Борець за ідею поступу - 6 Лютого 2015 - НСКУ: Івано-Франківська обласна організація
Неділя, 2016-12-04, 6:16 PM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Лютий 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
232425262728
 
Архів новин
Головна » 2015 » Лютий » 6 » Борець за ідею поступу
8:17 PM
Борець за ідею поступу

165 років тому, 5 лютого 1850 року народився письменник, історик, економіст, філософ, публіцист і громадський діяч Остап Терлецький (1850–1902).
"Життя Остапа Терлецького цінне й важне для нас власне тим, що йому судилося жити, й терпіти, і проявляти певний вплив у Галицькій Русі в пору тяжкого перелому і в додатку судилося впасти одною з жертв того перелому... Той непоказний, скулений та мовчазливий чоловік, той педант, що не виходив на вулицю, не завинувши хусткою шиї і не позатикавши вух ватою, той чоловік, що його життя минало правильно, як добре заведений годинник: канцелярія, дешева реставрація, де їв обід, дешева кав'ярня, де пив каву й читав газети, і тісненька кімнатка, де працював і спав,— то був увесь його світ,— той, бачилось би, сухий педант та паперовий міль був увесь свій вік непоправним ідеалістом, плекав у своїй душі полум'я високих змагань, жив усе для інших, для загалу і силкувався все життя ширити та розсвічувати те благотворне полум'я в своїм окруженні... І хоча ніде він не любив фігурувати в реєстрах співробітників, не любив реклами і ховався зі своїм іменем навіть там, де його праця робила його імені велику честь, то проте його особистий вплив давав себе чути особливо в хвилях вагань і сумнівів, бо тоді звичайно він своїм спокійним, але рішучим словом освітлював шлях і піддержував захитаних", – писав про свого товариша у посмертному спомині "Д-р Остап Терлецький: Спомини і матеріали" Іван Франко у 1902 році¹.
Походив Остап (Станіслав) Терлецький з дрібношляхетської родини пароха церкви Успенія Пресвятої Богородиці с. Назірна (поблизу Коломиї) о. Стефана Терлецького (1817–1867). Після закінчення нормальної школи у Коломиї Остап навчався у 1859–1868 роках у вищій гімназії в Станиславові. В гімназії він разом з Володимиром Навроцьким організував учнівську "Громаду", а з 1865 року став видавати і редагувати рукописну газету "Зірка". Тут з’являлися перші дописи та поетичні спроби О.Терлецького, який навіть намагався залучати до співпраці з часописом Юрія Федьковича і їздив до нього у Сторонець-Путилів.
В гімназійні роки зазнав О.Терлецький кілька ударів долі: смерть матері (1863), батька (1867), нещасливе кохання до Марці...
"Закукай ми, соловейку, кілько б літ чекати,
Аби Марцю коханую за жіночку взяти", – мріяв Остап в одному зі своїх віршів (1866).
 
