Понеділок, 2019-09-16, 1:22 PM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Березень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
 
Архів новин
Головна » 2014 » Березень » 10 » Галич – Крилос та Митрополит Андрей Шептицький
10:20 PM
Галич – Крилос та Митрополит Андрей Шептицький
Архиєпископ Андрей Шептицький, ЧСВВ (у світі Роман Марія Александр Шептицький; * 29 липня 1865, Прилбичі – † 1 листопада 1944, Львів) – граф, єпископ Української Греко-Католицької Церкви; з 17 січня 1901 до смерті – Митрополит Галицький та Архиєпископ Львівський – предстоятель Української Греко-Католицької Церкви.
Саме з його постаттю пов’язана одна з реставрацій пам’ятки архітектури національного значення – церкви Різдва Христового (охоронний номер 241), яка була проведена у 1902-1906 рр. та налагодження контактів з самобутньою громадою караїмів у Галичі. 
У згадуваний період в Галичі до УГКЦ належали два храми: церква Різдва Христового, дочірньою від неї була церква св. Миколи, а також «в окрузі парохії за Дністром знаходилася мурована богослужбова каплиця св. Великомученика Дмитрія». У Крилосі була церква Успіння Пресвятої Богородиці, до підпорядкування якої було долучено Підгороддя, Козино, Пітрич та Сокіл. Спільним патроном церков у Галичі та Крилосі був Львівський греко-католицький Митрополит.
Перед призначенням на митрополичий престіл А. Шептицький впродовж короткого часу (1899 – 1900 рр.) був Станиславівським єпископом. Проте, хоча Галич та Крилос відносилися до Станиславівської єпархії, не вдалося віднайти даних, які б засвідчували, що в час посідання єпископської катедри він відвідував терени колишньої столиці княжої держави. Сталося це вже двома роками пізніше – у 1902 році. Саме з огляду на історичну роль Галича-Крилоса та власний патронат над храмами Митрополит А.Шептицький прийняв особисту активну участь у відновленні церкви Різдва Христового, яка на той час помилково вважалася окремими істориками центральним храмом княжої столиці. 
Цей храм вже наприкінці ХІХ століття почав зазнавати руйнацій, що привернуло увагу небайдужих до збереження старовини місцевих городян та політичних діячів, які озвучували дану проблематику на крайовому рівні. Так, ще 16 травня 1893 року на засіданні Галицького сейму у м. Львові слухалася петиція Греко-Католицького Парафіяльного Комітету в м. Галичі про допомогу у розмірі 200 злотих для направи пошкоджень внаслідок археологічних розвідок, що проводилися в храмі. Петицію вивчила бюджетна комісія і на засіданні сейму було прийнято рішення про надання одноразової допомоги в 200 зл.
Кількома роками пізніше, у квітні 1900 року, на засіданні 5 сесії VII періоду крайового сейму промовляв відомий діяч гр. В. Дідушицький (з Єзуполя), який звернув увагу на потребу консервації давньої церкви в Галичі. Зусилля та авторитет останнього зробили свою справу – крайовий сейм у 1901 році призначив на потреби відновлення храму 10000 корон.
Тогочасна преса у 1902 році інформувала читачів про ситуацію з церквою Різдва Христового: «На місцевій старожитній церкві завалився дерев’яний дах, внаслідок того, церква урядовими чинниками була зачинена. Впродовж попередніх років дерев’яні крокви і дах почали гнити, а з ними замокати і давні мури. Крайовий виділ в попередньому році призначив 10000 корон на консервацію споруди, але заки взялися до праці, дах завалився – а мури далі нищаться».
Також говорилося, що: «Найстарша в Галичині руська церква, тому що збудована у 1107 р., давня базиліка Митрополії йде до цілковитого занепаду. Через зогнилий дах дощ надвалив суфіт, через відпадання тиньку церква була зачинена владою – щоб уникнути першої нагоди масового нещастя». До цього теж додалося те, що «церкву з весни значно пошкодила громовиця».
