Кожен, хто цікавиться історією рідного краю і має досвід подорожей Україною, мабуть бачив десятки пам'яток культурної спадщини, які поза тим, що знаходяться у державному реєстрі, знаходяться у занедбаному стані та зазнають подальшої руйнації. Звичайно, в переважній більшості випадків, це результат бездіяльності людей, разом з тим є обставини, коли пам'ятки знищуються внаслідок дії природніх факторів – підмиваннями вод, вітроломами, проростанням дерев та ін.

Галич, як історично населене місто, має у своїй скарбниці культурної спадщини близько двох сотень пам'яток та нововиявлених об'єктів, різних за часом створення і за своїми типами (археології, архітектури, монументального мистецтва, історії та кільтури), відомчою приналежністю. Кожен з цих об'єктів потребує окремих заходів щодо охорони, збереження та відновлення. Деякі з них підлягали загрозам з боку саморослих дерев та чагарників – для прикладу, ще до недавнього часу найдавніший пам'ятник на Прикарпатті, що знаходиться в Галичі – колона на честь побудови постійного мосту на р. Дністер і в подяку за це гр. Агенору Голуховському (1858 р.), постійно страждав від дерев та дощівки, яка стікала з них. Тому що дерева були низькорослі, зусиллями КП «Галичводоконал» їх було зрізано і так збережено об’єкт історії. Подібно порослі чагарниками та деревами вали в Крилосі та залишки австрійського форту поруч фундаментів церкви Спаса.

Значно складнішою до останнього часу була ситуація з нововиявленою пам’яткою історії на Галич – горі, цісарсько – королівським військовим цвинтарем Австро-Угорської монархії. На терені кладовища знаходилося близько 30 старих дерев, висота котрих сягала 10 м. Ще до проведення робіт по впорядкуванню та благоустрою цієї території, під час вітрів зі старих дерев зривалося гілля і знищувало вцілілі хрести на військових гробівцях. Востаннє це трапилося у березні 2019 р., коли вітрами було зірвано кілька старих дерев.

Суттєву допомогу для вирішення даної проблеми надав наприкінці 2019 р. міський голова Галича Орест Трачик, який залучив до робіт арбористів – ті в свою чергу, у двомісячний термін вирізали найбільш проблемні дерева. Саме в той час було здійснено більше 90% робіт.

Разом з тим, на сучасний момент залишалося кілька небезпечних гілок на збережених старих ясенах, які при падінні могли пошкодити близько 30 хрестів військовиків. Слід зауважити, що ці хрести є давніми, автентичними, встановленими в 20 – их роках минулого століття, тому дуже важливо було їх зберегти, оскільки ніхто б не виготовлював нові.

Ініціатори робіт з відновлення кладовища (за погодженням з міським головою Олегом Кантором щодо зрізання гілок), вчергове звернулися за допомогою до арбористів і справу було успішно вирішено. Роботи проведено, небезпеку усунуто.   

Хто ж такі арбористи і чим їхня робота відрізняється від методів праці «звичайних» лісорубів? Якщо коротко – це фахівці, які виконують роботи з обрізання високих дерев. Робота арбориста пов’язана з використанням альпіністичного спорядження, котре дозволяє їм отримати доступ до високих дерев і обрізати практично недоступні гілля. Тому, арборист професійно користується альпіністичним спорядженням і має значний досвід для виконання висотних робіт. Саме завдяки цьому можна усунути небезпечні частини дерев; для того щоб не пошкодити оточуючі об'єкти, дерево спилюється частинами, кожна спиляна частина опускається на землю за допомогою мотузки, карабінів та лебідки. Безперечно, робота арбориста пов’язана з ризиком та небезпекою. Натомість, у випадку, коли спилювання дерев поруч об’єктів історії виконується нефаховими працівниками, висотні дерева при падінні часто пошкоджують їхні елементи – є достатньо таких прикладів.

У поважній справі зі збереженням надмогильних хрестів на військовому кладовищі Галича та порізкою небезпечних висотних дерев, неоціненну допомогу місту вже двічі, в 2019 та 2021 р., надавав відомий фахівець Денис Кухтар. Арборизм для нього не постійна робота, а приватне захоплення – поза тим, в його «портфоліо арбориста» десятки виконаних робіт. Він кандидат технічних наук, працює доцентом кафедри геодезії та землеустрою Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу; викладає дисципліни «Геодезія» та «Референцні системи координат у землеустрої» і є автором близько 40 наукових публікацій.

Таким чином, на військовому кладовищі, яке є як локальною пам’яткою історії Галича, так і частиною європейської культурної спадщини, завершено ще один потрібний етап робіт – коли здійснено захист від природніх чинників. На жаль, досі не вдалося переконати місцевих мешканців в іншому – щоб вони своїми діями не зневажували це місце пам’яті самовільно організованими сміттєзвалищами. Щорічно, неподалік від пам'ятного знаку на честь полеглих легіонерів Українського Січового Стрілецтва з'являється сміття. Віриться, що інформаційно – популяризаційна робота та заходи коммунального підприємства міської влади щодо даного питання приведуть до позитивного результату.

Андрій Чемеринський,

Почесний краєзнавець України