Династія народних гуцульських майстрів з родин Шкрібляків і Корпанюків із села Яворова на Косівщині з 1822 по 2022 рік – унікальний феномен двохсотлітньої тяглості талантів в українському культурному розвої. Цей яворівський рід дав Україні понад сто талановитих майстрів народної творчості. З нагоди ювілейних дат титанів-різьбярів – 200-ліття від дня народження Юрія Шкрібляка і 100-ліття Василя Корпанюка – в Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка відбувся круглий стіл «Юрій Шкрібляк, Василь Корпанюк – яскраві постаті знатного яворівського роду». Організували мистецьку зустріч керівництво і колектив бібліотечного закладу.

Людмила Бабій, директорка бібліотеки:

– Цього року мистецька спільнота Прикарпаття відзначає ювілеї знаних майстрів гуцульської різьби на дереві Ю. Шкрібляка і В. Корпанюка. Минуло багато років, але їхні неповторне мистецтво різьби, дивовижні орнаменти, техніка і нині високо цінують у світі. Тож навіть попри складний час російсько-української війни ми вирішили, що такі заходи дуже потрібні. Про мистецтво потрібно говорити, його потрібно підтримувати. До цих дат наша бібліотека видала бібліографічний покажчик творчих набутків славетної родин Шкрібляків – Корпанюків, створила відеоматеріал для сайта, організувала книжкову виставку «Мистецтво – універсальна мова кожного народу». На зустріч ми запросили науковців, мистецтвознавців, представників творчої інтелігенції, громадських організацій – загалом усіх, хто шанує українське народне мистецтво. І, звісно, у вшануванні великих ювілеїв майстрів Ю. Шкрібляка і В. Корпанюка взяв участь відповідно їхній праправнук і син – продовжувач славного роду заслужений художник і член Національної спілки художників України Василь Корпанюк…

– Ім’я Юрія Шкібляка посідає особливе місце в історії культури і мистецтва Гуцульщини й усієї України, – зазначив В. Корпанюк. – Я розумію, що такі поважні ювілейні дати великих майстрів мали б відзначатися особливо велично і зовсім по-інакшому, ніж виглядає сьогодні. Війна щомиті вносить свої корективи. Свого часу Верховна Рада ухвалила рішення про урочисте і широке відзначення ювілеїв Юрія Шкрібляка і Василя Корпанюка на державному рівні. Планували і потужне книжкове видання про родину Ю. Шкрібляка, і випуск пам’ятної монети, проведення конференцій, виставок у Коломиї і Києві та інші заходи. Адже постать Юрія Шкрібляка особлива. Уявіть собі, що 200 років тому в селі Яворові серед гір у родині, де було 18 дітей, народився простий – як інші гуцульські діти – хлопець-первісток, але по собі залишив потужний слід, проживши всього 62 роки. Як це потрібно було дати раду всій родині у ті часи. Батько їздив по заробітках. А дід Юрія Шкрібляка – уродженець Поділля. Юрій був жвавою дитиною. Шість років відслужив у війську. Любив майструвати зброю. А згодом відчув потяг до роботи на токарному верстаті. Цілу зиму конструював і зробив токарний верстат. Він виготовив іконостас до яворівської церкви, яка згоріла. Демонстрував свої роботи на творчих виставках не лише в Галичині, а й за кордоном. Мав трьох синів – Василя, Миколу і Федора, згодом також відомих майстрів. Іменем Василя Шкрібляка, до речі, названо тепер училище декоративно-прикладного мистецтва у Вижниці на Буковині. А донька Катерина Шкрібляк вийшла заміж за Івана Корпанюка. Так до роду Шкрібляків влився і рід Корпанюків. У них народилося також троє синів – Юрій, Семен і Петро. А з часом у Семена Корпанюка народився син Василь – мій батько. Хлопці тільки у свята мали можливість подивитися на роботи вуйків, бо у будні – важка робота й робота. Але бажання до творчості було велике. Сам Юрій Шкрібляк попри свою велику знаність був надзвичайно скромним інтелігентним чоловіком. Помер у часі епідемії тифу. Львівська газета «Діло» у 1884 році писала, що «зійшов зі світа незвичайний талант руського народу» і майстер світового рівня. Стільки поколінь! Така потужна генетика – то щось особливе!

А 18 травня 100 років виповнилося б моєму батькові – Василеві Корпанюку, який не лише успадкував отой неповторний родинний талант різьби на дереві, а й життєвий світогляд. Його твори – унікальні і філігранні. А як особистість батько був дуже творчою людиною, у ньому проявлявся своєрідний артистизм. Тато грав на скрипці, кларнеті, дримбі, сопілці тощо. Навіть з музикантами бував весіллями. Гарно співав, писав жартівливі вірші й оповідки, дуже добре вчився. Коли Василь Семенів – так батька називали – приходив у село, то була загальна радість. Мав легку, настроєву натуру, але ніколи у жартах не переходив межу і не вживав грубих слів. Мав Божий дар до життя, велику родинну потугу і дивовижну обдарованість...

У мистецькому спілкуванні за круглим столом взяли участь й знані науковці-професори Богдан Тимків, Микола Лесюк і Дмитро Сивак, літературний критик, літературознавець і есеїст Євген Баран, письменник і журналіст Ярослав Ткачівський, педагог і письменник Василь Бабій, вчений, педагог і краєзнавець Михайло Косило, начальник управління культури, національностей і релігій ОДА Володимир Федорак та ін. А виступ вокального тріо «Ладо» Івано-Франківського навчально-методичного центру культури і туризму Прикарпаття у складі Володимира Гловацького (c. Тустань), Христини Цюпи та Любові Цюпи (с. Саджава) став потужним патріотичним вінцем мистецького вечора вшанування ювілеїв яворівських різьбярів-титанів.

Ігор ЛАЗОРИШИН