Вівторок, 2019-09-17, 7:33 PM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Червень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
 
Архів новин
Головна » 2013 » Червень » 16 » Битва під «Ранковою горою» - 25 червня 1917 року
11:29 AM
Битва під «Ранковою горою» - 25 червня 1917 року
«Ранкова гора» – назва височини між селами Угринів – Ямниця. 96 років тому вона стала ареною жорстокого кровопролитного бою, що відбувся в ході Першої світової війни між російськими і австро-німецькими військами. Сьогодні мало хто знає про цей дводенний бій, однак він вражає своїм масштабом.       
На червень 1917 року на Вовчинецьких горах між селами Колодіївка - Вовчинець, розміщувався ХІІ корпус Заамурської дивізії. Навпроти, в долині Бистриці між Угриновим, Ямницею і Павлівкою розтягувались три лінії укріплених позицій австро-німецьких військ ген. Терстянського та ген. Гадфі. Російські війська після кількох спроб заволодіти позицією ворогів взимку 1916 року зазнали невдач. Розмістившись на Вовчинецьких горах вони утримувала цю позицію без боїв. Австрійські війська, які були деморалізовані довгою війною, також не здійснювали наступів. На фронті стояло затишшя. В середині червня 1917 року російському капітану М. Ніженцеву було видано наказ привести Заамурську дивізію в порядок і разом із сформованим «1-м Корніловським Ударним полком» здійснити наступ на австрійські позиції. 
Прибувши до Колодіївки корніловці зустріли повний безлад на позиції Заамурської дивізії. Наступного дня за наказом Ніженцева розпочалась підготовка до наступу. Будувались нові кулеметні гнізда та укріплення для бомбометів, вивчались австрійські оборонні лінії між Ямницею та Угриновим для вирішального удару. Австрійці на позиціях поводили себе спокійно, часто ходили по відкритій місцевості. 18 червня було видано наказ вести кулеметний вогонь по ворогу у разі його появи на горизонті. Зразу ж після виголошення наказу було вбито австрійського вояка у Ямниці, який розгулював над своїми шанцями. На ці постріли відповіла австрійська артилерія обстрілом Вовчинецьких гір, після якого було вбито осколком бомби кулеметника. 
Такі пожвавлення російських військ непокоїли австрійців. Був навіть випадок, коли австрійський посильний прийшов до Вивчинців і пригрозив росіянам, що в разі подальшого обстрілу австрійських позицій, вони здійснять наступ і виб’ють їх із цих позицій. 
Згідно з даними полковника Д. Леонтєва, начальника штабу 1-го Ударного полку та комісара Б. Савєнкова, битва під Ямницею розпочалася вранці 24 червня. Наступу передував обстріл австро-німецьких позицій із артилерії і бомбометів. Австрійські війська також відповіли обстрілом із важкої та легкої артилерії, і як виявилось досить прицільно. Після кількох влучних пострілів по російських укріпленнях, командир ХІІ Заамурського корпусу генерал Черемисов відмовився з дивізією йти вперед. Наступ росіян цього дня повністю захлинувся.
Наступного дня Корніловський Ударний полк розпочав новий наступ. В 9 годин 45 хвилин російські війська здійснили знову артобстріл австрійських позицій з майже 300 гармат. Форсувавши Бистрицю в межах села Клузів, незважаючи на кулеметний обстріл із австрійської сторони, Ударний полк рухався вперед. Організувавшись, австрійці намагались здійснити штикову контратаку в урочищі Могилки, але росіяни відкинули їх, взявши десяток в полон. Прапорщику С.  Шиніну із невеликим корпусом вдалось захопити передову артилерію під Ямницею, через що австро-німецькі війська відступили до укріплень на «Ранковій горі».
Корніловці розмістились у захопленій лінії укріплення, яка простягалася біля згину залізної дороги Калуш-Станиславів. Звідси вони вели спостереження за проривом Заамурської дивізії, яка трощила австро-німецькі війська зліва від Ямниці. Разом із заамурцями також діяв штурмовий батальйон 164-го піхотного полку під командуванням А. Туркула. Вони зуміли обійти першу лінію укріплень австрійців та захопити другу і третю, що простягались аж до Павлівки та Тязева. Перша лінія повністю потрапила в полон (14 офіцерів і 1142 солдати). До вечора росіяни захопили Павлівку і зупинились в кількох кілометрах перед Чорним лісом. 
Головне австрійське укріплення на «Ранковій горі» розміщувалось в окраїнах Чорного лісу. Тут австрійці побудували бетонні доти, велику кількість бліндажів і шанців. Ця лінія оборони стала ключовою для подальшого наступу росіян на Калуш. Австрійці вирішили не відступати, утримуючи фронт.

Захопивши всі шанці та бліндажі у Ямниці, російські війська почали збиратися докупи в одному із польових ярів. Ввечері цього ж дня Заамурська дивізія не узгоджено із 1-м Ударним полком здійснила наступ в напрямку «Ранкової гори». Однак, атака була відкинута. Заамурці почали в паніці відступати. Австро-німецькі війська вирішили, що це відступають основні сили росіян, і розпочали їх переслідувати. Корніловські війська були досить близько і приготувалися до контрудару. Наказ про наступ віддав штабс-капітан М. Скоблін, який і повів корніловців вперед. Битва відбулася на широкому полі під «Ранковою горою». Це зіткнення переросло в жорстоку рукопашну різню.  
164-й штурмовий батальйон разом із прибулою ввечері 75-ю частиною Севастопольського полку також приєднався до наступу обійшовши австрійські позиції через Павлівку. Тривале протистояннями із великими втратами з двох сторін змусило австро-німецькі війська відступати. Росіяни переслідували їх в Чорному лісі до глибокої ночі. По калуському шосе переслідування здійснювали і російські броньовики. 
Втрати Корніловського Ударного полку за весь бій 24-25 червня становили: 24 офіцера і 506 воїнів вбитими і пораненими. Втрати 164-го штурмового батальйону вбитими: 1 офіцер і 61 солдат, поранено 7 офіцерів і 217 солдатів. Захоплено в полон 26 офіцерів і більше 3 тис. солдатів. 26-й австро-угорський корпус (група Гадфі) був пошматований і перестав існувати. Його залишки розформували і влили до 40-го німецького корпусу ген. Ліцмана. Окрім цього австро-німецькі війська втратили 11 гармат, 14 кулеметів та велику кількість боєприпасів. Шлях для подальшого наступу на Калуш росіянам був повністю відкритий. На широкій лінії сіл Загвіздя - Угринів - Ямниця - Павлівка - Тязів лежали сотні мертвих вояків двох армій. Таку кількість загиблих, старожили порівнювали із нічним небом, де зорі і мертві вояки були в одній кількості. 
                                                                                                                            Андрій СМІЖАК

Переглядів: 557 | Додав: Dnister







Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 19. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю.
Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах.

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Copyright MyCorp © 2019