Всеукраїнське товариство «Гуцульщина» спільно з журналом «Ґражда» виступили з пропозицією створення кількатомної ілюстрованої «гуцульської енциклопедії».
За словами ініціаторів проекту, в енциклопедії, на основі досягнень сучасного гуцулознавства, буде подано якнайбільший масив інформації про Гуцульщину, розкрито термінологічні одиниці та основні понятійні смисли, інформує прес-служба ОДА.
Статті будуть присвячені не лишень визначним подіям і фактам, а й персоналіям, які зробили визначний внесок у розвиток та популяризацію рідного краю.
Також будуть вміщенні відомості про місцевості, храми, гірські масиви та водні ресурси. Виданню енциклопедії передує розробка на рівні кожного району тематичного плану (розподілу загального обсягу статей за їхніми типами та дисциплінами) і словника (повного переліку термінів, які увійдуть до видання ... Читати далі »

Орест Дичковський вважав, що виховувати патріотизм на прикладах окупаційної (радянської) армії, як це робиться в більшості військових навчальних закладів, – абсурд. На початку діяльності ліцею (перший набір відбувся у вересні 1996 року) тут навіть вживалися історичні українські назви військових підрозділів – такі ж ... Читати далі »

У четвер, 19 червня, в арт-галереї Калуша відкриється фотовиставка «Обличчя звитяги».
На фотографіях — легіонери Січових Стрільців. На виставці буде представлено 48 світлин з книги «Обличчя звитяги», яка вийшла у Тернополі. На виставці експонуватимуться якісні копії на оракалі формату А-2.
Фотовиставка присвячена 100-річчю з початку Першої світової війни.
— У 1914 році Січові стрільці купили фотоапарат. Вони сказали, що один із їхніх принципів — зберегти про себе історію, щоб майбутнє покоління не казало, що вони знаходяться перед порожньою сторінкою. І власне завдяки цьому фотоапарату і багатьом іншим фотоапаратам, які були на фронті, які були у студіях, ми зробили таку книгу, — розповів автор книги Святослав Липовецький.
Про життя та подвиги січових стрільців створено чимало книг, більшість із них історичного, р ... Читати далі »

Днями відбувся ще один етап акції «Нічний вело-Франківськ». Жителі й гості міста мали нагоду не тільки проїхатись на своєму двоколісному другові, але і насолодитись неймовірними легендами й історіями старого Івано-Франківська.
Цього разу маршрут охопив одну з найзеленіших частин міста. Загальна протяжність мандрівки становила близько 10 км. Екскурсанти на чолі з гідом Василем Лютаном побували на 7 об’єктах: площі Андрея Шептицького, пам’ятників Євгену Коновальцю, Степану Бандері, Тарасу Шевченку, стадіоні «Рух», міському озері й м’ясному клубі «Кондрат».
Одна з найбільших переваг велоекскурсії — безкоштовна участь. Учасники платять тільки за прокат велосипеду, якщо не мають власного. Кінцева точка кожного маршруту слугує пунктом здачі орендованого транспорту.
За словами організатора — Медичної фундації ... Читати далі »

За три з половиною століття існування в Станиславові—Івано-Франківську побувало чимало визначних людей. Про перебування І. Франка, ім’ям якого названо місто, знають усі. Менше — про перебування цісаря Франца Йосифа I, керівника російського Тимчасового уряду О. Керенського чи вченого і політичного діяча М. Грушевського. І зовсім не знають про перебування командувача Революційно-Повстанської Армії України Нестора Махна.
Газета «Kurjer stanistawowski» 23 квітня 1922 р. подала коротку інформацію «Махно в Станиславові»: «Прославлений ватажок Махно, відомий партизанською боротьбою з більшовиками на Україні, був доставлений зі Снятина до Станиславова, де пробув кілька днів з жінкою і вірними товаришами. Звідси буде доставлений з усім своїм оточенням під ескортом державної поліції до табору інтернованих в Стжалкові».
Як і з яко ... Читати далі »

