У Криворівні на Франківщині створили музей гуцульської художниці, фотографині та етнографині Параски Плитки-Горицвіт. 16 січня його презентували громаді, а у 95 річницю з дня народження мисткині — 1 березня — музей відкриють для відвідувачів. Про це Суспільному повідомив настоятель храму у Криворівні Іван Рибарук.

"Ідея виникла на прохання самої Параски Плитки-Горицвіт. Ми тоді у неї вдома були троє — десь, може, за рік до її смерті. І Параска Плитка-Горицвіт сказала, що хотіла б, щоб у хаті був музей і щоб її спадщина залишилася у Криворівні. Ці всі роки ми працювали над цим, проводили різноманітні виставки", — розповідає Іван Рибарук.

Музей не був оформлений юридично, каже священник. У перші сім років після смерті мисткині (померла у 1998 році — ред.), у її хаті нічого не робили, але громада продовжувала доглядати за будинком. Потім жителі Криворівні перекрили хату дерев'яними дощечками — дранкою, перебили підлогу.

"Паралельно почали видавати її книжки, збірки ікон, малюнки з віршами про долю гуцулки. Моя дружина Оксана набирала тексти. Дуже багато текстів набрала, і вони чекають свого часу на друк. Ми проводили виставки у Києві, у Харкові. Після того, як відбулася виставка в Арсеналі у Києві (вона тривала з листопада 2019 до лютого 2020 року), ми зрозуміли, що треба щось робити. У нас була величезна кількість експонатів, вже оброблених від грибка, захищених. Постало питання ще одного приміщення, бо хатка ж — маленька, там є всього дві невеличкі кімнатки", — розповідає Іван Рибарук.

Зараз музей має дві локації: приміщення сільської ради, де у трьох кімнатах розмістили експозицію, і сама хата.

"Взагалі є ідея, щоб усе приміщення, бо це є власність громади, віддали під музей. Його ще добудувати можна. музей може стати таким потужним комплексом, культурним центром Криворівні", — каже священник.

Проєкт музею Параски Плитки-Горицвіт громаді вдалося реалізувати власними силами, також допомогла перемога конкурсі “Єврорегіон Карпати – Україна” та фінансова підтримка з обласного бюджету.

Офіційно музей відкриють 1 березня на уродини гуцулки, а 16 січня у ньому заколядували жителі села.

"Це була фактично коляда для Параски Степанівни, бо вона для неї мала величезне значення", — розповідає Іван Рибарук.

"Параску ні з ким не можна порівняти. Одні називають її філософом, хтось каже, що вона — Гомер, хтось, що вона — гуцульський Сковорода, хтось, що — Білокур чи Примаченко. Вона — і письменниця, і поетка, і етнографиня, і фотографиня, і філософиня, і богослов, бо 30 з 46 книжок — на духовну тематику", — каже священник.