Вівторок, 2019-09-17, 7:58 AM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Грудень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
 
Архів новин
Головна » 2011 » Грудень » 9 » Якщо завтра війна...
10:16 AM
Якщо завтра війна...
Колись головним «армійським» святом було 23 лютого. Сьогодні в Україні є 6 грудня – День Збройних сил. Між тим, військових тепер не часто побачиш на вулицях. А нечисленні польоти винищувачів спричиняють у франківців ледь не паніку. Проте старші люди добре пам’ятають, що раніше Івано-Франківськ був закритим – іноземців сюди не пускали. Це обумовлювалось великою кількістю військових частин. Куди все поділося?

Була армія
Після розвалу імперії Україні залишилась потужна армада. Адже СРСР готувався воювати майже з цілим світом. Структура армії була простою. Її основу складали військові округи, які у воєнний час перетворювались на фронти. Округи складалися з армій, армії – з корпусів і дивізій, а ті з полків. Крім того, існували окремі підрозділи, які займались розвідкою, ремонтом і забезпеченням.
Наша область належала до Прикарпатського військового округу, з центром у Львові. У самому Франківську дислокувався штаб 38 армії. У 1990 році вона мала 413 танків, 758 бронемашин, 197 гармат, мінометів та РСЗО (реактивна система залпового вогню), 40 бойових і 36 транспортних вертольотів. Армійські підрозділи стояли в Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській і Чернівецькій областях.
Власне в нашому місті були: 188 окремий полк зв’язку, 118 окремий ремонтно-відновлювальний батальйон, 1655 окремий радіотехнічний батальйон, майже вся 70 гвардійська дивізія та, звісно, штаб. Доля армії сумна, але типова. У 1993 році її реформували в корпус, а 2003 року взагалі розігнали.
Приміщенням штабу пощастило – їх не знесли. Це будинки №16 і №11 на Шевченка. В одному зараз господарський суд, а інший поки що займає обласний військкомат. Скоро його переведуть на околиці, а будинок повернуть колишньому власнику – церкві. На суд у влади рука не піднялась…

Твою дивізію…
Вулиці Національної Гвардії, Чорновола, Сорохтея та Коновальця утворюють величезний чотирикутник. Колись він був геть воєнним. Тут стояла 70 гвардійська, Глухівська, двічі ордена Червоного Прапора, орденів Суворова, Кутузова і Богдана Хмельницького мотострілецька дивізія. Вона складалася із трьох мотострілецьких, танкового, артилерійського та зенітно-ракетного полків. Крім того, кожен із мотострілецьких полків мав у складі ще й танковий батальйон.
Цієї армади цілком вистачило би для завоювання якоїсь невеличкої країни. Але ж ми мирні люди? Навесні 1991-го дивізію розформовують. Техніку зігнали в ліс біля Отинії, де створили базу зберігання. Потім розженуть і її.
У франківському «чотирикутнику» починається бурхливий рух. З боку вулиці Коновальця активно зводять житло. Частину землі віддають юрінституту. І де він тепер?
На решті території господарюють військові частини, які з калейдоскопічною швидкістю змінюють одна одну. У 1991 році сюди з Тульчина перевели 56 механізований полк. Через рік на його базі роблять навчальний прикордонний загін. Тут готували молодших спеціалістів – водіїв, собаководів… Саме тоді на вулицях міста можна було побачити хлопців у зелених беретах і морських піхотинців. Потім загін ліквідують і сюди переїжджає полк зв’язку (про нього нижче). Після нього тут же сформували 3000 батальйон швидкого реагування, який розігнали вже наступного року. Останнім господарем містечка був батальйон зв’язку, який перекинули з Коломиї. Та в 2005-му розформували і його. Сьогодні територія продана інвестору. Є грандіозний план звести тут житловий квартал, але зараз земля стоїть пусткою.
Тінню колишнього є музей «Герої Дніпра».

