Якби львівський видавець Ізраель Регенбоген випустив цю поштівку у радянський час, його б негайно заарештували за розголошення державної таємниці. Але пан Ізраель мешкав у Австро-Угорщині, яка славилась своїми ліберальними порядками. Фотограф зазнимкував військові об’єкти Станиславова, пош­тівка з якими розійшлась тисячним накладом. Австрійці частенько випускали листівки мілітарної тематики і не бачили у цьому нічого страшного. А от за Польщі подібну практику припинили.
У 1890-х на південній околиці міста тривало масштабне будівництво. Тоді на замовлення військового міністерства тут споруд­жували казарми, стайні, штабні та господарські приміщення – загалом близько 20 будівель. У підсумку на мапі міста виник цілий мікрорайон із головною вулицею. Попервах вона ніяк не називалась, аж доки 22 листопада 1900 року її не нарекли Військовою. Пізніше, при всіх змінах ... Читати далі »

Незабаром, 12 квітня, усі пластуни України та світу святкуватимуть 102 роки від заснування Пласту. Саме в цей день 1912 року була складена перша присяга. «Репортер» поспілкувався з найстаршою пластункою Івано-Франківська – 89-річною Мирославою Радловською. Бабуся пам’ятає все, навіть часи напівлегального Пласту за поляків і німців.
Ця світла інтелігентна жіночка живе у старому будинку на вулиці Шевченка. Застаємо її вдома за читанням книжки. До речі, помешкання пані Мирослави просто заставлене книгами. Вони на шафі, на стільцях, на підлозі, у старих валізах. Здається, що потрапив у бібліотеку.
«Мені ходити важко, то я лежу в хаті та й читаю», – говорить Мирослава Радловська. У бабусі акуратна зачіска, одягнена вона в білу блузу з бантиком. Говорить повільно, виважено. Використовує такі цікаві слова, що здається за вікном – Га ... Читати далі »

Те, що навіть у найважчі часи українці знайдуть і привід, і спосіб посміятися з ворога, давно відомо. Останні події в Україні – чи не найкраще тому підтвердження. Варто згадати хоча б ті всі фотожаби, анекдоти, карикатури, які народ придумував навіть у найкривавіші майданівські дні. А як цю зброю використовували повстанці більш ніж півстоліття тому?
Тематичну виставку повстанських карикатур і гумористичних журналів минулого тижня відкрили в обласному Музеї визвольної боротьби. Сама експозиція невелика – вистачило і двох стендів, але насміятися можна доволі. Чого варта хоча б листівка з дотепним віршем «Їде Сталін на свині, Гітлер на собаці. А Бандера на коні – всіх їх має в с..ці». Або ж звернення більшовиків – точніше рекомендація пов­станців, що треба з ним зробити. Оскільки туалетним папером народ не розбалуваний, тож місце, де воно при ... Читати далі »

Після виходу фільму «Весёлые ребята» у 1934 році виконавиця головної ролі Любов Орлова прокинулась зіркою кіно.
Тоді люди мистецтва багато подорожували країною, зустрічались із простим народом, усіляко просували оте мистецтво у маси. Орлова наприкінці 1940-х не оминула навіть маленький Станіслав.
Про зірковий візит згадує тодішня мешканка міста Евеліна Тарєєва: «Якось приїхала з гастролями Любов Орлова. Мабуть, вам відомо, що Карпати — то були каракулеві місця. Каракуль тут навіть використовувався як валюта. Коли у великий ринковий день (четвер) ви повертаєтесь з ринку, то сусіди питають: «Пані була на базарі? Який нині курс каракулю?». Орлова отримала гонорар за гастрольні виступи, пішла до нашого кушніра, поклала перед ним гроші й каже: «Думаю, цього вистачить. Хочу попросити вас про велику послугу. Потрібно, аби ви з’їздил ... Читати далі »

3 квітня 2014 р. в Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка відбулася презентація видання серії „Моє місто” – „Станиславів на давніх мапах та планах” Зеновія Федунківа.
Модератор зустрічі, голова історико-краєзнавчого об'єднання „Моє місто", Зеновій Жеребецький представив присутнім автора видання - члена  Національної спілки краєзнавців України та об'єднання „Моє місто", керівника науково-редакційного відділу при управлінні культури, національностей та релігій облдержадміністрації, історика, чималий краєзнавчий доробок якого демонструвався на розгорнутій у залі книжковій виставці „Зеновій Федунків: дослідник місцевої історії".
За словами п. Жеребецького, презентоване видання - це, перш за все, спроба впорядкувати усі досі відомі картографічні джерела нашого міста ... Читати далі »

