Головна » Архів новин
Завідувач відділу археології, кандидат історичних наук Тарас Ткачук провів семінар-тренінг для наукових співробітників Національного заповідника «Давній Галич» з питань, пов’язаних із написанням наукових статей, правильним оформленням використаних джерел та літератури. Потреба в організації такого заходу назріла давно, адже науковці повинні постійно підвищувати свій професійний рівень, цікавитись новими виданнями, звертати більшу увагу на бібліографію з теми, над якою працюють. Під час семінару було розглянуто роль історії як науки про минуле людського суспільства і його сьогодення, закономірності розвитку того чи іншого явища в часі. Адже минуле є активним чинником змін у теперішньому. Змістом історії є історичний процес, що розкривається в подіях життя людини, відомості про які збереглися в історичних пам'ятках і джерелах
...
Читати далі »
Переглядів: 509 |
Долучив: Dnister |
Дата: 07.02.2014
|
Засновник – Національний заповідник «Давній Галич». Автори ідеї та організатори – Музей етнографії та науково-освітній відділ Національного заповідника «Давній Галич».
1. Мета і завдання: Фестиваль «Галицька брама», присвячений Міжнародному дню музеїв, проводиться на території Музею етнографії Національного заповідника «Давній Галич» щорічно, у травні, з метою популяризації та сприяння розвитку туризму і музейної справи, виявлення шляхів ефективного використання існуючого
...
Читати далі »
Переглядів: 558 |
Долучив: Dnister |
Дата: 07.02.2014
|
У міжвоєнному Станиславові вислів «батяр бельведерський» був синонімом слова «злодій». Хулігани, крадії, проститутки, решта представників злочинного світу чомусь облюбували собі для прожиття західну частину міста, яка називалась Бельведером. А головною його магістраллю була вулиця Бельведерська.
Вид і сморід Назва вулиці не українська і навіть не польська. Це французьке словосполучення, яке перекладається як «чудовий вид». У Європі так називали споруджені на підвищенні палаци, з яких відкривалися гарні краєвиди. Найбільш відомими з них є палац у Ватикані та Варшавський Бельведер, в якому міститься президентська резиденція.
Переглядів: 755 |
Долучив: Dnister |
Дата: 07.02.2014
|
А співанка про те, що Коломия – непросте місто ще й яка правдива. Тут народжувалися, жили, навчалися справжні історичні постаті. Про одну таку наша історія. Марія Бек – американка українського походження, коломийська гімназистка і пластунка – стала першою українською жінкою-адвокатом у США та першою жінкою – мером американського міста Детройт.
Гімназистка, пластунка, танцюристка Ця неймовірна жінка народилася у Форд Сіті, штат Пенсильванія, 29 лютого 1908 року, у родині лемків-переселенців. Окрім Марії, в сім’ї виховувалися ще восьмеро дітей. У домі постійно говорили рідною мовою та щиро дотримувалися усіх традицій. Батьки Марії дуже за це дбали, тому й не дивно, що 13-річну дівчинку
...
Читати далі »
Переглядів: 668 |
Долучив: Dnister |
Дата: 07.02.2014
|
Одним із кавалерів найвищої нагороди нашої держави – зірки «Герой України» – є академік Петро Тронько (1915-2011). Цю відзнаку він одержав недарма – протягом 20 років Тронько очолював Українське товариство охорони пам’яток історії та культури. З його подачі побачила світ «Історія міст і сіл Української РСР» у 26 томах, де зібрані історичні довідки про всі населені пункти України. Подібного видання не мала жодна інша республіка СРСР. Будучи заступником Голови Ради Міністрів УРСР, Петро Тронько сприяв фінансуванню реставрації церкви Святого Пантелеймона, Манявського Скиту, відкриття багатьох музеїв, зокрема музею Народної архітектури і побуту в Пироговому, що під Києвом. У 1990 році академік відновив та очолив Всеукраїнську спілку краєзнавців.
