П`ятниця, 29.03.2024, 10:53:39

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Вересень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
 
Архів новин
Головна » 2012 » Вересень » 24 » Як у Саджаві бойки гуляли
21:55:54
Як у Саджаві бойки гуляли
Якщо про гуцула кажуть, що він дикий, то про бойка найчастіше – упертий. Отже, задумане втілює до кінця. Мешканці невеликої Саджави Богородчанського району задумали зробити фестиваль свого села. Задумали – і зробили. Такого на Прикарпатті ще не робив ніхто. Маленький, майже домашній фестиваль бойківського села «Саджавське намисто», зроблений зусиллями самих саджавчан, вилився у колоритну триденну забаву, слава про яку розійшлася не лише Україною, але й за її межами. 
Свято відбулося з нагоди 520-ї річниці першої писемної згадки про село. Побавитися на Міжнародний фольклорно-етнографічний фестиваль «Саджавське намисто» минулих вихідних вийшла ціла Саджава. Здається, абсолютно всі її мешканці покинули свої щоденні роботи і клопоти та зібралися разом на фестивальній галявині поблизу Народного дому. Найстарші саджавчани, спираючись на коштурі, почесно порозсідалися на дерев'яних лавицях у перших рядах. Молодші снували поміж рядами ярмарку народних промислів, придивляючись до виробів місцевих умільців, розглядаючи одяг своїх дідів на виставці старовинного бойківського вбрання. Спеціально для фестивалю саджавчани повитягали зі скринь родинні ґорсики, бундини, хустки, вишивані блузи й рушники, аби молодше покоління та гості з інших країв могли побачити, як вбиралися бойки і яку любили вишивку.
«Саджавська вишита сорочка має типово бойківський крій та орнамент, – розповідає вишивальниця Галина Яцинович, яка має в Івано-Франківську крамницю вишивки. – Обов'язково має бути вишитий комірець на зав'язочках, узір переважно рослинний, яскравий». Пані Галина привезла на фестиваль не лише бойківські блузи. «Ми хочемо показати саджавській громаді, які є сорочки з цілої Західної України, відтворені за стародавніми взірцями, щоб люди й собі захотіли вишити сорочку», – каже пані Галина.
До сорочки, яку бойки називають блузою, має бути вишитий ґорсик – безрукавка, та плісирована спідниця. Найдавніші – білого кольору, сучасні спідниці, як правило, шалянові у різнобарвні квіточки. Через цю любов до квітів бойків називають «квітчасті бойки».
Виставкову колекцію у кількадесят сорочок вона вишивала разом зі своєю донькою. Давні узори віднаходили у музеях та на виставках, перефотографовували і згодом відшивали на сорочках. Багато узорів у колекції з самої Саджави, звідки родом мати Галини Яцинович. Один з таких материнських узорів – яскраві «бойківські квіточки», позначає Богородчани на вишитій карті Івано-Франківщини. На кожний район – свій орнамент. Багатство бойківської вишивки можна було ще детальніше роздивитися на довжелезному вишитому рушникові, на якому місцеві майстрині відтворили найпопулярніші орнаменти для кожного із сіл Богородчанського району. Такий собі наочний посібник для всіх охочих подивитися, чим вишивка Гути відрізняється від узорів із Жураків чи Крички.
Які вони, бойківські голубці та вареники, і чи добрі саджавські яблука, можна було дізнатися, завітавши на «Саджавське подвір’я», обгороджене тинком із горщиками. Неподалік розташувалася «Літературна вітальня», де збиралися поети та письменники краю, читали свої вірші, пропонували власні книжки. Спеціально запрошена літературна зірка, поет Вадим Крищенко, залишився надзвичайно задоволений фестивалем. «Я вперше побачив, що у такому маленькому селі, у такому масштабі можна зробити таке грандіозне свято. Те, що зробили саджавці, резонансне на цілу Україну. Сільський фестиваль, сільська громада піднімає українську мову, українську культуру, український звичай – хіба це не заслуговує загальнодержавної уваги?» – зауважив Вадим Крищенко.