Нещодавно надвірнянці вдруге зустрілись із директором Івано-Франківського музею визвольних змагань Ярославом Коретчуком та викладачем Прикарпатського університету Петром Ганцюком – молодими істориками, науковцями, представниками нової молодої генерації дослідників історії краю, визвольних змагань.
Вони докладають чимало зусиль, праці, щоб запов¬нити «білі плями» в історії визвольних змагань краю, повернути імена героїв, які поклали свої життя за незалежність України.
Цього разу вони презентували свою книгу «Командири відділів ТВ 22 УПА «Чорний Ліс», яка вийшла друком цьогоріч у видавництві «Літопис УПА». Книга присвячена командному складу тактичного відтинку 22 «Чорний Ліс» воєнної округи ІV «Говерля». Характерно, що 11 із 40 командирів, про яких мова – уродженці Надвірнянщини. Дослідження мі ... Читати далі »

В рамках відзначення ювілею відбувся похід до місця, де похо ... Читати далі »

Цю поштівку у 1914 році випустив станиславівський видавець Шраєр. Крім назви вулиці, на ній зазначено ще й район – Німецька колонія. Дільниця була складовою колишньої ґміни Княгинін-Колонія та тягнулася від сучасної вулиці Бандери до залізниці.
Німці замешкали у Станиславові ще з кінця XVIII століття – після приєднання Галичини до Австрійської імперії. Втім, їх було дуже мало і в житті міста вони не грали вирішальної ролі. Усе змінилося, коли в 1866 році через Станиславів проклали колію «Львів-Чернівці» та збудували паровозоремонтні майстерні. Місцевих залізничних фахівців тут не було, тому запросили багато німців, які оселились на східній околиці міста. Так виник район Княгинин-колонія, який до 1925 року був окремою ґміною.
Життя станиславівських німців значно пожвавилося після прибуття сюди у 1891 році пастора Теодора Цьоклера (1867-1949). Він шви ... Читати далі »

З погляду участі жителів міста Галича у національно-визвольних змаганнях маємо певну проблему. Справа у тому, що за винятком хіба що Ніни Вівчаренко (псевдо «Зеня») та Теклі Заклінської (псевдо «Хортиця») ми не можемо назвати імен інших українських патріотів, які брали активну участь у нашій боротьбі за незалежність. Причиною цього може бути те, що багатьох активістів-оунівців радянська чи німецька влада знищила у часи двох окупацій, а відомості про інших загубились у вирі війни. І все ж ще одного повстанця із славного міста Галича нам вдалося виявити, щоправда тільки за псевдонімом. Хоча ми дуже сподіваємось, що після цієї публікації нам вдасться дізнатися його справжнє ім’я та прізвище.
 У спогадах Романа Загоруйка (псевдо «Лапайдух») «Повернення із справжнього пекла» ми знайшли цікаву інформацію про галичанина на псев ... Читати далі »

Бургомістр дещо нагадує капітана кораб­ля. Він разом зі штурманом прокладає курс (обирає стратегію розвитку), веде місто по бурхливому морю господарки, а в разі небезпеки останнім залишає капітанський мостик. Які можуть бути небезпеки у міського голови? Та різні! Наприклад захоплення чужинськими військами. У часи Першої світової багато бургомістрів залишалися в окупованих галицьких містечках, аби разом зі своїми виборцями нести тяготи війни.
Втім, очільника Станиславова це не стосувалось. Від кінця ХІХ століття нашим містом керував доктор юриспруденції Артур Німгін. В історію він увійшов як перший і останній станиславівський бургомістр-єврей.
Коли спалахнула війна й царська армія стрімко наближалася до міста, шляхетний доктор повівся геть не шляхетно. Мемуарист Сімон Шпунд так описує події, що передували російської окупації. «Міський голова Артур Німгін зайшов у ... Читати далі »