Переглядів: 674 |
Долучив: Dnister |
Дата: 07.02.2014
|
У Бурштині пройшла презентація книжки Андрія Міліченка «Бурштинове сяйво», яку видали завдяки проекту «Незнані сторінки Бурштина». Це хроніка про активну участь жителів Бурштина в 1980—1991 рр. у виборюванні незалежності України. Міський голова Петро Курляк охарактеризував книжку як «невидиму спіраль, яка єднає буремні важкі 90-ті зі сьогоденням». Книжка накладом 500 примірників стала одним з перших подарунків до 460-річчя від часу
...
Читати далі »
Переглядів: 531 |
Долучив: Dnister |
Дата: 04.02.2014
|
22 березня 1923 р. святочний концерт влаштувала молодь української гімназії в Коломиї. Вступне слово виголосив учень 7 класу Я. Івантишин. Мішаний хор виконав пісні О. Кошиця «Ой біда», М. Лисенка «Ой гай, мати», «Радуйся, ниво». Декламували вірші І. Паньків, Я. Геник. 27 квітня 1923 р. в залі ім. Монюшка учительський колектив і молодь української гімназії Станиславова влаштували святочний концерт. Промову про Шевченка виголосив учень 8 кл. Глібовицький. Гімназійний хор виконував музичні твори М. Лисенка, Р. Купчинського, М. Гайворонського, Д. Сочинського. Вірші Шевченка «Іван Підкова» декламував учень гімназії Т. Даниш, «Чернець» — учень Бачинський, уривки з ліричних творів поета — учениця Яросевич. Заключне слово виголосив професор О. Бойцун.
Переглядів: 729 |
Долучив: Dnister |
Дата: 04.02.2014
|
Після 1917 р. окремі наші краяни, повертаючись із російського полону, завертали по дорозі до Канева, щоб вклонитися пам’яті великого Кобзаря. Після воєнної завірюхи українська громадськість активізувала свою діяльність і, незважаючи на переслідування польської влади, брала активну участь у відзначенні шевченківських днів. У 1919 р. у Станиславові прокурор сконфіскував вірш Т. Шевченка «Учітеся, брати мої», надрукований у газеті «Вперед». У 1920 р. там же у видавництві «Діточі читанки» вийшла книжечка Григорія Гетьманця «Хто такий Шевченко». Автор висвітлює в популярній формі життєвий і творчий шлях поета. Це ж видавництво у друкарні Л. Данкевича видало «Малий Кобзар» Тараса Ш
...
Читати далі »
Переглядів: 776 |
Долучив: Dnister |
Дата: 31.01.2014
|
Стосовно походження гуцулів визначальною є характеристика їхньої культури від Михайла Коцюбинського. У листі від 9 вересня 1910 року Максимові Горькому він писав: «ѕОдяг, звичаї, весь уклад життя гуцулів-номадів, які проводять усе літо зі своїми стадами на вершинах гір, настільки своєрідні і мальовничі, що відчуваєш себе перенесеним у якийсь новий невідомий світ». Отже, на його думку, гуцули — це номади, тобто кочівники. Тож як у жителів Карпатських гір могла вкоренитись традиція степовиків? Пояснення лише здогадне: гуцули — це нащадки кімерійців-степовиків. Цей висновок підтверджує ряд етнологічних фактів. Кімерійцями античні автори вважали все населення північного Надчорномор’я передскіфської епохи. А
...
Читати далі »
Переглядів: 725 |
Долучив: Dnister |
Дата: 31.01.2014
|
Серед багатьох франківських вулиць цій поталанило. Вона є на мапах міста вже понад сотню років і за цей час жодного разу не змінила назви. Першу згадку про неї знаходимо в ухвалі міської ради за 1897 рік, якою панам Іммердауеру і Сусману дозволили відкрити нову вулицю, що мала сполучати Камінського (Франка) та Кілінського (Лепкого). Тоді це виглядало наступним чином: через ґрунти найбільших землевласників прокладалась дорога, після чого робили парцеляцію (поділ) прилеглих ділянок під забудову. 25 травня 1899 року нова вулиця отримала свою першу та єдину назву – Коперника, на честь видатного астронома Миколи Коперника (1473-1543). Його головною заслугою є теорія геліоцентризму, за якою Сонце є центром Вс
...
Читати далі »
Переглядів: 885 |
Долучив: Dnister |
Дата: 31.01.2014
|
Натовп на вулицях, розбиті шиби, перелякана влада, силовики, застосування зброї, перші жертви. Нині, аби все це побачити, достатньо увімкнути телевізор. Щось подібне відбувалось у Станиславові у позаминулому столітті.
