Василем Яричем та архітектором Орестом Скопом. Пам'ятник виготовили у Львові, а сьогодні вже розпочався його монтаж у Болехові.
Меморіал встановлять біля пам'ятника письменниці Наталії Кобринській. Там же планується увіковічнити художника-баталіста, автора проекту прапора Українських січових стрільців Івана Іванця. Початок урочистостей – об 11.00.
Заплановано презентацію книжки Романа Коваля "Шевченкіана Михайла Гаврилка" та показ документального фільму "Стеком і шаблею" (режисер – Воло ... Читати далі »

Останніми роками побачили світ дві цікаві й важливі для історії Прикарпаття книжки — етимологічні словники-довідники: «Топонімія Галицької Гуцульщини» (Івано-Франківськ, 2011. — 656 с.) і «Топонімія Покуття» (івано-Франківськ, 2013. — 932 с.). Автор видань, кандидат філологічних наук, голова Івано-Франківського обкому профспілки працівників освіти і науки України Мирослав Габорак (правильно буде Габорак) зафіксував у своїй поважній праці понад 18 тисяч найменувань географічних об’єктів Гуцульщини й Покуття. Погодьтеся, що прочитати ці дві книжки нелегко з огляду на на їхній обсяг та специфічний текст. У мене особисто це забрало багато часу. Ще більше пішло на осмислення й аналіз цих видань.
Найперше треба скласти велику подяку авторові-упорядникові такої велетенської інформації. У нас подібні до цього праці видаються вперше. Б ... Читати далі »

Під такою назвою вийшла книжка відомого краєзнавця Михайла Паньківа у видавництві Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника в серії «Бібліотека журналу «Краєзнавець Прикарпаття». Це збірник топонімів, легенд, переказів і пісень про татарські напади на Прикарпаття з середини XV ст. до початку XVIII ст. Вони є народною пам’яттю, котра тривожно б’є на сполох і сьогодні, коли нахабні сусіди вирішили захопити багаті українські землі.
Наші предки вперто і небезуспішно протистояли татаро-монгольській навалі. Жорстокість нападників закарбували у народних піснях і переказах як засторогу для наступних поколінь і нагадування про готовність завжди бути на сторожі рідної землі.
Перший раз татаро-монгольська орда, пройшовши через Карпати у 40-х роках XIII ст., підкорила Малопольщу та Угорщину. Тоді було знищено Галич, Коломию, Снятин, Тисм ... Читати далі »

Будинок з австрійської поштівки нині майже не змінився. Але одразу впізнати його трохи проб­лематично. Чому? Та бо змінилося середовище.
На поштівці – кам’яниця на Грушевського, 7. Тепер тут фізіологічний корпус медуніверситету. А на початку минулого століття будинок називали «Флоріанкою». Втім, усе по черзі.
У травні 1900 року в Станиславові відкрилась філія краківського товариства взаємних убезпечень «Флоріанка». Тепер такі товариства називають страховими. Попервах організація не мала власного приміщення і винаймала кілька кімнат в будинку, що нині має адресу Чорновола, 1. Свою діяльність страховики почали із креативної рекламної компанії. Наприклад, місцева газета писала, що у новому закладі працюють 30 службовців, переважно неодружені кавалери. Спрацювало – клієнтки повалили валом.
Справи у товариства пішли настільки ... Читати далі »

Слава чудотворної ікона Діви Марії, знану багатьма чудесами та зціленнями, гриміла далеко за межами Станиславова. Спочатку вона зберігалась у невеличкому вірменському костелі. Храм був старий, ще дерев’яний, не міг вмістити багато вірних. Через те Потоцький кинув ідею перенести образ у великий латинський костел (теперішній Музей мистецтв Прикарпаття).
Ікону забрали до ратуші, а звідти мали урочисто нести до колегіати. Та все пішло не за планом. Дамо слово літописцю:
«Було то дня 20 жовтня 1742 року. Образ, оповитий вельоном і опечатаний трьома печатками, зложено у магістраті, де зібралося духівництво, шляхта, залога станиславівської фортеці та незлічені тлуми людей.
Вже процесія мала рушити, коли… небо потемніло, ніби чорна ніч змінила білий день, почали бити блискавиці, розпочалась страшна буря.
Хтось вигукнув з натовпу: «Чудотворний о ... Читати далі »