Не судилося...
"Вернувши на вакації 1867 р. додому й бачачи свою милу замужем, Остап тяжко занедужав і дістав епілептичних нападів, що в довших або коротших відступах мучили його цілих 20 літ і назавсігди зломили його енергію, розстроїли нерви і звихнули ціле життя. Не помогли ніякі ліки, не поміг побут у горах (здається, в Ферескулі Косівського пов.) літом 1867 р. По матурі 1867 р. хороба погіршилася навіть до тої міри, що Остап був змушений зробити цілорічну перерву в студіях" ².
Сам О.Терлецький писав, що велике негативний вплив у той час на нього справив занепад народовського руху в Галичині в середині 1860-х років: "Ми щодня, щогодини виглядали, що станеться щось нового, нечуваного, щось дуже великого, і що тото «щось» зробить кінець усій нашій недолі народній, виведе нарід із вавілонської неволі і віллє в нього самосвідомість людську і народну, добробит моральний і матеріальний, – а нас, великих поборників святого діла, нагородить найкращою заслугою, яку вольний нарід може дати своїм освободителям, – чистою, непорочною славою громадською. А тим часом та понура дїйсність, від якої ми мов від злого духа втїкали на крилах Шевченкової поезиї, почала листок за листком, квітку за квіткою, зривати з того пишного вінка, що ми сплели собі були з наших поетичних мрій: упали "Вечерницї", упала "Мета" перша, упала "Мета" друга, упала "Нива", упала "Руська читальня", упав "Руський Театр", упала "Русалка"... почав поволи холонути ентузиязм молодежи" ³.
"Тодішнє українофільство галицької молодежі проявляло себе не лише широкою фразеологією, де раз у раз говорено про могили, степи, море, козаків, жупани, шаблі й інші такі гарні речі, яких молоді ентузіасти ніколи не видали, але також модою на козацькі костюми. Хлопці навперейми купували сукно (по провінціальних містечках його треба було спроваджувати зі Львова), мучили кравців, щоб ті видумували «козацькі» жупани, «козацькі» шаровари, «козацькі» шапки та пояси, і з гордощами парадували в тих костюмах у школі й по місті, в церквах і на празниках. І станіславівці, розуміється, не лишалися позаду; не одному молодому патріотові коштували немало неспаних ночей, сердечної гризоти, а той сліз кравецьке опізнення або недоладна робота. Навроцький і тут своїм ясним, холодним розумом умів глядіти крізь сентиментальний туман. Він говорив Терлецькому:
– Все те панська забавка. Чого ви малпуєте козаків, яких ніколи не видали, вигадуєте костюми, яких козаки, може, й не носили? Коли любите народ, то зачинайте любов від того народу, який маєте перед собою. Хочете вдягатися по-народному, то вдягайтеся в ті сардаки, киптарі, опанчі та полотнянки, які носять наші селяни. Тоді й вони побачать, що ви близькі до них. А тепер ви, чи в козацьких одягах, чи в сурдутах, для них однаково чужі, паничі, та й годі" ².
У 1868–1872 роках Терлецький студіював у Львівському університеті ім. Франца І. Спочатку на правничому, з 1869-го – на філософському факультеті. Того ж року перебував кілька місяців на військовій службі як однорічний охотник (доброволець), з якої був звільнений за станом здоров’я.
Дідич с. Вікно на тернопільському Поділлі, громадський і політичний діяч, меценат Володислав Федорович (1845–1917) залучив Терлецького до впорядкування своїх архівів, надавав йому матеріальну підтримку й допоміг отримати посаду урядника в бібліотеці Віденського університету. "Цьому сприяли добрі знання іноземних мов (англійської, французької, польської та німецької), належна професійна підготовка. Тут він починає працювати над темою «Реформи Йосифа II та їх вплив на соціальні та національні відносини в Галичині»" ⁶.
У Відні Остап вступив до товариства галицьких студентів-академіків "Січ", яке заснував 1868 року Анатоль Вахнянин. У 1874-му він став головою віденської "Січі". Того року О.Терлецький опублікував у львівському народовському виданні "Правда" своє дослідження "Галицько-руський нарід і галицько-руські народовці", яке вийшло 1902 року окремим виданням під назвою "Москвофіли й народовцї в 70-их рр." У ньому автор дав характеристику галицьких москвофілів, яка підходить і для сучасних "новоросів" в Україні: "Не маючи найменчого розуміння про те, що таке Росия, вона галас кількох словянофільських самодурів – у котрих окрім імени теж нема нїчого живого і славянофільського – приймала за симпатичний відгомін усеї Росиї. На той галас вона відцурала ся всего домашнього патріотизму, і так сказати розплила ся в якімсь туманнім загальноруськім патріотизмі, від якого сподївала ся і ще тепер сподїваєть ся помочи і підмоги для своїх полїтичних спекуляций...