Що таке котячий концерт? Для австрійської монархії 1848 рік був неспокійним. У березні почалися заворушення у Відні, які швидко поширились на імперські провінції. На вулицях великих міст з’явились барикади. Десь справа обмежилась поодинокою стріляниною, а, наприклад в Угорщині, спалахнуло справжнє повстання, що швидко переросло у визвольну війну.
Переглядів: 706 |
Долучив: Dnister |
Дата: 31.01.2014
|
У селі Маркова Богородчанського району живе незвичайний чоловік. Дмитро Верхоляк у 17 років вступив в УПА, за свою кремезну статуру отримав псевдо «Дуб», потім відсидів 25 років у концтаборах, а пізніше його нагородили орденом Ярослава Мудрого. Нині дідусю 86 років, він щодня слідкує за подіями в Києві. Каже, душею там, і просить молодих хлопців і дівчат не відступати, а добиватися правди, як і він колись – у 1947 році.
Життя з Богом Відшукати помешкання Дмитра Верхоляка дуже просто. На центральній сільській вулиці вирізняється одна господа з металевим парканом, пофарбованим у синьо-жовтий колір. За парканом – яскрава жовта хата із незаштореним вікном. Там також видніється жовто-бла
...
Читати далі »
Переглядів: 621 |
Долучив: Dnister |
Дата: 31.01.2014
|
Серед викладачів Української гімназії учні найбільш не любили професора Стефана Малецького. Він жив в особняку на теперішній вулиці Львівській і мав великого кудлатого пса. Собака був чорний, як професорова борода, та такий злющий, що його теж прозвали Малецьким. Педагог викладав латину в молодших класах. Його вуса завжди були підкручені, як у австрійського фельдфебеля, та й методи мав військові. Наприклад, міг запросто вдарити дитину. Та найулюбленішим заняттям Малецького було «підтягувати учнів за волосся на скронях, що хлопець мусив ставати навшпиньки, кривлячись з болю». Після скарги батьків він оці рукоприкладства припинив. Окрім викладання латини, Малецький виконував обов’язки настоятеля селянсько
...
Читати далі »
Переглядів: 602 |
Долучив: Dnister |
Дата: 31.01.2014
|
29 січня цього року о 13 годині біля фронтальної стіни будинку Львівської обласної ради відбулася церемонія відкриття пам’ятної бронзової таблиці на згадку про атентат українського студента Мирослава Січинського проти галицького намісника Анджея Потоцького. Ініціатором встановлення цієї таблиці був депутат Львівської обласної ради І демократичного скликання Олександр Ворона. Цю ідею підтримало 1 грудня 2012 року зібрання депутатів першого демократично скликання. Таблиця виготовили за кошти, зібрані Громадським комітетом для вшанування пам’яті українських героїв, який очолює О.Ворона. Нинішня обласна рада (VI скликання) ухвалила рішення №855 від 25 червня 2013 року "Про вшанування героїчного чину М.Січинського", у якому написано: "Постійній комісії з
...
Читати далі »
Переглядів: 933 |
Долучив: Dnister |
Дата: 31.01.2014
|
У Святому Євангелії від Йоана сказано: «Ніхто не спроможний любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає». Ці слова в повній мірі стосуються священномученика отця Омеляна Ковча, великої Людини, визначного українця та Праведника. 30 грудня 1942 року о. Омеляна Ковча заарештувало гестапо й кинуло до львівської в’язниці, а в серпні 1943 року — до концтабору Майданек біля Любліна. Він хрестив переслідуваних фашистами євреїв і відмовився дати розписку про припинення їм допомоги за умови звільнення з тюрми. У Майданеку в’язень за №2399 відправляв Службу Божу, сповідав та причащав вірних, розраджував приречених, незалежно від національної приналежності. 25 березня 1944 року о. Омелян Ковч був спалений у крематорії концтабору.
