Глибока Гуцулія. Серед вкритих густими смарагдовими лісами гір розкинулось по пагорбах село Яблуниця. Над ним - блакитна парасоля неба. І хто б що не казав про нудне і важке життя-виживання гуцулів, але мрії у них були високими. Мрії – піднятися над землею у високе бездонне небо. З 20-х років ХХ ст. Яблуниця стала прикордонним населеним пунктом на польсько-чеському кордоні. Разом з тодішніми присілками Вороненко і Поляниця Поповичівська тут налічувалось 1500 мешканців. В Яблуниці розміщувалась прикордонна застава, на одній з будівель якої під поривами могутнього карпатського вітру обертався макет літака. До речі, він зберігається і нині в одного з мешканців села. Свого часу в Яблуниці вчителював астроном Данило Петрицький (1818-1910), автор книги про небесні світила. Він вже тоді привертав увагу своїх улюблених учнів до освоєння повітряного простору. 100 літ тому, 18 серпня 1912 року, один з галицьких часописів повідомляв, що в Яремчі граф Сціпіо здійснив політ на аероплані. На видовище зібралося багато жителів з навколишніх поселень та угорці з Закарпаття. Політ був вдалим. За це видовище пілот отримав 1000 крон. Ще 300 – перепало комітету, який організував цей захід та 150 крон заплачено перевізнику за транспортування літального апарату. Були тут і мешканці Яблуниці. Оригінальну атракцію для відпочивальників у Яремчі та його околицях в міжвоєнному періоді вигадали в тутешньому фотосалоні. Тут в 30-х роках ХХ ст. можна було сісти в макет легкого літака, зробленого в натуральну величину, на борту якого великими буквами виведено «WARSZAWA-JAREMCZE» - і ти вже пілот чи пасажир літального засобу, який долає повітряний простір на цій уявній авіалінії. Зауважу, що польські дослідники приписують цю ідею Адольфу Блажу, відомому фотографу з Ворохти. Були в гірському селі Яблуниці і свої «кулібіни». Це Михайло Раптак, який проживав в урочищі Розчіл. Вмів виготовляти, за переказами старожилів, як знаряддя праці, так і неймовірні іграшки й прилади. Якось Михайло зробив невеликий літак (дехто вважає, що то був дельтаплан), і ще в 30-х роках перелітав на ньому з одного груня на інший, вражаючи все село. А ще він умів виготовляти скрипки, на одній з яких, кажуть, і досі грає місцевий музикант. Та фатальним для винахідника стало те, що він робив фальшиві гроші. Були це монети чи паперові купюри - досі сперечаються в селі, але майстра арештували угорці, і десь там, на Закарпатті, перед Другою світовою війною його слід загубився. Можна було б думати, що ця неймовірна історія – вигадка. Але ні, особа народного конструктора літака не міфічна. В Конскрипції парафіян Яблуниці знайдено прізвище Раптака Михайла, його дружини Гафії та дочки Анни. Про іншого юнака з Яблуниці, Бориса Савчука, який змалку прагнув підкорити небо і стати пілотом, досі було майже нічого не відомо. До пошуку інформації про нього підштовхнули лаконічні рядки в книзі вихідної документації за 1938 рік церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Тут отець Василь Фроляк зазначив, що надіслав копію метричного свідоцтва Савчука Бориса до летунської школи в Варшаві. Дійсно, в Метричній книзі хрещень церкви Яблуниці зазначено, що Савчук Борис народився 7 січня 1920 року в неповній сім’ї і його та сестру-близнючку Олену охрестив отець Юліан Кисілевський. І тільки в минулому році польський музей літунства подав інформацію, яка також вміщена в «Книзі льотчиків польських, полеглих на війні в 1939-1945 рр.» У книзі записано: «Савчук Борис Кароль, пілот-стрілець, народжений 7.01.1920…10.09.1942 на літаку «Велінгтон»…проводив бойовий виліт з завданням бомбардування Дюссельдорфа. Під час дольоту до цілі літак був збитий німецьким нічним «мисливцем» і розбився біля міста Оут Баєрланд у Голландії. Загинула вся команда: Я.А. Вежбіцкі, С. Вашкєвіч, Е.К. Закєларжа, Я.В. Горош. Пілот Савчук похований на цвинтарі Крусвіюк під Роттердамом, могила №35-38». Родичка пілота пані Анна Бойчук свято зберігає світлину хороброго юнака з Яблуниці, який воював проти фашистів. Попри великі перепони, ще одному юнаку з далекого гірського села вдалося сісти за штурвал сучасного повітряного лайнера. Ним став родич згаданого Бориса Савчука – Мирослав Бойчук. В1977 році він завершив навчання в Яблуницькій середній школі і вступив у Кременуцьке льотне училище, яке закінчив у 1980 році з відзнакою. Працюючи в Пермському авіапідприємстві (Росія), освоїв літаки АН-2, АН-24, АН-26, ТУ-134. В 1992 році Мирослав Бойчук закінчив навчання в Ленінградській (нині Санкт-Петербурзькій) академії цивільної авіації. Працював в авіакомпанії «Домодєдово» на посаді командира екіпажу Іл Р6-300. З 1999 до 2002 року – віце-президент профспілки пілотів Росії. З 2002 року – президент профспілки пілотів цивільної авіації Росії. З 2004 року Мирослав Бойчук – член Російської тристоронньої комісії з регуляції соціально-трудових відносин при уряді Росії від профспілки пілотів цивільної авіації. Мешканці Яблуниці пишаються, що тут, серед гір, які підтримують небесний купол, виросли чоловіки, які зуміли втілити в життя свою мрію й прославити рідний край. Світлана ФЛИС, старший науковий працівник Музею етнографії та екології Карпатського краю, м. Яремче |