Олександр Шевченко ініціював створення музею «Небесної сотні», про що повідомив Роман Бончук під час презентації однойменного полотна.
Роман Бончук відомий як автор найбільшого в Україні полотна про історію держави, створив черговий шедевр картину-ікону «Небесна сотня».
Презентація полотнища відбулась у краєзнавчому музеї Івано-Франківська.
Розміри нового творіння шість на два з половиною метри. Написана картина на деревʼяній основі із спеціальним левкасним ґрунтом, олійними та акриловими фарбами. Роман Бончук наголошує, що його робота – це ікона, адже на її написання художник отримав кардинальське благословення від Блаженійшого Любомира Гузара.
Художник намалював портрети 78-ми людей, які загинули на майдані на час початку створення картини.Першими на полотнищі зявились Вербицький, Нігоян, Жизневський. Також є і загиблі прикарпатц ... Читати далі »

Роздивляючись австрійську поштівку 1907 року, важко повірити, що в середині ХІХ століття там був велетенський пустир, на якому паслися кози й корови мешканців Лисецького передмістя. Ще раніше тут був равелін, тобто фортечна споруда, яка прикривала Тисменицьку браму. За правилами фортифікації перед укріпленнями мусила бути еспланада – відкрита площа – яка ускладнювала несподіваний напад ворога. Після знесення станиславівських фортифікацій це місце довго не забудовувалось і мало народну назву «пляц перед Шенгерськими», оскільки поруч стояв будинок родини Шенгерських.
У 1875 році площа отримала офіційну назву – пляц Франца Йосифа. Таким чином магістрат засвідчив відданість монарху. Цісар Франц Йосиф Іпросидів на троні 68 років (1848-1916), чим встановив абсолютний рекорд довголіття серед європейських правителів.
Зрозуміло, що така «вінценос ... Читати далі »

Карпатський вигнанець
Минулого разу ми зупинились на бароні Лангенмантелі, якого історик Садок Баронч згадує у книзі «Пам’ятки міста Станиславова». До речі, згадує він його лишень один раз – у 1797 році. Напевно, нічим грандіозним барон себе не проявив.
А ось його наступник, губернський радник Антоній Лузан, аж двічі потрапив літописцям на очі. Вперше, коли за урядування цього пана, у 1808 році, євреї обмурували свій цвинтар високою кам’яною стіною. Цьо ... Читати далі »

Колись перед готелем «Україна» стояв великий пам’ятник Леніну. Вилитий з бронзи, сім метрів заввишки, ще й на високому постаменті, він вважався найвищим пам’ятником тому «вождю» в області.
Але часи змінились. У 1990 році його скинули з постаменту та відправили у заслання на склад комунального підприємства «Житло».
А через п’ять років перед готелем, який тоді вже називався «Надія», вирішили встановити пам’ятник Івану Франку. Бронзову статую мали відливати у Львові, проте матеріал мав надати замовник – тобто Івано-Франківськ. Часи були непевні, лютувала економічна криза, грошей бракувало практично на все. Бронзу шукали по всіх підприємствах міста, але назбираного катастрофічно не вистачало. Тоді хтось згадав про закинутого Леніна…
Пам’ятник Франкові встановили у 1995 році. Він і ... Читати далі »

У заголовок цієї статті ми вибрали псевдо  відомого  командира Української Повстанської Армії, ім’я  якого яскравими літерами вписане на сторінки  історії визвольної боротьби.  Правда, існує одна проблема. Вона  полягає у тому, що  у   літературі  на повстанську тематику цей псевдонім зустрічається доволі часто.  Адже Федір Черник – це відомий військовий діяч часу відновлення української держави у 20-тих роках ХХ століття, один із організаторів Куреня січових стрільців у Києві, сотник УСС. Зрозуміло, що саме через це багато повстанців брали собі  таке псевдо, щоб на новому витку боротьби стати подібним до свого славного попередника.
Про сотенного УПА з таким псевдо є достатньо інформації, але тривалий час справжнє ім’я та прізвище його носія було забутим. У довіднику Петра Содоля, який уклав реєстр старшин ... Читати далі »

