Вівторок, 2019-09-17, 7:43 AM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Листопад 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
 
Архів новин
Головна » 2013 » Листопад » 1 » Як у Старому Лисці біля Франківська традиційне весілля гуляють
0:17 AM
Як у Старому Лисці біля Франківська традиційне весілля гуляють
Три дні весільного дійства у прикарпатському селі Старий Лисець, що на Тисмениччині, переконали: можна не вибиратися в глибинку, щоби побачити справжнє українське весілля. І за 10 кілометрів від Франківська бережуть дідівські звичаї, плекають традиції і з задоволенням відтворюють давні обряди.
Підміські села, до яких належить і Старий Лисець, поступово відмовляються від традиційних весіль – тих, які тривають багато днів, на які треба скликати всю, близьку і далеку, родину, всім разом розкладати на городі намети і засукувати рукави до тривалої роботи на кухні. Все частіше весїлє, як по-бойківському називають свято місцеві мешканці, відбувають за сучасним сценарієм у якомусь із франківських ресторанів. Вибір на користь сільської автентики в таких умовах стає принциповим. Зоряна Рощук та її батьки вирішили відтворити правдиве старолисецьке весїлє – так, як велить прадідівський звичай. Допомагали родині молодої втілити задум учасниці місцевого хору «Родина» - і порадою, і піснею, і весільним ладканням.
Таки не три дні, а весь тиждень проходить у весільних клопотах. З понеділка на обійсті готують господарські намети. В одному з них з середи варять, парять і смажать – на шістьох конфорках плямкають і стогнуть каструлі й баняки. В іншому ріжуть, крутять і складають – кипить делікатна робота з голубцями, налисниками, оселедцями. Третій намет – господарський склад, де миють і пуцують посуд та інше столове начиння для 500 гостей.  Робота затихає хіба вночі, та й то лише на кілька годин – молоді і старші жінки постійно змінюють одна одну біля столів, мисок, тарелів. Родичі, сусіди, друзі, колеги по роботі – всі, хто прибувають до молодої «помагати», знаходять роботу. Час від часу виринає пісня – і здається, що справи сунуться швидше.
Чоловіки і хлопці працюють окремим товариством – кладуть весільні намети, зносять у них лавки, шикують ряди столів, протягують світло. Все це не заважає їм зачіпатися до жінок - жартувати і залицятися. Хлопців, які будуть дружбити, виряджають в ліс по барвінок і сосенки. Барвінок – на вінок нареченій. Молоді смерічки – на оздобу подвір’я і намету. Друзі молодого в четвер мають принести з лісу верхівку молодої сосни, дружки цього ж дня прикрасять її цукерками і стрічками – весільне деревце готове. Воно символізує міфічне дерево життя, вважається оберегом майбутнього добробуту молодої сім’ї і мусить постійно супроводжувати весїлє. В суботу деревце разом із весільним короваєм урочисто пронесуть вулицями Старого Лисця – від молодого до молодої, потім до церкви і до столу. Після того, як затихнуть весільні скрипки і цимбали, деревце винесуть в сад і вкладуть в крону молодої яблуньки – щоби добре, як і молода жінка, родила.
В п’ятницю починається власне весільне дійство. Його цвяшок – обряд «Віночки». П’ять веселих гонорових свашок - а це обізнані у весільних традиціях і співанках учасниці хору «Родина» - прибувають до молодої «віночок шити». «Ой, не вийси, барвіночку, не війсь по дорогах. Але вийси, барвіночку, дівкам по головах», - зачинають ладкати свашки. Ці ладкання – унікальна традиція весільного співу, яка збереглася лише у Карпатському регіоні, в тій його частині, яку відносять до Гуцульщини, Бойківщини і Лемківщини. Незважаючи на різні слова, рими і ритми, теми та емоції у ладканнях всіх етногруп спільні – пов’язані із кожним важливим моментом весілля і супроводжують їх. Обряд одягання весільного вінка неспішний: три години співу в супроводі троїстих музик, нашивання гілочок барвінку на вінок, приміряння, прикрашання квітами та стрічками. Ладканки змінюються від повчальних до величальних, від сумних – до жартівливих. «Нащо мене віддаєте, мої рідни тато? Хто вам буде через зиму звеселяти хату? Нащо мене віддаєте, мої рідни мамо? Хто вам стане, хто вам зварит обідочок зрану?» Не тільки мама, а й сама молода витирає сльози. «Ой упала звізда з неба, тай розсипаласи. А Зорянка позбирала – закосичаласи». Подружки молодої разом зі свашками допомагають нареченій одягнути вінок, уплітають в нього стрічки. У вишитому гарячими маками національному вбранні молода разом із дружками в національних строях – всі у віночках, що їх зшили свашки, - ідуть до молодого і його родини. Усіх треба «обійти» - закликати на весїлє.
Суботній день починається з одягання і заплітання молодої. Свашки біля неї з самого ранку приспівують: «Ой чого ти, Зоряночко, не плачиш-не плачиш? Ти вже своє гуллянічко а втратиш, а втратиш». Разом із нареченою прибирають і «другу молоду» - підставну готують виміняти у молодого на щось дороге під час «викупу». Всі разом міркують: чи буде «фальшивий молодий»? Замість нього псевдонареченій вручають мішок, обклеєний несправжніми доларовими купюрами, в якому щось ворушиться. «То наш молодий – такий файний, такий чорнявий», - приповідає бабуся молодого. Коли мішок розв’язують, звідти дає драпака тлустий чорний кіт. «Чогось таріль торкоче – то він грошей хоче, хоче він золотого він пана молодого», - продовжують ладкати свашки. Жартівливі торги завершуються, і батьки з молодими заходять в дім – належить благословити пару образом і колачами.
До церкви, як того вимагає давній звичай, все весілля йде пішки. Молодим передують діти – хлопчики і дівчатка, одягнені в біле, встелюють дорогу барвінком. На зворотному шляху діти посипатимуть шлях молодятам пелюстками троянд, а молоді розкидатимуть цукерки в кожен двір, де є діти. Дорогою до процесії будуть приєднуватися гості – до шатра весілля повернеться вже велелюдним. Зустріч гостей, традиційні обряди «завітання», «переспів гостей», «дари», «замолодичування», «перетанцьовування» пройдуть по-особливому – зі старолисецьким колоритом. «А староста з кухаркою та одної змови – віносили чужу працю з чужої комори. А старосто, а старосто, що то за помівка, що на нашім на столі не стоїт горівка?» Весїлє – з музиками, співами і танцями - не вщухне до ранку. І через кілька годин відносної тиші відновиться - «гулєти». Знову накриють столи і заспіває скрипка, і свашки заладкають прощальних.
Три дні троїстих музик зі скрипкою і цимбалами. Три дні співанок, коломийок і весільних пісень. Три дні щедрості - від щирого серця, для душі і для тіла. І навіть з понеділка, коли вже поєднана родина з кількох десятків чоловік заходилася розбирати «палатки» і прибирати подвір’я, весільний дух уперто не збирався покидати добре місце - усе ще співалося, жартувалося, час від часу хтось іще зривався в танок. Ой-ра, гулєй вісїлє у Старому Лисці!..
Наталія КУШНІРЕНКО

Переглядів: 302 | Додав: Dnister







Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 19. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю.
Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах.

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Copyright MyCorp © 2019