Впродовж трьох днів, від ранку і майже до ночі, на спеціально збудованій дерев'яній сцені тривали виступи фольклорних ансамблів та вокальних колективів, велика частина яких із Саджави та району. Особливим подарунком для гостей фестивалю стали виступи запрошених колективів із Щурова (Польща), Бахчисарая та Донецька. Після восьми годин майже безперервного концерту перший фестивальний день закінчився молодіжною дискотекою просто неба, яка насправді переросла у масове народне гуляння із дуже теплою і дружньою атмосферою. 
Останній фестивальний день був присвячений бойківському весіллю з усіма його обрядами і традиціями, які досі пам'ятають старожили Саджави. Родзинкою стало відзначення «золотої» сімейної пари, яка найдовше прожила у шлюбі. «Золотих» пар, які прожили разом 50 років, у Саджаві понад сорок. Відзнаку отримали Наталія та Іван Морози, які у мирі та злагоді живуть вже 64-ий рік. «Ми жодного разу не сварилися і не билися, все робимо разом», – розповіла Наталія Мороз. Пан Іван додає, що вони обоє за характером дуже спокійні, а секретом родинного щастя вважає те, що він за своїх 86 років не тримав у роті ні краплі горілки.
Їхній син Іван Васильович Мороз – людина, знана далеко за межами села. У 1989 році він здійснив свою давню мрію і відкрив у Саджаві музей бойківського побуту. Сьогодні музей  – це друга «туристична фішка» Богородчанського району після Манявського скиту. Саджавський музей визнано найкращим за змістом бойківським музеєм в Україні. «До нас приїжджають люди з цілого світу. За всі ці роки побувало більше 17 тисяч відвідувачів», – зауважує Василь Мороз. За професією вчитель фізики й математики, він зробив цей музей власними руками. Із понад 4000 експонатів частина – принесена з власної хати. Він радо показує гостям перший у селі фотоапарат, яким робив знимки його батько, столярні вироби своєї родини та опудала звірів із довколишніх лісів, які робить власноруч.
У музеї представлено абсолютно всі аспекти життя і побуту бойків, усі види ремесел, проілюстрованих експонатами з Саджави. Від колиски для немовлят до меблів, предметів побуту, одягу, прикрас, писанок та навіть грибів і трав, які збирають саджавчани. У товстезних папках тисячі газетних вирізок про мешканців Саджави та село, починаючи з 1950-го року. Чимало музейних експонатів познаходили просто на смітнику. Люди будували нові хати і викидали непотріб, а Василь Іванович разом із однодумцями приносили його у музей і реставрували. Зі смітника вдалося врятувати давні різьблені речі та чимало вишитих сорочок.
Три фестивальних дні залишили море позитивних відгуків. «Найголовніше – у людей з'явилося бажання, щоб це свято повторилося, бо ще за тиждень до фестивалю у людей був певний острах і недовіра, – розповідає ініціатор та організатор фестивалю Галина Канюк. - Мене приємно вразило, що старші жінки так цілий день і просиділи перед сценою, навіть не пішли доїти корів. Я була на багатьох фестивалях і бачила, як громада може навчитися сама заробляти на потреби свого села. Я хотіла показати мешканцям району, що культура також може приносити доходи, що наші села можна зробити гарними і цікавими. Основна мета фестивалю – навчити людей заробляти гроші на своїй рідній землі, щоб вони не виїжджали за кордон, а навпаки, до них приїжджали туристи».
«Саджавське намисто» відбулося в рамках нового проекту «Богородчанщина фестивальна», який започатковано у Богородчанському районі за підтримки фонду USAID link. На пам'ять про фестиваль саджавчанам та гостям свята залишаться не лише теплі враження, але й унікальна фестивальна продукція – футболки, значки, горнятка, тарілки та календарики із зображенням логотипу села, розробленого для фестивалю. Логотип –  яблучко зі скрипічним ключем - закликатиме і наступного року приїхати до музично-пісенної Саджави, яка потопає у зелених садах.
Наталка ГОЛОМІДОВА

Переглядів: 714 | Додав: limnytcja









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024