Багата і цікава виставка, присвячена 200-літньому ювілею Тараса Шевченка діє в Історико-етнографічного музеї «Берегиня», що у м. Бурштині. Більшість експонатів зібрано директором музею Тамарою Гусар протягом багатьох літ учительської праці в Бурштинському енергоколеджі. Привертають увагу матеріали столітньої давності про те, як вшановували ювілей Кобзаря в 1914 році. Це, зокрема, часописи «Учительське слово», «Світ дитини», «Учитель» та інші, а також повне видання творів Т. Шевченка 1918 року (5 томів, Київ-Ляйпціг). На виставці багато інших дорадянських матеріалів про життя і творчість Тараса. На спеціальних планшетах розміщено матеріали, де використано ті чи інші епізоди з життя і творчості Шевченка і про Шевченка (Шевченко-художник, пам’ятники, картини, портрети Кобзаря, ілюстрації мистців різних епох). 
18 березня в ... Читати далі »

З привітаннями звернулися до громади депутат Івано-Франківської обласної ради Ігор Коваль, декан Галицького деканату УГКЦ отець-мітрат Василій Завірач. Монумент споруджено на кошти сільської громади. Автор погруддя – Штокало Теодор Дмитрович. Важливими є слова поета, ... Читати далі »

Як розповів «Репортеру» директор Музею мистецтв Михайло Дейнега, адміністрація недавно вже переїхала. «Освоюємо нові приміщення, – говорить Дейнега. – Умовами задоволені, та все одно має пройти час, поки тут обживемося». За рішенням обласної ради підприємець зобов’язався зроб ... Читати далі »

На стендах музею – близько десяти вирізок із сатири ... Читати далі »

Музей «Калуська в’язниця» офіційно оформив документи. Договір оренди приміщення буде підписано найближчими днями, повідомив директор історико-просвітницького товариства «Меморіал» Богдан Яневич. Тепер музей має змогу проводити найрізноманітніші акції, презентації та історичні реконструкції. 4 квітня було представлено виставку «Шевченко у національно-визвольній боротьбі українського народу». Її було проведено у приміщенні Центру технічної творчості учнівської молоді зустрічаються директор музейно-виставкового центру Уляна Паньо та голова історико-просвітницького товариства «Меморіал» Богдан Яневич. Проводять гостей до підвального приміщення. Серед гостей — заступник начальника управління культури, національностей та релігій Калуської міської ради Леся Піцик, керівник виставкової зали Галина Турчик, вчителі та учні, які займают ... Читати далі »

Івано-Франківський краєзнавчий музей запрошує відвідати виставку «Герої не вмирають!», присвячену вшануванню пам'яті героїв Небесної Сотні. На виставці представлені живописні роботи Романа Бончука, автора найбільшого в Україні полотна-хроніки про історію держави. 
Серед робіт – портрети героїв Майдану, а також велика робота – ікона-триптих «Небесна Сотня». На її написання автор отримав кардинальське благословення. Картина-ікона написана на дереві олійними та акриловими фарбами, має вигляд Небесних воріт. В центральній частині – 78 зменшених портретів Героїв Майдану. Саме стільки загиблих було на момент написання роботи. Особисто автор не був знайомий з героями, хоч і неодноразово був на Майдані. У планах автора виставки - амбітний проект «Діарама Майдану».
Відкриття виставки відбудеться 4 квітня 2014 ... Читати далі »

Починаючи від тверджень тодішнього їздового та лісоруба місцевого ліспромгоспу й карти місцевості, знайденої в кишені керівника крайового проводу ОУН-УПА Дениса, й завершуючи донесенням Станіславського ... Читати далі »

Серед багатющої наукової та культурної спадщини українського народу одним із найбільш недослідж ... Читати далі »

Автор книги – історик Зеновій Федунків, відомий своїми роботами про герби Івано-Франківська та прикарпатські фортеці. Гортаючи книгу, читач може побачити, як змінювалися межі міста протягом кількох епох. Найдавніша мапа створена військовим інженером Гійомом де Бопланом і надрукована у 1662 році. На ній Станиславова ще немає, втім добре видно місцевість між двома Бистрицями та нав­колишні села. Завершує видання план Станиславова (1941 рік), який видали у Берліні за кілька місяців перед нападом німці ... Читати далі »