Переглядів: 601 |
Долучив: Dnister |
Дата: 30.01.2014
|
Британська авторка детективів Аґата Крісті порівнювала життя маленького міста з калюжею. Одноманітно й сіро, проте лише на перший погляд. Якщо подивитися на воду з калюжі через мікроскоп, то можна побачити, що насправді у ній просто вирує життя, яке приховане від нашого ока. Життя у старому Станиславові теж лише здавалося розміреним і спокійним. Насправді там відбувалися не лише важливі події, а й кумедні і незвичні трафунки. Озброївшись історичною літературою і давньою пресою, спробуймо подивитися на життя старого міста «через мікроскоп».
Потяг-привид Про цей містично-залізничний трафунок розповідає відомий львівський краєзнавець І. Лемко. Виявляється, пов
...
Читати далі »
Переглядів: 723 |
Долучив: Dnister |
Дата: 30.01.2014
|
В Івано-Франківську завершився конкурс проектів пам'ятника митрополиту Андрею Шептицькому. Проект-переможець франківського скульптора Степана Федорина вразив журі не лише артистичністю, але й цікавою концепцією. Фахівці відзначили, що пам'ятників такого високого мистецького рівня у місті останніми роками не будували. Митрополит в оточенні двох дітей зображений у простому священичому вбранні і без митрополичої митри. При спогляданні міні-копії пам'ятника одразу привертає увагу неприродна видовженість постатей митрополита та дітей. Така видовженість притаманна українській іконі ХХ століття, - пояснює Володимир Гайдар, головний архітектор Івано-Франківська, який брав участь у роботі конкурсного журі: "У проекті задана стилістика школи художника Олекси Новаківського. Певне зміщення пропорцій показує духовну витонченість. Гармоні
...
Читати далі »
Переглядів: 566 |
Долучив: Dnister |
Дата: 30.01.2014
|
За інтелігенцією йшли довгі ряди міщан зі Станиславова і Княгинина з прапорами, а дальше — Соколи, Січи з сіл зі своїми прапорами, між ними — в козацьких строях січова музика з Вовчинця. Похід закінчився перед домом Українського «Сокола» відслоненням погруддя і пам’яткової таблиці Тараса Шевченка роботи артиста різьбяра Кузьнєвича зі Львова. По промові посла Л. Бачинського і відспіванню гимну «Ще не вмерла Україна» розійшлися усі, щоби знова зібратись в театральній салі на академію, а після — на представлення... Так, на академії, як і на представленню п’єси «За батька», було так багато осіб, що саля не мо
...
Читати далі »
Переглядів: 619 |
Долучив: Dnister |
Дата: 30.01.2014
|
Він встановив, що Олекса Гірник навчався у особливому класі Калуської гімназії, де крім нього, навчалися ще кілька людей, яких українська історія називає героями Активний громадський діяч Калущини Олег Дрогомирецький за власною ініціативою вивчає історію Української повстанської армії на теренах Калущини. Під час своєї праці у архіві натрапив на згадки про відомих учасників повстанського руху, які мають походження із Калуша. Він дослідив, що дуже багато із активних діячів УПА навчалися у Калуській гімназії, при цьому — в одному класі. 23 січня переглядав у обласному архіві з фонду 304 журнал успішності української гімназії у Станіславі за 1925-1926 роки. Коли дійшов до 3-а класу:
Переглядів: 571 |
Долучив: Dnister |
Дата: 30.01.2014
|
Упродовж майже п’яти місяців нинішній Івано-Франківськ був столицею, щоправда не всієї України, а Західноукраїнської Народної Республіки на чолі з президентом, доктором Євгеном Петрушевичем. А спричинилося до цього збройне постання українських солдатів у Львові в ніч на перше листопада 1918 року. Його очолив сотник Українського Січового Стрілецтва, вихованець Станіславівського Пласту Дмитро Вітовський. За словами відомого краєзнавця Петра Арсенича, у Станіславові підготовка до перевороту почалася за тиждень до першого листопада. У своїй книзі "Станіславів – столиця ЗУНР" він наводить уривок із спогадів учасника листопадового зриву, уродженця села Кривотули Теодора Баб’юка: "Я служив у Станіславові в 95-му полку піхоти. Мій курінь складався з трьох сотень, в них близько 90 відсотків українців. 31 жовтн
...
