Субота, 2021-10-23, 7:02 AM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Грудень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
 
Архів новин
Головна » 2011 » Грудень » 16 » А за плечима – 90 літ
6:04 PM
А за плечима – 90 літ
Правда про минуле. Вона розкриває перед нами свої таємниці про боротьбу за українську державу і викликає гордість за рідний край і героїчний народ, який ішов на самопожертву в ім’я волі і незалежності. Лише знаючи правду про минувшину, кожен з нас може стати свідомим громадянином і свідомим українцем, який не пошкодує зусиль для розбудови і зміцнення рідної держави.
Сьогодні ми поведемо мову про людину, яка, пройшовши героїчний гарт в загонах УПА, загартувавши волю в сталінських таборах, залишилася вірною ідеї вольності і свободи рідної України.
Народився Григорій Лужний у селі Бабин Зарічний Калуського району. Рано втратив батька, який повернувся з численними пораненнями з Першої світової війни. У 1939 році в армію мобілізували старшого брата, який потрапив у госпіталь, а пізніше – у полон до німців. У 1941 році брат повернувся в Україну. На теренах Калущини працювало підпілля ОУН. Братові запропонували співпрацю. Він пішов з повстанцями і повернувся лише через місяць. Переодягнувся і знову пішов. Воював у сотні «Гонти» куреня «Різуна».
Вся домашня господарка залишилася на плечах Гриця. Та недовго. Прийшли німці і забрали хлопця на роботу у селище Вигода Долинського району. Вдома залишилися мама і сестра.
– Працювали ми у деревообробних цехах. Виготовляли щити для бараків, – розповідає Григорій Іванович, – праця була непосильною. Люди працювали тяжко і впроголодь. Нелюдські умови змушували нас вдаватись до стихійних заворушок. 
А потім ми почали створювати підпільні групи, які ставили за мету згуртування національно свідомих громадян для агітаційної та політичної роботи. Частина з нас не виключали й збройного варіанту розвитку подій. Зрештою, у важких умовах, спричинених окупацією, треба було готувати людей до непередбачуваних варіантів. 
Про це знали наші повстанці у лісі. Готували нас до великого повстання. Ми розвідували, скільки зброї у німців, що знаходиться на складах. Нам з лісу повстанці доставляли розібрану зброю. 
Однієї ночі, не без допомоги повстанців, ми роззброїли охорону, знищили німецький гарнізон. Частина з нас, у тому числі і я, пішли у партизанку. Саме там я пройшов військовий вишкіл і повстанський гарт. Боротьба була запеклою.
З метою збереження людей командування УПА розпускає великі відділи і залишає лише невеликі боївки. Чимало повстанців повертаються до рідних домівок. У 1944 році повернувся у Бабин Зарічний і я. Німця з нашої області вже вигнали. Та нас окупував інший ворог – більшовики, які створили пекельні умови життя на нашій рідній землі. Але ми не скорилися, не склали зброю.
На той час вже заарештували брата. Та й за мною слідкують сексоти. І все ж я продовжував працювати з партизанським підпіллям. У 1945 році, восени, мене таки здали енкаведистам. Відоме й прізвище зрадника – Зварич. Він був родом із села Вістова.
Григорія Лужного перевезли до Станіслава, звідти до Львова. А далі була довга дорога у порт Находка. Звідти баржами в’язнів перекинули на Чукотку в бухту у Заливі Хреста. 
Довкола були сніги, де-не-де чагарники і страшенний мороз, який проймав до кісток. Кілька днів жили у наметах. За той час будували бараки з дерева, яке доставляли кораблями. Та головним завданням, поставленим перед в’язнями, було спорудження у мерзлоті понад 100 км дороги через тундру та моста через ріку до золотоносних шахт. Умови проживання були жахливими. Та ще гіршими – умови праці на дорозі. Все виконувалося вчучну. А вздовж об’єкту – колючий дріт і вартові із зброєю. Випадки були різні. Було й рукоприкладство з боку охоронців. Не обходилось і без трагічних випадків. Ми втрачали друзів, 
– На Чукотці я перебував впродовж семи років, потім мене етапували у Магадан, – продовжує розповідь Григорій Іванович,– поселили нас в бараки у бухті Ногаєво. Сформували бригади, які працювали у три зміни в порту. 
Мене направили на курси механізаторів, працював у порту кранівником, а коли закінчив курси водіїв, пересів на машину.
Мій 19-річний термін ув’язнення добігав кінця. Я вже мав можливість виходу у місто. У цей час звільнялися й наші дівчата. Доля звела мене із львів’янкою Анною Газдою. Одружилися. Проживали на поселенні. А у 1964 році нам дозволили виїзд на материк. Ми вже мали двох донечок. 
Поверталися додому через місто Караганду, де на поселенні були мама з сестрою, яких виселили у 1947 році і брат (після 15-ти років таборів). Вони так і не повернулися в Україну. Похоронені у Казахстані. 
Я ж приїхав до рідного села. Хотів влаштуватись на роботу у місті Калуші у виробниче об’єднання «Хлорвініл». Та без прописки не взяли. Через родича дружини влаштувався у гідроцех Бурштинської ДРЕС. У Бурштині ми й замешкали. Сьогодні одна дочка працює в музичній школі, друга живе у місті Краснодон на Луганщині.
Говорити старенькому важко, адже за плечима 90 літ, які зустрів лише вчора. Дають про себе знати болячки, набуті у таборах. Відійшли у вічність побратими. Хто у бою, хто у таборах, а хто вже у вільній Україні. 28 років тому залишився й без дружини. На одній з луганських шахт загинув зять. Та Григорій Іванович свято береже пам’ять про них, про тих, хто був поруч. А уся його надія на нашу молодь, яка має виправдати сподівання борців за незалежну Україну.
Ярослав Поташник, "Галицьке слово"

Переглядів: 553 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 21. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2021