... Читати далі »

Після інтронізації нового правлячого архієрея Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ єпископа Василія івасюка в катедральному соборі Преображення Христового міста Коломиї відбулося відкриття виставки сакрального мистецтва «Відкуплення», яка стала початком заснування музею ікони в Коломиї.
У відкритті виставки взяв участь глава УГКЦ блаженніший Святослав, який привітав присутніх з важливою мистецькою подією та благословив її.
Понад 100 пам’яток ікономалярства, дерев’яної скульптурної пластики та ручних літургійних хрестів стали доступними для широкого загалу. Після того, як їх у минулому  перестали використовувати у літургійно-обрядовому вжитку в храмах, чимала кількість із них перебувала у несприятливих, а деколи і загрозливих для них умовах. Потрапивши до колекції правлячого архієрея Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Миколая Сімкайла (1952& ... Читати далі »

28 березня в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І.Франка відбулася презентація біографічного довідника краєзнавця Романа Діди „Вони народилися в Івано-Франківську (Станиславові, Станіславі)”.
Відкрила презентацію книги, присвяченої славним уродженцям обласного центру, одна з її героїнь - ведуча заходу Лілія Борисевич, відомий педагог, заслужений працівник культури України. Вона тепло розповіла про феномен рідного міста - Івано-Франківська, яке дало світу чимало талановитих людей. Власне, про багатьох з них, в результаті довготривалих досліджень, і йдеться у новій праці Романа Діди.
У своєму виступі автор поділився історією написання книги, метою якої є ознайомлення читачів з яскравими особистостями, що в різні роки з'явилися на світ у місті між двома Бистрицями. Адже, як зауважив дослідник, історія міста цікава не лише своїми соціально-політични ... Читати далі »

Чорний бардак
Депутат облради (майже заступник голови ОДА, бо наразі проходить спецперевірку) Сергій Адамович вою­вав з Давидюком останні три роки. «Відколи я став депутатом, то й почав писати депутатські звернення і запити на цю тему, – каже Адамович. – Адже пам’ятки руйнувалися й нічого не робилося. Видавалися дозволи на руйнацію, а ті пам& ... Читати далі »

Тривале співжиття українців зі степовими тюркськими народами навчило бачити у них не так чужинців, як союзників. Про давні зв’язки жителів Галичини зі степовиками свідчить навіть топоніміка — з переселенцями зі степів пов’язують, зокрема, села Печеніжин і Татарів на Івано-Франківщині. Ще більше на Прикарпатті є поселень, які хоч і не містять у своїй назві вказівок на чужинське походження, однак мають славу «татарських». Скажімо, до таких зараховують села Княжолуку — в Долинському районі, Пасічну — в Надвірнянському районі, Серафинці — на Городенківщині тощо. А в селі Тисові Болехівської міськради жителів присілка Пирчова віддавна називають «тисівськими татарами»: багато з них справді мають азіатські риси і на таке прізвисько  зовсім не ображаються.
Дослідники вважають, що татари на Галичину прибували в різний ... Читати далі »

До об’єктів культурної спадщини Національного заповідника «Давній Галич», що мають велику історико-архітектурну цінність, належать монастирські комплекси, які у свій час були осередками наукового, духовного та культурного життя краю. Галичина опинилася в межах єдиної Польсько-Литовської держави внаслідок подій, пов’язаних з Кревською унією 1385 р. та Городельськ ... Читати далі »

Легко тлумачити назву вулиці, якщо вона носить ім’я усім відомої особистості. А що робити, коли «прототип» – герой локального масштабу, та ще й позаминулої епохи? Наприклад, що грандіозного зробив оцей Майзельс, аби потрапити на вуличні вказівники? У таких випадках краєзнавцям доводиться добре попрацювати.
Доб-Беруш Майзельс (1798-1870) служив краківським, пізніше варшавським рабином. Під час антиросійських заворушень він встав на бік поляків, за що був заарештований і висланий з Варшави.
Майзельса – це не перша назва вулиці. У першій чверті ХVIII століття Юзеф Потоцький примусово переселив єврейську громаду з північної до південної частини Станиславова. На фортечному бастіоні незабаром постала синагога, а біля неї проходила вулиця Тильна (або Нижча) Жидівська. Від 1870-х вона фігурує як Майзельса. Аби не морочити голову читачам, одразу скажем ... Читати далі »