У першій декаді травня 1902р. Митрополит А.Шептицький відвідав Галич. Це був короткочасний одноденний візит, який був раптовим для міської громади. Преса повідомляла наступне: «Прибув до нас цілком несподівано кс. Митрополит Шептицький в товаристві архітектора п. Левинського та маляра п. Макаревича, а оглянувши церкву, відбув наступним потягом до Львова. Окрім кс. адміністратора Винницького і бурмістра Савіцького, ніхто не був попереджений про візит Митрополита. Довідуємося, що кс. Шептицький має намір власним коштом відбудувати ту церкву і є надія, що піднесеться ще з руїн цей важливий пам’ятник романської архітектури».
Відновлення храму Митрополитом було доручено архітектору Левинському та художнику Макаревичу, хоча одночасно преса повідомляла, що «віднова пам’ятки перебуватиме під наглядом консерваторів».
Другий візит Митрополита Шептицького до Галича відбувся у липні 1902 р. – з метою отримання інформації щодо реставрації церкви Різдва Христового і для візитації дібр, що належали Митрополії. Ця поїздка була кількаденною. Ймовірно, що саме під час цієї поїздки він відвідав і Крилос, де знаходився храм Успіння Пресвятої Богородиці та Митрополичі палати. 
Цікаво, що саме до даної подорожі відносяться перші контакти Митрополита Андрея Шептицького з галицькими караїмами. Тогочасний часопис зафіксував цю подію і подав до відома своїх читачів: «Митрополит, який в цьому році в Галичі перебував уже вдруге, інкогніто відвідав караїмську божницю. З огляду на польові роботи зійшлося на привітання достойного гостя кілька караїмів. Найстарший з них на порозі божниці промовив до Шептицького гебрейською мовою.
Митрополит відповів кількома словами гебрайською мовою. Він оглянув божницю, 10 документів написаних 200 літ тому, стару Біблію на латинській мові, молитовні гебрайські книги (в них прочитав деякі абзаци). Також, довідувався про кількість караїмського населення, про їхні звичаї, висловив задоволення, бачачи двох студентів-караїмів. Він довідувався про їхні досягнення в науці. Виглядало це так, ніби батько розмовляє зі своїми дітьми. 
Митрополит довідувався, чи караїми мають школу. Рабин відповів, що закуплено для неї ґрунт, але через брак фондів не можуть приступити до її будівництва (при цьому додав, що на божницю, збудовану у 1863 році, тогочасний львівський Митрополит подарував їм дерев’яний матеріал). Шептицький пообіцяв, що як тільки караїми приступлять до будівництва школи, він їм надасть допомогу.
Після півгодинного побуту Митрополит вручив рабинові 80 корон для бідних і пообіцяв відвідати караїмів при Богослужінні в суботу, коли їх буде набагато більше – щоб краще довідатися звичаї і для розмови з ними.
Розчулені караїми дякували сердечними словами, а найстарший віком караїм благословив Митрополита, що на нього справило велике враження». На жаль, на даний час не вдалося знайти відомостей, які б підтверджували наступну участь А.Шептицького у суботньому Богослужінні караїмської громади.
Фінансування відновлювальних робіт храму Різдва Христового мало певні затримки. Так, ще у серпні 1902 р. преса констатувала, що Крайовий сейм повинен виділити на дану ціль 10000 корон (хоча рішення про це було прийнято ще в 1901 р.). Разом з тим повідомлялося і про жертовність Митрополита Андрея: «Митрополит Шептицький, як патрон давньої церкви в Галичі, яка могла знищитися, офірував на її відновлення 100000 корон».
Значення цієї суми можемо зрозуміти на прикладах окремих цін в околицях тогочасного Галича. Ціни були такі (1 австрійська корона = 100 геллерів): квиток на виставу – 0,30 кор.; вартість поїздки потягом зі Станиславова до Галича – 0,90 кор.; річна оплата праці міського лікаря в Галичі – 400 кор.; річна оплата праці окружного лікаря у Галичі – 1000 кор.; вартість побудови будинку спортивно-гімнастичного товариства «Сокіл» у Галичі – 12000 кор.; вартість пароплава «Лімниця», який перевозив пасажирів по р. Дністер – 100000 кор.; 1 кг телятини – 0,98 кор., яловичини – 0,90 кор., вівця – 18 кор., коза – 20 кор. Денна оплата праці селянина становила 1 – 1,34 кор., а працівника тартака – 1,22 кор. 