Як ганяли полк зв’язку
На війні зв’язок – головне. Якщо в бойових умовах штаб втратив зв’язок із підрозділами, то операція провалена. Саме тому при 38 армії існував 188 окремий полк зв’язку. Він дислокувався у колишніх, ще австрійських, казармах інфантерії, навпроти Білої хати. Точніше там були штаб, навчальний корпус і казарми. А автопарк – між Бельведерською та Короля Данила.
У 1996 році зв’язківці побудували нову їдальню. А вже через два роки їм наказали виселятися. Полк переїхав на Коновальця, до артилеристів. Туди ж посунула і техніка. Тепер на місці цих об’єктів височіють новобудови. Навпроти Білої хати – потужний офісний центр, а мікрорайон на Орлика може похвалитись одразу двома супермаркетами – «Колібрі» та «Фуршетом».
На вулиці Коновальця полк прожив до 2000 року, а там – новий переїзд. На цей раз до вже знайомого нам «мілітарного чотирикутника». Додам, що кожен переїзд – це величезні витрати. Але вище командування вперто гралось у «тетріс».
Не встигли зв’язківці освоїти територію на Нацгвардії, як вийшов наказ – частину розформувати, техніку здати. Це сталось у 2002 році, перед остаточною ліквідацією корпусу, коли зв’язком вже не було кого забезпечувати.

Гарматна розвідка
Якщо піхоту називають царицею полів, то артилерію – Богом війни. У 70 дивізії було цілих дві частини, солдати яких носили у петлицях гарматки. Це 137 гвардійський артполк (на озброєнні гаубиці Д-1 і Д-20) та 1286 окремий протитанковий артилерійський дивізіон (100-мм гармати «Рапіра»). Цікаво, що в останні роки існування СРСР, згідно з міжнародними угодами потужні гаубиці замінили на 76-мм гармати ЗИС-3, якими воювали ще проти німців. Одну з них ще можна побачити біля музею «Герої Дніпра».
Обидві частини стояли у старих артилерійських казармах, що на розі Коновальця-Сахарова. Оскільки вони входили до складу 70 дивізії, то розділили її долю. На їхньому місці сформували 65 розвідувальний артилерійський полк. Незважаючи на грізну назву, жодних гармат чи реактивних мінометів на кшталт «Граду» там не було. Головна задача полку полягала у розвідці цілей, встановленні координат та корегуванні вогню. Військові фахівці могли вести оптичну розвідку, засікати пуски ворожих ракет і навіть прог­нозувати погоду. Спецобладнання містилось на броньованих тягачах МТЛБ та автомобілях ЗИЛ-130.
У 1998 році розвідартполк розформували. Спочатку на його місце перевели тих же зв’язківців, а потім військову кафедру університету нафти і газу. Але курсантам віддали не всю територію. Колишній полковий автопарк, що по вулиці Курінного Чорноти, пустили під житлову забудову, та й самі казарми стоять в оточенні новобудов.

Батальйон уходить в гори
Одним із перших «елітних» житлових комплексів у Івано-Франківську був квартал, збудований фірмою КГД на розі Чорновола і Нацгвардії. Ця земля раніше також належала військовим.
Колись там дислокувався 118 окремий ремонтно-відновлювальний батальйон автомобільної техніки. В його задачі входило приводити до тями пошкоджену в бойових діях техніку 38 армії. Фактично це була велетенська автомайстерня (якщо не завод) на колесах. У 1994 році батальйон перевели до Делятина, а територію освоїли люди з КГД.
Але від «реформування Збройних сил» неможливо сховатися навіть у Карпатах. Останнім у літописі батальйону став 2002 рік. Ремонтувати тепер нікому та й нічого.
Сьогодні в Івано-Франківську залишилась єдина бойова частина – 114 бригада тактичної авіації, яку впору заносити до Червоної книги. Напевно, вона самостійно переможе в небі кого завгодно. Але хто підтримає її на землі?
ІВАН БОНДАРЕВ, "Репортер"

Переглядів: 448 | Додав: Dnister







Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 19. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю.
Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах.

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Copyright MyCorp © 2019