Читати далі »
Переглядів: 514 |
Долучив: Dnister |
Дата: 28.01.2014
|
Нещодавно офіційно оголошено про початок Шевченківських днів на Прикарпатті. На Івано-Франківщині є три села з промовистою, інколи її називають ще «дивною», але водночас зобов’язуючою назвою «Шевченкове» — у Долинському, Галицькому і Снятинському районах. Але відвідали ми село Шевченкове, що майже поряд з містом Галичем, за неповні два місяці до відзначення на державному рівні ювілею Кобзаря не випадково. По-перше, галицьке Шевченкове найближче і до районного, і до обласного центрів; по-друге, це село — найменше з-поміж інших і без сільської ради і, по-третє, цей населений пункт «унікальний» ще й тим, що, на відміну від долинського чи снятинського, не має навіть придорожнього знака-вказівника зі своєю назвою...
Камінне диво
Та попри все село Шевченкове Залуквянської сільської ради найбільш відоме в Україні з-поміж усі
...
Читати далі »
Переглядів: 692 |
Долучив: Dnister |
Дата: 27.01.2014
|
Якось мені довелося їхати разом із Петром Арсеничем до Яворова — на фестиваль гуцульських ліжників. Пан Петро всю дорогу співав коломийки і складалося враження, що він їх чи то складає, чи просто знає без ліку. А в Яворові почав цікаво розповідати про родину Окуневських, — зокрема і про автора бестселера «Листи з чужини» Теофіла Окуневського — засновника медичної служби військово-морського флоту Австро-Угорської імперії, сестра якого Ольга дружила з Лесею Українкою, брала уроки гри на фортепіано в самого Миколи Лисенка й акомпанувала легендарній Соломії Крушельницькій. Цими днями Петро Арсенич зустрічає свій 80-літній ювілей і, як у молоді роки, невтомно працює над створенням музеїв — задля збереження нашого культурного коду.
Переглядів: 671 |
Долучив: Dnister |
Дата: 27.01.2014
|
Аналогічні святкування відбувалися і в 1902—1903 роках. Скажімо, 6 квітня 1902 р. «вечорниці в 41-ші роковини смерти незабутнього Кобзаря України-Руси» влаштувала молодь української гімназії в Коломиї в селі Сокола. 24 серпня 1902 року товариство «Народна Спілка» в іллінцях вшанувало пам’ять Шевченка в кімнатах громадського уряду. 29 березня 1904 р. святковий вечір на честь Т. Шевченка провели українські товариства в Калуші. Заходом «Української Бесіди» 14 серпня 1904 р. відбулися вечорниці у Косові. Співав чоловічий хор академічної громади. Виконували пісні Лисенка, Воробкевича, Вахнянина, Матюка, Січинського на слова Кобзаря. Н
...
Читати далі »
Переглядів: 779 |
Долучив: Dnister |
Дата: 25.01.2014
|
Спершу це була безіменна дорога з міста до невеличкого лісу – Діброви. У XVIII столітті навколо неї почали з’являтися перші помешкання. Їх було небагато. Хроніст Венедикт Площанський пише, що до 1800 року на вулиці Липовій було заледве 16 домів, а на інших ще менше. Історія виникнення її назви пов’язана з легендою. Вперше її оприлюднив природознавець Володимир Бригидер у статті «Липова алея в Станиславові в її сучасному й минулому як гідна охорони пам’ятка природи», що вийшла у 1934 році. Він пов’язує Липову алею з вірменською родиною Ромашканів, яка мала резиденцію у самому серці теперішнього парку Шевченка. «Один із членів цієї родини мав бути прелатом тутешнього вірменського костелу, що саме тоді кінчився будувати. Будучи приневолений щоденно приїздити з парку до міста, не раз не находив зимою дороги, бо нічна метелиця р
...