Родзинкою проекту центральної районної бібліотеки «Туристично-краєзнавчий клуб у бібліотеці: відкриваємо нові горизонти» є екскурсії, під час яких ми пізнаємо свій край, його історичну, культурну, природну спадщину. Недавно група бібліотекарів, користувачів відвідали Делятинський краєзнавчий музей, який знаходиться в центрі селища, обабіч дороги на Яремче.
В музеї нас зустрів його директор Андрій Мисюк, краєзнавець Данило Гребенюк та колишній засновник музею Тимофій Антонюк. Історія музею: цей будинок колись належав адвокату, доктору права, послу віденського парламенту і галицького сейму, відомому громадсько-політичному діячу, засновнику і керівнику української радикальної партії, людині поважній і впливовій, великому українському патріоту Миколі Лагодинському.
З 1906 по 1912 рр. в нього помічником працював випускник Віденського університету, майбутній класик у ... Читати далі »

проводять 4 грудня 2014 р. в Івано-Франківську Всеукраїнську наукову конференцію «Історико-культурна спадщина Прикарпаття» (на пошану Петра  Арсенича з нагоди його 80-річчя та 55-річчя істори ... Читати далі »

Героїчна і звитяжна боротьба українського народу за свою волю й державу залишила славетні сторінки в нашій історії і людській пам’яті. Післявоєнне покоління, напевно, не в силі осмислити жертовність, з якою українці виборювали свою волю. Це стосується героїчного змагу початку 50-х років, коли до збройної боротьби долучилися ті, хто був готовий іти до кінця. Про трагічні події для підпілля ОУН та його помічників на теренах Станіславівської округи свідчить розпочата наприкінці зими 1951-го управлінням МДБ Станіславської області й затверджена міністром держбезпеки УРСР генералом-лейтенантом М. Ковальчуком цілком таємна агентурна справа «Переправа».
Вбивши у жовтні-листопаді 1950-го керівників Карпатського крайового проводу ОУН Степана Слободяна (псевдо «Єфрем»), Григорія Легкого («Борис»), Богдана Драча («Дунай») і розшифрувавши ... Читати далі »

Під такою назвою у відділі краєзнавчої літератури обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І.Франка функціонує книжкова виставка, присвячена 140-річчю від дня народження видатного українського письменника, неповторного майстра психологічних новел, члена „покутської трійці” Марка Черемшини.
Іван Семанюк, ввійшовши в українську літературу під псевдонімом Марко Черемшина, збагатив українське красне письменство високомистецькими творами, художній рівень яких не поступається найкращим європейським зразкам. Глибокий знавець селянського життя і побуту, він у своїх психологічно витончених новелах показав колоритну панораму життя прикарпатського села кінця ХІХ - початку ХХ ст., його обурення проти гніту та сваволі.
Народився письменник 13 червня 1874 р. на Гуцульщині, у с. Кобаки  Косівського району. Навчався у Коломийській гімназії, згодом - у Віденському ун ... Читати далі »

У 1171 році в столиці Галицького князівства сталася подія, яка більше не знає собі подібних у всій давньоруській історії. Розповідаючи про трагедію в Галичі, київський літописець акцентував увагу читачів на заколоті городян проти «Чагрових людей». «А ось твій ворог - Настаська, - пише автор літопису. – І галичани, розіклавши вогонь, спалили її, а сина її Олега в заслання вигнали, а князя Ярослава Осмомисла водили до хреста, що буде він по правді жити з княгинею. І так вони уладнилися». З цього та кількох інших розповідей у вітчизняних літописах стає зрозумілим, що Настуся Чагр була позашлюбною, коханою жінкою князя Ярослава Осмомисла (1157-1187).
Галицький володар у 1150 р. одружився з дочкою володимиро-суздальського князя, засновника Москви Юрія Довгорукого Ольгою. Оскільки шлюб був укладений з політично-династичних міркувань, то він не міг принест ... Читати далі »