350-річний день народження Івано-Франківська надихнув прикарпатського краєзнавця Романа Діду зібрати інформацію про відомих земляків, а потім віднайдені матеріали видати під однією обкладинкою. На таку роботу у краєзнавця пішло два роки. І ось сьогодні о 15.00 год. в Івано-Франківській обласній універсаль ... Читати далі »

Парад крайсгауптманів
У 1772 році австрійці анексували Галичину. Річ Посполита не чинила спротиву, оскільки австріяки діяли у згоді з Росією та Пруссією, яким теж дістались чималі території.
Окуповані землі охрестили Королівством Галичини і Лодомерії (Лодомерією, або Володимерією називали Волинське князівство). Воно поділялось на округи, які на німецький лад ще називали циркулями або к ... Читати далі »

Ікона Матері Божої Станиславівської була відома далеко за межами міста. Молитви перед образом багатьом дарували зцілення від, здавалося, невиліковних хвороб. Особливо вона допомагала жінкам, які страждали на безпліддя. Щасливі мами навіть нарекли цю ікону Ласкавою. Але наша легенда не про це.
Станиславівської. Фото 1937 року
До популяризації образу долучився й Ватикан. І ось що цікаво – усі Папи, які мали стосунок до Ласкавої, носили ім’я Пій (з латині – Благословенний). Дивіться самі.
У 1777 році Папа Пій VI надав іконі повний відпуст* для римо-, греко- та вірменокатоликів, що припадав на 20 жовтня.
У 1870 році Пій ІХ продовжив відпуст до 22 числа включно.
У 1936 році Папа Пій ХІ надав дозвіл на коронацію станиславівської чудотворної ікони.
А тут цікаво, що підписав декрет Державний секретар Святого престолу і Ватикану кардинал Еу ... Читати далі »

Станиславівські крамниці у спогадах очевидця
Найбільше елегантних крамниць було на вулиці Сапєжинській (нині вул. Незалежності). Відомий польський педагог і науковець Ришард Гарайда, що навчався у Станиславові у 30-х роках минулого століття, залишив цікаві спогади про цю вулицю. «Без сумніву, це була найбільш фешенебельна частина ... Читати далі »

За дві минулі суботи на Яремчанщині згоріли дві церкви. Місцеві мешканці вважають, що це не випадково. Самооборона разом із міліцією патрулюють території населених пунктів. Експерти відпрацьовують версію умисного підпалу.
Рівно через тиждень після пожежі в дерев’яному храмі-пам’ятці в Дорі, з суботи на неділю, на Яремчанщині згоріла друга святиня. Цього разу вогонь знищив каплицю святого Миколая УГКЦ у Татарові. Пожежа виникла глупої ночі – каплиця на території кладовища зайнялася пів на четверту. Вогонь, так само, як і в Дорі, майже повністю знищив будівлю. Цього разу погоріла нова храмова споруда, а не пам’ятка архітектури.
Мешканці Татарова наполягають, що короткого замикання в будівлі храму бути не могло. Адже останнє поховання у церкві було минулого тижня і вся електрика на той час була вимкнена. Причина пожежі з’ясовується, офіційно пові ... Читати далі »

Цими днями громада с. Братківців Тисменицького району вшанувала пам’ять  24 молодих братківчан, яких розстріляли німецькі загарбники 70 років тому — 20 березня 1944 року.
Відступаючи, німці з усе більшою жорстокістю залишали свій кривавий слід на українській землі. Починаючи з осені 1943-го в Братківцях майже постійно перебували озброєні молоді партизани-підпільники, які відбували військовий вишкіл. Для них збирали одяг та харчі. Про це знали староста Черніївської волості Павло Шпільчак та заступник волосного старости іван Качур, але не інформували німецьку комендатуру.
Саме в цей час ситуацію в селах Станіславського повіту контролювали ОУН—УПА. На початку 1944 р. через Братківці пролягала повстанська дорога постачання харчів із Галицького, Тлумацького і Тисменицького районів у гори. В березні на території села українські націоналісти застрілили німе ... Читати далі »