Виглядає, що весь 1902 рік минув у підготовчій праці. У протоколі засідання Кола консерваторів у м. Львові, що відбулося в листопаді того ж року, було записано: «Прийнято до уваги, що справа реставрації старої церкви знаходиться на стадії підготовки. Зайнявся нею Митрополит Шептицький з малярем Макаревичем і архітектором Левинським, був на місці з метою огляду щодо напрямку, в якому повинна рухатися реставрація. На це розписано конкурс, після якого плани будуть передані на розгляд Кола консерваторів (конс. гр. В.Дзєдушицького, конс. гр. Шептицького)».
На разі невідомо чи Митрополит Шептицький перебував у Галичі або Крилосі у 1903 р. Чергова згадка про його перебування тут відноситься до червня 1904р. і стосується вона хрещення караїмів. Зважаючи на традиції караїмів та особистісні характеристики тогочасних парохів у Галичі та Залукві, припускаємо, що сам обряд хрещення міг відбутися тільки завдяки харизмі Митрополита А.Шептицького. Місцевий часопис «Kurjer Stanislawowski» писав про цю історичну подію так: «Велика урочистість відбулася 18 червня у Залукві біля Галича. Родина караїмів Абрагамовичів перейшла на обряд греко-католицький, а охрещував їх Митрополит Шептицький при взаємодії о. мітрата Туркевича і довколишнього духовенства. Охрестився батько і прийняв ім’я Йосип, син дорослий обрав ім’я Ізидор, донька обрала ім’я Ольга. Матір і молодша донька залишилися на далі при релігії караїмів. Митрополит після хрещення при великій кількості людності у цікавій промові розповів про значення хреста і закликав до сумлінного виконання заповідей Христової віри». 
Зрозуміло, що перебуваючи у Залукві, Митрополит не міг оминути Галич для ознайомлення зі станом реставраційних робіт. Дане питання, як і можливість перебування Митрополита Шептицького у Галичі у 1905-06 рр., ще необхідно досліджувати.
Повідомлення про успішне завершення реставраційних робіт храму Різдва Христового відноситься до лютого 1906 р. Підкреслено, що «при реставрації дотримувалися вказівок львівської археологічної комісії».
Таким чином, можемо ствердити, що Митрополит А. Шептицький вніс свій значний вклад у справу збереження однієї з найцікавіших та найзагадковіших пам’яток нашої церковної історії – храму Різдва Христового. Його особиста участь у цьому процесі, що передбачала безпосереднє перебування в Галичі, зафіксована тричі – у травні та липні 1902 р., у червні 1904 р. Митрополит пожертвував значну суму коштів на відбудову храму, налагодив контакти з караїмською громадою (достовірно зафіксовано дві зустрічі).
Громада м. Галича зберегла пам’ять про роль Митрополита Шептицького у історії міста.
31 жовтня 2009 р. біля церкви Різдва Христового відбулося освячення пам’ятника Митрополиту (скульптор Петро Перекліта). Пам’ятні заходи були розпочаті подячною Службою Божою до Найсвятішого Серця Ісуса за участю Владики-емерита Софрона Мудрого та духовенства Галицького деканату УГКЦ. Цікавою особливістю пам’ятника є престіл Митрополита – його бильця виконані у формі грифона з використанням візерункового оздоблення, притаманного давній Галицькій архітектурній школі.   
Андрій ЧЕМЕРИНСЬКИЙ, магістр історії, член НСКУ

Переглядів: 464 | Додав: Dnister







Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 19. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю.
Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах.

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Copyright MyCorp © 2019