7 березня 1878 р. в маленькому селі Лани неподалік Галича понад 135 років тому народився Іззак-Захаріяш Абрагамович. Помер 6 травня 1903 року у віці 25 літ. Йому не судилось цілком розкрити свій талант, а найприкріше – побачити свої твори надрукованими. Походив Іззак-Захаріяш Абрагамович із убогої багатодітної сім’ї. Його батько, як більшість галицьких караїмів на той час, займався землеробством. Через матеріальну скруту караїмські родини насилу могли дозволити собі дати до школи навіть дуже обдарованих дітей. Іззак-Захаріяш Абрагамович навчання почав у мідрашу (школа при кенасі – С.К.), яке проводив газан Сімхе Леонович, потім закінчив чотирирічну народну школу в Галичі. Так би на цьому і закінчився навчальний процес здібного учня, якби не вчителі, які переконали батька, щоб віддав його до Станіславської гімназії, хоч було то величезним і обтяжливим фінансовим тягарем для вбогої родини. Гроші на книжки і зошити Іззак-Захаріяш змушений був заробити собі сам, допомагаючи колегам у навчанні і відпрацьовуючи для них лекції. Надто тяжко переживав вразливий хлопець примусове припинення навчання. Нестатки змусили батька віддати здібного хлопця вчитися на шевця. Та він був налаштований пізнати світ через знання. Після смерті батька при допомозі старшого брата Давида Іззак-Захаріяш повернувся знову до навчання. У той період проявився його поетичний талант. 15-річним почав перші поетичні спроби. Писав і однаково володів караїмською, українською і польською мовами. Його творчість наповнена глибокою релігійністю. Характерною рисою поетичної творчості Абрагамовича є любов до рідного народу, мови, віри і традицій. Вірші його легкі, невимушені, милозвучні, ритмічно злагоджені. Роки бідності та недостатку не могли не позначитись на здоров’ї юнака. Погіршилося воно і під час проходження військової служби в австрійському війську на території Чехії. Повернувся звідти із запаленням легень і невдовзі помер. Найкраще визнання таланту передчасно померлого поета подав у своїй праці «Караїміка» відомий вчений Ян Гржегоржевський, який уперше зацікавився творчістю Іззака-Захаріяша Абрагамовича і опублікував деякі його вірші. У поезіях Іззака-Захаріяша Абрагамовича звучать меланхолійні нотки, але це не розпач, це усвідомлення молодою людиною із зрілим розумом мудрісті життя. Ми не знаємо, де саме на кладовищі у селі Залуква (в урочищі Гробиська) могила Іззака-Захаріяша Абрагамовича... Війни, розруха, людська наруга над надмогильними пам’ятниками знищили місце поховання, але поезія галицького караїмського поета Іззака-Захаріяша Абрагамовича досі живе і є актуальною, бо написана від серця. Світлана КУКУЛА Віддаючи належну шану поетам яких зростила Галичина, ми не можемо обійти увагою ім’я галицького поета-караїма Іззака-Захаріяша Абрагамовича. Він заслуговує нашої уваги як непересічна особистість і творча натура, поет, гідний син свого народу, який використовував у поезіях поруч з українською і польською мовами рідну караїмську, над якою працював і вдосконалював. Поет вважав, що мова для народу, як кров для живого організму. Абрагамович писав поетичні твори, в яких закликав народ до правди, в них відобразилась мудрість поета і його високі моральні якості. Значна частина його поезій стала караїмськими народними піснями. Придивитися краще до віршів Іззака-Захаріяша Абрагамовича – достойного сина невеличкої галицької громади караїмів, повернути його благородні рядки з пилу забуття, віддати запізнілу шану поетові присвятили свої роздуми, характеризуючи творчість караїмського поета класні керівники 10-Б та 11 класів Галицької ЗОШ І-ІІІ ст. Л.Михальчук, О.Федорович та бібліотекар краєзнавчого сектору Богдана Кривоніс під час літературної години «Недоспівана пісня...», яка була присвячена 135-річчю від дня народження і 110-річниці від дня смерті поета. Вірші Абрагамовича читали учні К.Микульська, Т.Косак, Н.Брай, Н.Заклинська, Т.Кондратюк. Ольга Білик, головний методист Галицької ЦБС |