8 червня у Микитинцях на Народному домі встановили анотаційну дошку командиру загону «Котловина» УПА, політв’язню, диригенту хору «Первоцвіт» Степану Ковалю.
Дошку встановили в рамках програми «Івано-Франківськ – місто Героїв», ініційованої народним депутатом України Русланом Марцінківим.
Нині в Івано-Франківську вже встановлено 5 анотаційних дощок українським героям та відомим діячам. Досить прикметно, що дошку Степанові Ковалю встановили саме на фасаді народного дому в селі Микитинцях. Адже після переслідувань радянською владою, Степан Коваль змінив прізвище та влаштувався художнім керівником Станиславівського районного будинку культури, територіально розміщеному с. Микитинці (вул. Зарічна 75а).  До сьогодні у с. Микитинці веде свою активну творчу діяльність народний аматорський хор "Первоцвіт", керівником як ... Читати далі »

28, 30 травня та 4 червня 2014 року у відділі краєзнавчої літератури обласної бібліотеки відбувалися засідання історико-краєзнавчої лабораторії „Івано-Франківщина історична”, організованої для студентів Інституту історії Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.
Учасники лабораторії зі своїм наставником, доцентом кафедри історії України Андрієм Корольком, детально ознайомилися із відділом краєзнавчої літератури, книгами та періодикою, які утворюють його фонди, зокрема: авторським фондом академіка Володимира Грабовецького, діаспорними виданнями, книгами, присвяченими історії населених пунктів області та визвольним змаганням ОУН-УПА, бібліографічними покажчиками, журналами „Краєзнавство" та „Краєзнавець Прикарпаття"  тощо.
Студенти  отримали інформацію про структуру краєзнавчого довідково-бібліографічного апарату ... Читати далі »

Сьогодні вона є найкоротшою у Франківську. Її довжина – лише 60 метрів. Ми знаємо її як вулицю Бачинського, втім таку назву вона отримала лише у 1990 році.
На мапах ХІХ століття її нема. Точніше є, але як початок вулиці Липової (Шевченка). У грудні 1900 року магістрат вирішив від’єднати її частину від площі Франца Йосифа (Вічевого майдану) до вулиці Собеського (Січових стрільців). Нову вулицю назвали на честь Францішека Смольки(1810-1899) – польського патріота й політичного діяча. Він понад 10 років був президентом австрійського парламенту. Мешкав у Львові, де виступив організатором насипання кургану Люблінської унії, який нині увінчує Високий замок.
У часи ЗУНР вулиця носила ім’я українського історика Драгоманова, потім знов Смольки, а потім Петлюри – за німців. Після війни совіти увіковічнили тут пам’ять Фрідріха Енгельса.
Ще пер ... Читати далі »

Будівля, де у ХХ столітті розміщувалося лісництво Калуського повіту, позбулася стропильної системи. Обвал даху стався близько тижня тому.
Будівля знаходиться у центрі Калуша — неподалік міської ради, на зупинці «Школа», і її видно під час їзди із Івано-Франківська до Калуша. Тепер будівля зруйнується зовсім.
— Я щодня ходжу на роботу тим шляхом. Точно пригадую, що ще 25 травня бачила будівлю ще у попередньому вигляді — зі стропильною системою, — каже директор Калуського музейно-виставкового комплексу Уляна Паньо. — Тепер руйнування піде жвавіше. Джерела чітко повідомляють, що йдеться про найстарішу муровану будівлю Калуша, оскільки зведено її ще за Австро-Угорщини, в кінці XVIII століття. Вона прослужила двісті років. Там розміщувалася жандармська дільниця. Фактично, будівлю займали “короновані королі лісів”.
У Во ... Читати далі »

Національний заповідник «Давній Галич» в листопаді 2014 року проводитиме конференцію присвячену 20-ій річниці з часу свого створення. В рамках конференції працюватиме секція з питань охорони культурної спадщини.
Проблематика роботи секції передбачатиме обговорення питань сучасного стану пам’яток культурної спадщини Прикарпаття (зокрема, об’єктів що розташовані в межах Генерального плану Національного заповідника «Давній Галич») та актуальних тем правового регулювання охорони і збереження культурної спадщини в Україні.
Запрошуємо Вас взяти участь в роботі нашої секції. Для підтвердження Вашої участі у роботі, просимо Вас надіслати до 16 червня 2014 року на нашу електронну скриньку (davniyhalych@meta.ua) або факсом +380 (3431) 21458 наступні відомості: 
-    прізвище, ім’я, по батькові учасника конференції;< ... Читати далі »