Читати далі »
Переглядів: 662 |
Долучив: Dnister |
Дата: 24.01.2014
|
25 березня 1903 р. молодь середніх шкіл м. Станиславова у тому ж залі влаштувала шевченківський концерт. 4 червня 1903 р. у цьому ж приміщенні відбувся аналогічний захід за участю артистки М. Слободівни-Крушельницької та О. Шухевичівни. 22 березня 1904 р. молодь учительської семінарії в Станиславові організувала шевченківський концерт у залі Товариства музичного ім. Монюшка. Був виконаний твір П. Ніщинського «Закувала та сива зозуля». У другій частині концерту був представлений сценічний образ у п’яти діях зі співами і декламаціями на тему «Житє і слава Тараса Гр. Шевченка» за сценарієм учня станиславівської семінарії, згодом професора Михайла Девоссера. Автор зобразив безрадісне дитинство та молоді роки Кобзаря і цитував уривки з його творів.
Переглядів: 791 |
Долучив: Dnister |
Дата: 24.01.2014
|
За німецької окупації Станіслав адміністративно відносився до дистрикту «Галичина» зі столицею у Львові, а той був у складі Генеральної губернії із центром у Кракові. 22 жовтня 1941 року до Станіслава завітав сам генерал-губернатор – рейхсляйтер Ганс Франк. Із цієї нагоди на площі Гітлера (нині Вічевий майдан) влаштували грандіозне віче. Народу нагнали купу, а саму площу прикрасили у традиціях нацистських парадів. Тоді ще не було восьмиповерхової телефонно-телеграфної станції, площа виглядала значно більшою. Трибуну влаштували на тлі торцевої стіні кам’яниці на теперішній вулиці Бачинського, 3. Мур прикрасили численними транспарантами із нацистською символікою, а під самим дахом причепили величезного дерев’яного орла зі свастикою у пазурах.
Переглядів: 543 |
Долучив: Dnister |
Дата: 24.01.2014
|
Продовжуємо знайомити читачів із франківськими атлантами та каріатидами. Ми вже писали, що від бідолашних скульптур відпадають голови, руки та інші частини тіла. Втім не все так погано. У місті є й такі кам’яниці, фігури на яких отримали нове життя. ку парочку реанімували у 2009 році. Фото автора та Андрія Шустикевича.
Їх залишалось тільки двоє… Якось у своєму інтернет-журналі «Галицький естет» дописувач, який називає себе Контрфорс, виклав цікаву підбірку фото «100 масок і скульптур Станіславова». Адресі Грушевського, 42 там відповідало фото скульптурної пари атланта й каріатиди. У жінки була н
...
Читати далі »
Переглядів: 1298 |
Долучив: Dnister |
Дата: 24.01.2014
|
Обласний музей шани Шевченка в Івано-Франківську відкриється до літа цього року. Робоча група вже розробила його концептуальну структуру. Експозицію музею складатимуть твори Кобзаря, публікації про його творчість, медалі, марки, листівки. Облаштують музей шани у приміщенні обласної "Просвіти". Для цього вже виділили окрему кімнату. Тут виставлятимуть рідкісні артефакти, пов'язані з життям і творчістю Тараса Шевченка. Серед них - відкритки та листівки 19-го століття. А також ексклюзивні видання "Кобзаря". Мар`яна Гринечко, служба новин Вежа FM
Переглядів: 632 |
Долучив: Dnister |
Дата: 24.01.2014
|
У відділі краєзнавчої літератури обласної універсальної бібліотеки ім. І.Франка в рамках циклу „Краєзнавство Івано-Франківщини в іменах” функціонує книжкова виставка „Петро Арсенич: в краєзнавчому просторі Прикарпаття”, присвячена 80-літньому ювілею видатного прикарпатського історика, краєзнавця, етнографа, музеєзнавця, колекціонера та культурно-просвітнього діяча. Петро Іванович - дослідник маловідомих сторінок історії та культури краю. Заслужений працівник культури України, почесний член Національної спілки краєзнавців, лауреат республіканської премії ім. П. Чубинського, обласних премій ім. І. Вагилевича та М. Підгірянки. Уродженець с. Нижнього Березова Косівського району, після закінчення Київського університету ім.
...
Читати далі »
Переглядів: 663 |
Долучив: Dnister |
Дата: 24.01.2014
|
Івано-Франківський краєзнавчий музей запрошує відвідати виставку "Петро Арсенич – видатний історик, краєзнавець, культурно-громадський діяч”, організовану, з нагоди 80-річчя від дня народження та 55-річчя наукової та громадсько-культурної діяльності заслуженого працівника культури України Петра Арсенича. На виставці представлено матеріали з приватної збірки ювіляра. Зокрема, це: -документи з історії, культури та освіти краю; -друкована продукція кінця XIX початку XX ст; -рідне село ювіляра Нижній Березів у фотографіях і
...
