Середа, 07.12.2022, 05:40:33

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Серпень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
 
Архів новин
Головна » 2012 » Серпень » 3 » Героїчна боротьба ОУН-УПА у 1940-1950 роках на теренах Надвірнянщини ч. 3
13:38:45
Героїчна боротьба ОУН-УПА у 1940-1950 роках на теренах Надвірнянщини ч. 3
Одночасно продовжувалося масове роззброєння мадярських частин. Зокрема, у квітні під керівництвом курінного «Довбуша» і керівника районного проводу «Ореста» (Василь Борисюк) силами двох сотень роззброїли мадярську дивізію в урочищі «Студений звір» у Максимці. До рук повстанців потрапили важкі кулемети, міномети, сотні карабінів і автоматів, велика кількість гранат і набоїв. Цей обоз відправили у частини УПА, які тоді дислокувалися на полонині Малиновище. У липні 1944 року під час наступу радянських військ почали відступати німецькі гарнізони з Надвірної, Биткова та інших населених пунктів. Обоз із легкових та вантажних автомобілів і 260 німецьких солдатів вирішили прориватися на Угорщину через Зелену і Бистрицю. І знову курінний «Довбуш» та надрайонний провідник «Пімста» (Михайло Борисюк) в урочищі «Студений звір» блокували силами повстанців їхнє просування. Після того, як 6 німецьких вояків полягли, а ще шістьох важко поранили, фашисти припинили опір і здалися. Захопили вантажівки зі зброєю, якою озброїли курінь «Довбуша», полонених відпустили через перевал.
Безпосередній вступ Червоної Армії на територію району у квітні-липні 1944 року спричинив збройне протистояння тепер уже з «червоними визволителями». Для боротьби проти повстанців використовували регулярні частини. На початку серпня 1944 року між Болеховом і Надвірною відділи УПА оточили і майже повністю знищили полк Червоної Армії, який більшовики намагалися використати проти упівців.
Радянські каральні органи в особі НКВД та НКГБ намагалися засилати своїх агентів у ряди УПА з розвідувальними та провокативними намірами. Проте оунівська СБ вчасно зреагувала і завдала удару у відповідь. 10 вересня у селі Гвізд знищили агента НКГБ під кличкою «Солотвинський», а 16 вересня у Красній – небезпечного радянського шпигуна; 20 вересня у Чорних Ославах – 8 провокаторів і прислужників; у селі Кубаївка – 2 московських агентів-поляків; у Майдані Горішньому спіймали трьох донощиків, які збирали інформацію про українських повстанців.
Фактично органи радянської влади, як такі, практично не мали ніякого впливу на жителів району, особливо у гірській його частині. Як випливає з Доповідної записки секретаря Надвірнянського РК КП(б)У Бутка секретареві Станіславського обкому КП(б)У Слоню «Про політичний стан Надвірнянського району на 25 листопада 1944 року», цей стан украй напружений і в політичному плані весь час ускладнюється. Починаючи від села Пасічна і далі у гори на Бистрицю, усі населені пункти фактично перебувають під контролем бандерівців. Школи не працюють. М`яса, молока, вовни жителі не здають. Не проводиться заготівля лісу. У районі села Зелена у гірських масивах зосереджено до 1500 повстанців, які мають на озброєнні важкі кулемети і міномети. УПА готується до зими, заготовляючи харчі, теплий одяг, білизну. Не краща ситуація в інших селах району. Наприклад, у с. Лоєва у ніч на 18 листопада 1944 р. з`явилися дві сотні повстанців, які захопили у полон 7 бійців винищувального батальйону («істребків») зі зброєю, забрали продукти з автомашини, яку спалили. Готують напад на Надвірну. Представники органів влади виїжджають до сіл удень, а в гірські села тільки великими групами. Приміром, до Рафайлова (с. Бистриця), де міститься комендатура прикордонного загону, зовсім не їдуть, а самі прикордонники їдуть туди великими і посиленими групами, як правило, прикриваючись бронемашинами. Лісозаготівлю проводять коло доріг поблизу сіл. У кінці записки вміщено прохання допомогти військовою силою.
20 листопада 1944 року в урочищі Березови у Красній смертю героїв загинули 6 повстанців на чолі з районним провідником Боднаром Дмитром-«Вихором». Одночасно починаються репресії проти тих родин, родичі яких воювали в УПА. Найпоширенішою формою стає насильницьке виселення родин так званих бандпосібників. Наприклад, 19 грудня 1944 року з Лоєвої органи радянської безпеки виселили та вивезли на Сибір 19 родин.