У Калуші відзначили 110 років з дня народження Йонаша Штерна. Робіт художника вживу у місті ніхто не бачив. Мистецтвознавці кажуть — виставку провести не дозволять технічні умови, а до Кракова їхати — дорого.
22 травня виповнюється 110 років із дня народження Йонаша Штерна. Картини художника, який народився у Калуші, вижив у гетто, похований у Польщі, калушанам найближчим часом не будуть доступними уживу.
Картина зі справжньою щелепою, яка можливо, належала рибі, аплікації із курячих кісток, робота, зроблена із продірявленої тканини, залитої червоною фарбою — такий візуальний ряд “пізнього” Йонаша Штерна.
— Ми гордимося тим, що із Калуша походить така людина. Дітям це дає надію — у житті все можливо, — каже директор виставкової зали Калуського музейно-виставкового комплексу Галина Турчик.
— У нас відомі ті л ... Читати далі »

Цього року виповнюється 80 років, відколи в селі Крилосі археолог Ярослав Пастернак почав розкопки, які завершилися відкриттям давньої столиці нашого краю – княжого Галича.
Татарська навала 1241 року стерла із карти Східної Європи одне з найгарніших руських міст – княжу столицю Галич. Пишне місто з білокам’яними храмами, багатими монастирями, величними боярськими дворами та княжими палатами, з купецькими будинками та ринковою площею. З ремісничими майстернями, які нагадували справжні промислові комбінати. З вулицями, вистеленими алебастровими плитами. Воно було спалене, пограбоване, втрачене й забуте.
Ні в часи польської окупації, ні в радянський період столиця Галицько-Волинської держави не належала до археологічних пріоритетів: звеличувати галичан, нагадуючи їм про славні князівські часи, не вважали доцільним. Відголосками галицької старовини, затримани ... Читати далі »

«Свято Героїв» місцеві скаути відзначили конкурсом маршової ходи, а родичам закатованих у минулому столітті пластунів вручили найвищу посмертну відзнаку.
«День Героїв» івано-франківські пластуни розпочали з відкриття фотовиставки «Обличчя звитяги», приуроченої 100-річчю Українського Січового Стрілецтва. Тоді цей легіон був зразком вишколу та моральних якостей, нині його заслуги можуть вивчити усі охочі, до речі, не лише пластуни. На плацу фортечної площі провели відкритий конкурс маршової ходи серед юнацьких куренів. Вже згодом у Меморіальному сквері вшанували пам’ять Січових Стрільців. Їх могили прикрасили зеленими віночками. А родичам пластунів, які полягли за Українську державність, вручили найвищу посмертну відзнаку - Залізний пластовий Хрест.
«Залізний пластовий Хрест вручають родичам тих, хто загинув в бою чи закатовани ... Читати далі »

Раніше міста ділились на середмістя й передмістя. Це не зов­сім відповідає сучасному центрові та спальним районам. До кінця XVIII століття значні галицькі міста були оперезані стінами, вежами, бастіонами та іншими укріпленнями. Усе, що було всередині мурів, називалося середмістям, за ними – передмістям.
Будинки у середмісті тулились один до одного, тут не було розлогих подвір’їв і зелених садочків. І земля в центрі коштувала значно дорожче, в рази. Чому? Та бо там було значно більше шансів, що твою нерухомість не спалять татари, повсталі селяни чи найманці магната-конкурента.
Мешкати у центрі міста могли лише заможні люди. До них відносились і вірмени, які заробили капітали на торгівлі худобою, обробці шкір та інших ремеслах. Їхня дільниця сформувалась у південно-східній частині Станиславова навколо вірменської церкви. То були кілька вуличок, як і більшість ... Читати далі »

