У середу, 20 грудня, в управлінні культури Івано-Франківської ОДА відбулося друге засідання конкурсної комісії з виборів директора Музею мистецтв Прикарпаття.

Комісія цього разу була у повному складі. Очолив засідання, як і попереднього разу – Ростислав Кондрат. На виступ кожного кандидата і представлення концепції розвитку музею дали по 10 хв. Обирали директора таємним голосуванням.

Першим заслухали художника Миколу Джичку. З програмами кандидатів можна ознайомитися у статті«Музей шукає голову».

«Музей нині відвідує мало людей. Це як зона відчуження, – каже художник. – Коли я організував виставку Івана Марчука, ми зі входу за місяць зібрали 15 тис грн. Такі заходи потрібні для поповнення фонду спецкоштів. За майже 25 років експозицію в музеї змінили лише один раз. А вона потребує постійного оновлення».

Микола Джичка додає, що колегіата – найстаріша будівля, центр паломництва поляків, які хочуть побачити пам’ятку сакральної архітектури. Тож про це не варто забувати і обирати компромісний вектор розвитку експозиції музею – каталогів на кількох мовах та міжнародний обмін, організувати подорожуючу експозицію, яка могла б популяризувати музей в інших країнах.

Другим зі своє програмою розвитку виступив Анатолій Звіжинський.

«Для мене мотивом взяти участь у конкурсі була інформація, що 2/3 всіх музейних грошей області заробляє музей, який знаходиться не у Франківську. Тому для мене завданням на перший рік роботи музею є перетворити його на найбільш відвідуваний», – каже Звіжинський.

Директор громадського ЦСМ Анатолій Звіжинський додає, що в музеї важливо вчитися працювати з сучасними технологіями. За його словами, колегіата – архітектурний шедевр, і це треба вміти використовувати як перевагу. У першій рік основну частину грошей Звіжинський планує спрямувати на розвиток впізнаваності музею, розробити його бренд, аби він став відомим і завоював престиж в Україні та за кордоном.

Щодо золотої середини між сучасним мистецтвом і духовним надбанням музею Звіжинський каже, що з часом варто було створити міжмузейну майстерню, аби подбати про матеріальний бік справи. Що ж до сакрального мистецтва, то музею воно пасуватиме найбільше, а для сучасного мистецтва можна шукати додаткові виставкові площі. Так, наприклад, на Грушевського, 31 – чудова пам’ятка, яка може стати приміщенням музею, бо говорити про розширення його на територію палацу Потоцьких поки що рано.

Науковий співробітник музею Віталій Козінчук говорить, що зберігати і досліджувати музейні експонати нині недостатньо. Тож одна з його цілей – максимально відкрита і злагоджена робота музею. Козінчук теж говорить про популяризацію музею, зацікавлення молоді та оновлення експозиції. Також пропонує співпрацювати з туристичними компаніями та екскурсіями містом. Для експозиції сучасного мистецтва відкрити окремий експозиційний зал. При музеї мистецтв Віталій Козінчук пропонує створити школу сакрального і світського мистецтва, проводити майстер-класи для молоді, а крипту відкрити для відвідування. Аби залишити в історії слід про музей, зняти фільм про досягнення музею.

«Михайло Дейнега зробив багато достойних речей для музею, – говорить Козінчук. – Я на посаді директора хочу примножити його роботу. Я ієрей УГКЦ, але окрім того – працівник музею. Перетворювати музей на церкву я не збираюся, але переконаний, що музей може стати основою для екуменічного діалогу і мультидисциплінарної діяльності».

Оскільки комісія обирала директора музею таємним голосуванням, обговорювали кандидатів без преси і громадськості, аби не розголошувати своє ставлення до кандидатів.

В результаті голоси розподілили так:

три голоси за Миколу Джичку,
п`ять – Василь Романець.
Віталій Козінчук та Анатолій Звіжинський голосів не отримали.

Кандидатуру затвердять на найближчій сесії обласної ради.

Ольга Суровська