З домашніми пенатами упорала ся якнебудь москвофільська партия. Тепер у Галичинї рідко мож найти такого чоловіка письменного, щоби не стидав ся своєї хлопської мови, своїх хлопських традиций, щоби не топтав ногами всего, що простий наш нарід зробив коли-небудь для збереження своєї народности і для заспокоєння своїх социяльних потреб" ⁵.
У 1874 році Терлецький їздив до Києва на Археологічний з’їзд, де познайомився з деякими українськими діячами. Ще у 1873-му він познайомився у Відні з Михайлом Драгомановим, який прищепив молодому науковцю "вірус соціалізму". Терлецький зайнявся у Відні виданням перекладених галицькою народною мовою під псевдонімом В.Кістка брошур: "Парова машина", "Про правду", "Про бідність", "Правдиве слово хлібороба до своїх земляків". У 1876 році прокуратура сконфіскувала останню книжечку і видавець потрапив на лаву підсудних. Суд присяжних обмежився лише конфіскацією видань.
Але наступного року О.Терлецького заарештували у Відні й перевезли у кайданках до Львова, де він став разом з Іваном Франком, Михайлом Павликом та ін. одним із підсудних у процесі галицьких соціалістів. Спровокували цей процес листи Драгоманова до його галицьких кореспондентів, які привіз з Женеви Міхал Котурницький. "В листах Драгоманова, знайдених при Котурницькім, а призначених для декого з руських студентів університету (в першій лінії для Ів. Мандичевського та М.Павлика), звичаєм російських конспіраторів були повиписувані не лише численні назви знайомих, але говорилося також про різні плани й надії Драгоманова, що були в смішній диспропорції до сил і здібностей адресатів та до тої роботи, яку вони повинні були робити наразі й поперед усього", – писав про цю справу Іван Франко ³.
Для багатьох засуджених ця справа закінчилася втратою роботи та перспектив на кар’єру, хворобами та крахом життєвих планів. Терлецький втратив свою посаду у Відні і деякий час жив у Львові разом з І.Франком та М.Павликом на вул. Кляйнівській (тепер Каменярів), 2. "Жив Іван Франко на цей час у підвальному приміщенні, в якому ледве вміщались стіл, ліжко і шафа. На ліжку спав Остап Терлецький, товариш Івана Франка по недавньому судовому процесі, а Франко стелив собі обіч на підлозі", – писав про їх помешкання Роман Горак.
Терлецького знову виручив Володислав Федорович. За його протекцією та фінансовою допомогою Остап повернувся до Відня, де у 1878–1883 роках студіював право та зробив докторат. У цей період він написав свої праці «Лихва на Буковині» (1878), «Робітницька плата і рух робітницький в Австрії в послідніх часах» (1881).
У 1890 році О.Терлецький разом з І.Франком став одним із засновників Русько-Української радикальної партії, але відійшов від політичної діяльності й став адвокатом у Львові. В останні роки він написав книги «Літературні стремління галицьких русинів у 1772–1872» (1894–1895), «Галицько-руське письменство у 1848–1865 pp.» (1903) та статті з літературознавства, філософії, історії.
"Видатною прикметою спадщини Терлецького є розвиток ним критичної традиції в історії нашої духовності. Критичним аналізом він охопив майже всі сфери життя української нації: суспільну, політичну, економічну, філософську, релігійну (антиклерикалізм), мистецько-літературну, наукову тощо. Як Маркіян Шашкевич перед тим будив своєю лірою національні почуття галичан, так Остап Терлецький розбурхував їхній розум, викриваючи рутинність суспільної свідомості тогочасного українства", – відзначив у своїй дисертації "Остап Терлецький в ідейній боротьбі в Галичині 70-х років ХІХ століття" Євген Пронюк.
Помер Остап Терлецький у Львові внаслідок невдалої хірургічної операції 22 липня 1902 року. Похований при алеї на полі 23 Личаківського цвинтаря. На його нагробку, що стоїть здаля від екскурсійних маршрутів, написано: "Борцеві за ідею поступу, незломному характерові українська молодь".
 
ПРИМІТКИ
¹ Франко І. Зібрання творів у 50 томах. Т. 33. – Київ, 1982. – С. 304, 306.
² Там само. – С. 311, 312.
³ Там само. – С. 342.
⁴  Терлецький О. Москвофіли й народовцї в 70-их рр. – Львів, 1902. – С. 28.
⁵ Там само. – С. 18, 9.
⁶ Романів Т. Джерела про життєвий шлях, громадську та наукову діяльність Остапа Терлецького // Інтелігенція і влада. 2014. Вип. 30. – С. 292.

Ігор МЕЛЬНИК


Переглядів: 176 | Додав: Dnister
Пошук на сторінці
 
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 

Наші друзі



Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 14. Автор, збір і систематизація матеріалів - мгр. історії А.Чемеринський. 
Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації історії рідного краю
Copyright MyCorp © 2016