Починають створювати з місцевих жителів т. зв. винищувальні батальйони. У народі їх прозивали «стрибками» (від російського слова-покруча «истребок» – винищувач). Так, наприклад, на початку 1945 року радянська влада створила у Надвірній із місцевих жителів винищувальний батальйон, в якому нараховувалося 123 чоловіка, у т. ч. 92 – українці, 15 – росіян, 16 – поляків.
12 грудня 1944 року в районі сіл Велесниця-Гаврилівка в урочищі «Зруб» відбувся кровопролитний бій між повстанцями і чекістами. З боку УПА задіяні сотні «Прута», «Благого», «Чорноти», кущ «Черемшини». Більшовики втратили 97 чоловік вбитими, інші панічно втекли до Надвірної, втрати повстанців – 14 чоловік.
Для боротьби з українським підпіллям тільки у Делятинщині залишили понад 500 солдатів НКВД у винищувальних батальйонах.
Практично у кожному селі стояли військові гарнізони та створили групи місцевих жителів т. зв. «стрибків». Протистояння повстанців із військами НКВД набирає все ширшого маштабу. 4 грудня 1944 року в селі Пасічна в урочищі Перенизь у нерівному бою з більшовиками загинули 26 вояків УПА. 7 січня 1945-го, якраз на Різдво, відбувся запеклий бій у Горішньому Майдані вояків сотні «Чайки» з енкаведистами. Втрати з обох боків виявились великими. Лише з Красної загинуло майже 30 чоловік, із Добротова – 6. У Горішньому (Верхньому) Майдані у спільній могилі на цвинтарі поховано 48 вояків сотні «Чайки», загинув сам сотенний «Чайка» та чотовий «Місько». Так само на Різдво 1945 року відбувся кровопролитний бій в урочищі Груні у Середньому Майдані, про що нині нагадує Символічна могила борцям за волю України.
13 січня 1945 року сотня «Дуденка» у с. Чорний Потік на горі Погар вела бій з регулярною частиною радянських військ. Втрати з обох сторін були великими (приблизно 50 відсотків). Самого сотника з офіційними сальвами поховали на свято Йордану 1945 року біля церкви на цвинтарі у Чорних Ославах. 4 лютого 1945 року курінь УПА «Сивуля» (командир «Іскра») вів кровопролитний бій у лісах біля Парища Ланчинського району, в якому повстанці втратили 41, а більшовики 50 вбитими. 14 березня 1945 року в с. Білі Ослави смертю героя загинув, прикриваючи відхід товаришів, керівник надрайонного проводу СБ Василь Бойчук-«Пісня». Щоб не здатися живим у руки ворогів, сам себе застрілив у голову, при цьому вигукнувши: «Пісня» не здається!». 18 травня 1945 року відділи УПА у Чорних Ославах вели бій із 300 солдатами внутрішніх військ. Більшовики втратили при цьому 22 вбитих і 30 поранених. 20 липня 1945 року героїчною смертю у с. Цуцилів загинув надрайонний господарчий Михайло Кметюк-«Сірко». Разом з ним поліг «Ганді» – окружний провідник. Щоб не здатися живими, вони самі пострілялися, перед цим спаливши всі важливі документи, порізали одяг, портупеї і взуття. 31 липня 1941 року в с. Гаврилівка відділ УПА під командуванням поручника Ч. напав на більшовицьку залогу та «стрибків». Бій, який тривав дві години, закінчився розгромом ворогів, частину їх знищено, решта у паніці втекли. Серед повстанців втрат немає. Щасливо відійшли у терен. 14 листопада 1945 року відділ УПА під командуванням Ч. та І. напали на Надвірну. Незважаючи на те, що у місті стояла залога до 2 тис. людей, повстанці ввійшли у місто вночі і дійшли до центру. Знищили більшовицький пост із 7 чоловік, спалили міст Надвірна-Богородчани довжиною 350 м, а заступник ройового «Тополя» знищив танкетку, друга втекла. Забрали також трофеї з розбитих магазинів. Втрати більшовиків – 62 чоловіки вбитих, багато поранених. Втрат серед повстанців немає. 30 листопада 1945 року повстанський відділ під командою Д. ударив на місто Делятин, яке обстріляли з гранатомета і кулеметів, перебував там 3 год. Знищили більшовицькі установи, забрали трофеї, без втрат відділ відійшов на постій.
Іван КМЕТЮК,
учитель Лоївської ЗОШ І-ІІІ ст., 
заступник голови райорганізації 
Всеукраїнського історико-просвітницького 
товариства «Меморіал» ім. В. Стуса

Переглядів: 644 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 22. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2022