Знаючі люди кажуть, що в Карпатах тяжче, ніж ліс сплавляти, було хіба мольфувати.
На Черемоші сплав лісу в дарабах [1] почали в 1850-х роках. До того часу був "дикий сплав" – дерево скидали у воду, його зносила  висока вода вниз, де його ловили на спокійній воді. 
Останній сплав лісу на Чорному Черемоші був 1968 року, на Білому – 1969-го.
Що спричинило припинення лісосплаву:
- просто скінчився доступний ліс, його весь вирубали. 
Ну і:
- дараби били рибу. Після сплаву в ріці знаходили купу побитої риби;
- ліс серйозно стирався об каміння. Ґарантовано втрачалося в об'ємі, сплавлене дерево набирало багато вологи, його доводилося довго сушити.
Розповідає Дмитро Могурак – давній сплавщик лісу, 1937 року народження. Мешкає в селі Нижня Дземброня. Водив дараби по Чорному та Білому Черемошах.
... Читати далі »

Сьогодні залізничники розпочали реконструкцію пам'ятки архітектури, приміщення татарівського залізничного вокзалу. Цю інформацію підтвердив начальник Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень Ярослав Лучко.
Сьогодні ще невідомо, що включатиме реконструкція: перекриття аварійної споруди чи капітальний ремонт всього досить немалого приміщення.
До 90-х років у Татарові функціонували три колії. У приміщенні вокзалу на першому поверсі були диспетчерська, каса, дві зали очікувань. А поверхом вище проживали сім’ї залізничників. У 1990-х роках, коли «Укрзалізниця» проводила масштабні реконструкції вокзалів у Делятині, Ворохті, Яремчі, залізничній станції у Татарові не пощастило потрапити до цього переліку. Дещо пізніше через фінансову кризу станцію закрили, скоротили працівників, демонтували дві колії. А людей відселили до Делятина. З окраси й в ... Читати далі »

У Рогатині відбулося відкриття пам'ятника жителям міста і сіл Бабинці та Кутці,які загинули на фронтах Другої світової війни. Пам'ятник освятив о. Дмитро Бігун, який відслужив панахиду за вбитими жителями Рогатинщини.
У церемонії відкриття пам’ятника взяли участь голова райдержадміністрації Володимир Паньківський, голова районної ради Володимир Штогрин, міський голова Володимир Гусак, громадськість. Під час відкриття пам'ятника звучали патріотичні пісні у виконанні хору «Сурма» під керівництвом Євгена Падучака.
Прозвучали слова вдячності від керівників району та міста небайдужим громадянам Рогатинщини, які долучилися до збору коштів. Почесною грамотою та премією  нагороджено Михайла Воробця – краєзнавця та почесного жителя міста Рогатина, адже саме йому належить ініціатива спорудження такого пам’ятника . «Зараз, як ... Читати далі »

В ході прокурорської перевірки встановлено, що посадові особи відділу музейної роботи Івано-Франківської ОДА, зловживаючи своїм службовим становищем, за відсутності висновків історико-містобудівельного обґрунтування, в 2007 році неправомірно відкоригували межі охоронної зони пам’ятки архітектури національного значення Парафіального костелу 1672-1703 років.
Відтак, на їх основі, Івано-Франківською міською радою у 2009 році було прийнято незаконне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,04 га поряд із майданом Шептицького одному з суб’єктів господарювань та передано в оренду для будівництва квіткового ринку з громадськими туалетами.
Такими діями територіальній громаді Івано-Франківська завдано збитків на 850 тисяч гривень. За даним фактом прокуратурою м.Івано-Франківська розпочато кримінальне провадження за озн ... Читати далі »