У радянській Україні завзято боролися з українським націоналізмом. Малювання тризубу на паркані тягнуло на кримінальну відповідальність та незмиваний ярлик «буржуазного націоналіста». Партійні чиновники скоса дивилися на усілякі шевченківські вечори, й навіть просте носіння вишиванки викликало питання у всяких-ружних «органів».
І ось на тлі цих переслідувань наше місто вкотре заявило про себе як про столицю Бандерівщини. У 1964 році ­київське видавництво «Мистецтво» випустило набір листівок «Івано-Франківськ». Одна з них називалася – «Парк біля міського озера». І все там ніби у форматі – широка алея, що веде до центрального озера, довжелезна клумба, численні лавки – тиша і спокій. Але ж ті лавочки безсоромно помальовані у жовто-синє! Що це – свідома провокація проти радянської влади чи проїзд ... Читати далі »

Шанована і популярна серед містолюбців книжкова серія „Моє місто” видавництва „Лілея-НВ” поповнилась черговим виданням – книгою Зеновія Соколовського „Архітектори радянського Івано-Франківська”, презентація якої відбулася 29 травня в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка.
За словами модератора зустрічі, голови історико-краєзнавчого об'єднання „Моє місто" Зеновія Жеребецького, у новій книзі автор поставив собі за мету розкрити таємниці архітектурного середовища радянської доби. Адже про архітекторів, які недавно жили чи живуть у нашому місті та творили споруди, які прикрашають центральну частину й околиці обласного центру, про творців радянського Івано-Франківська ми  зазвичай знаємо дуже мало або не знаємо нічого. А презентоване видання є, власне, першою ґрунтовною спробою розповісти про цих людей ш ... Читати далі »

Час, як ріка, збігає безупинно і для кожної людини її вік зникає безповоротно назавжди. І лише значимі діла, як пам`ятні карби, що лиш людина визначає свій життєвий шлях, вписуються в історію суспільного життя краю чи навіть країни. Юрко Флис – мій дід, сто п`ятдесят років від дня народження припадає на ці весняні дні, був, як мовиться, суспільний чоловік, бо галицькі газети, зокрема, радикальна «Громадський голос», яку видавали славнозвісні демократи письменник Іван Франко і публіцист Михайло Павлик часто подавали інформацію з громадського життя Гуцульщини, де згадували прізвище діда.
«Громадський голос» від 10 травня 1907 р. (Львівський часопис): «5 травня 1907 р. у місті Делятин Станіславського воєводства відбулося велике передвиборче віче при трьох тисяч присутніх на площі. Президував славний організатор делятинський Юрко Флис, котрий крас ... Читати далі »

На сцені Івано-Франківського театру вперше за 70 років відновили оперету про кохання під час війни
Мешканці Івано-Франківська, котрі цікавляться своєю історією, добре знають факт про знищення членів ОУН у 1943-му році. Ця трагічна сторінка тепер увіковічнена пам’ятним знаком та назвою вулиці – Страчених. Розстріл оунівців був тісно пов'язаний із театром. 14 листопада 1943 року  на сцені тодішнього театру (тепер – Обласна філармонія) демонстрували оперету на тему життя січових стільців «Шаріка».
Не випадково до цієї теми звернулися у драмтеатрі. Кажуть, хотіли презентувати свій доробок ще восени – саме до річниці розстрілу, але цьому завадили певні обставини.
«Ми вирішили завершити цьогорічний театральний сезон українських вистав рекламованою і давно обіцяною виставою – романтичною оперетою «Шаріка, або Ко ... Читати далі »

29 травня 2014 року з ініціативи Національного заповідника «Давній Галич» та кафедри релігієзнавства, теології і культурології філософського факультету Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника у співпраці з Відділенням релігієзнавства Інституту філософії імені Григорія Скороди НАН України, у місті Галичі розпочала роботу II Міжнародна наукова конференція «Авраамічні релігії в Україні: інкультураційні взаємовпливи та міжконфесійні взаємини», присвячена місійній діяльності Кирила і Мефодія, результатом якої стало формування слов'янської писемності під впливом запровадження Християнства у слов'ян впродовж IX - X століть, а також піднесення ролі Церкви та зростання довіри до неї в українському суспільстві, в силу останніх революційних подій в Україні. 
Роботу конференції, яка розпочалася спільною молитвою, відкрив заступник ... Читати далі »