Читати далі »
Переглядів: 556 |
Долучив: Dnister |
Дата: 23.01.2014
|
Під такою назвою у відділі краєзнавчої літератури обласної універсальної бібліотеки ім. В.Стефаника функціонує книжкова виставка, присвячена Дню соборності України, який ми відзначаємо 22 січня. Видання, представлені на виставці (С. Адамович „Соборність та регіональний розвиток у суспільно-політичному житті незалежної України" , В. Сергійчук „Українська соборність", „Західно-Українська Народна Республіка. 1918-1923. Історія", М. Кугутяк „Українська націонал-демократія. 1918-1939", В. Великочий „Українська історіографія суспільно-політичних процесів у Галичині 1914-1919 рр." та ін.) розповідають про значимість існування у вітчизняній історії УНР та ЗУНР, їхню різнопланову діяльність, про об'єднавчу місію Акту злуки, його вплив на національне самоусвідомлення українців у минулом
...
Читати далі »
Переглядів: 552 |
Долучив: Dnister |
Дата: 21.01.2014
|
Хоч Тарас Шевченко ніколи не був на Прикарпатті, але його твори проникали сюди з Наддніпрянської України, а відтак масово друком виходили у Львові, Станиславові, Коломиї, Рогатині, Косові. На території теперішньої Івано-Франківщини вперше в Україні були споруджені пам’ятники Кобзареві в с. Тюдові (1894—1901 роки), Вовчинцях (1911), Надієві (1912), м. Станиславові, Косові, с. Балинцях, Микулинцях, Сільці (1914). З 1869 року в містах і селах краю щороку почали відзначати шевченківські річниці. На основі архівних джерел та літератури ознайомимо читачів «Галичини» з історією вшанування пам’яті Кобзаря на Прикарпатті. У 1893 р. у Станиславові було проведено чотири шевченківські концерти, один із яких відбувся в «Руській Бесіді» (українське культурн
...
Читати далі »
Переглядів: 871 |
Долучив: Dnister |
Дата: 20.01.2014
|
Одним з найпрекрасніших і найзмістовніших витворів людських рук та Божої на те волі є ікона. Свята ікона займає дуже вагоме місце в житті Вселенської Церкви. Ікона — це міст у молитовному спілкуванні між Пресвятою Тройцею та людиною, що навертається на путь істинний. Без ікони дуже тяжко уявити собі східну традицію Церкви, ба навіть зовсім неможливо уявити облаштування храмів нашого східно-візантійського обряду. На християнському Сході з великою підозрою ставилися до писаних образів чи ікон. Такий страх був викликаний тим, щоб вони не стали ідолами. Тому під час написання візантійських ікон почали дотримуватися дуже строгих правил (канонів). Трульський собор 692 року скасував засилля символів та алегорій в іконах та рекомендував зображати Господа Ісуса Христа і всіх святих у людській подобі, а Сьомий
...
Читати далі »
Переглядів: 838 |
Долучив: Dnister |
Дата: 20.01.2014
|
День Водохрещення Господнього для жителів с. Суботів запам’ятався по-особливому. З ініціативи відділу культури райдержадміністрації 19 січня 2014 року відбулися урочистості з нагоди 120-річчя створення першого вертепу та 90-річчя встановлення пам'ятника цьому ж дійсту в данному населеному пункті. Пам'ятка встановлена при в'їзді в село, на подвір'ї Дмитра Шевчука у 1924 році, з ініціативи отця Мулика та селянина Якова Трача на честь інсценізації першого вертепу. У різдвяні свята молодь села, перш за все, в цій окрузі ходила з вертепом, який житель с. Суботів Яків Трач привіз із Єрусалиму. Першою культурно-просвітницькою організацією даного населенного пункту був аматорський драматичний гурток, створений у 1894 році, учасники якого написали сценарій і здійснили постановку вертепу.
Переглядів: 692 |
Долучив: Dnister |
Дата: 20.01.2014
|
|
