У видавництві «Нова Зоря» побачила світ чергова краєзнавча розвідка викладача історії Калуського ВПУ №7, члена Національної спілки краєзнавців України, завідувача етнографічного музею Калущини Івана Тиміва «Пам’ятка українського книгодрукування XVII ст. з етнографічного музею Калущини». На підставі оригіналу та наукових досліджень з історії українських стародруків автор спробував всебічно дослідити примірник визначної пам’ятки слов’янської культури – Тріоді Цвітної, виданої 350 років тому в друкарні Львівського Успенського братства, що виникло наприкінці 1585 року, яка зберігається в основному фонді очолюваного ним музею. Тріодь Цвітна – це богослужбова книга, яка містить пасхальні та післявеликодні Богослужіння, біблійні притчі й синаксарі. „Сьогодні відомо, – говорить автор, – що є декілька десятків цього видання, які зберігаються у фондах багатьох бібліотек, музеїв як в Україні, так і за її межами”. Йому вдалося встановити місце зберігання 24 примірників. – До етнографічного музею Калущини Тріодь Цвітна потрапила на початку 1990-х років, – розповідає Іван Тимів. – Примірник цікавий тим, що містить покрайні записи. Один із таких вказує на останнього відомого власника цього кириличного видання Михайла Бабія із села Загір’я (нині це – житловий масив Калуша). Він 12 квітня 1944 року подарував Тріодь цвітну місцевій церкві св. Андрія. Про це читаємо на внутрішньому боці книжкової палітурки: «Бабій Михайло, син Івана, 12.IV.1944 р. за небішки». Невідомо, в кого зберігалося це видання від 40-х до 90-х років ХХ ст. „Крім запису останнього власника, – продовжує розповідь автор краєзнавчої розвідки, – Тріодь цвітна містить й інші, більш давніші покрайні записи. Скажімо, про купівлю книги: «А купил єй у отця хотінського». Наступний запис – «При отцю Григорію Кропивницькім» – свідчить про те, що, будучи священиком хотиньської церкви, о. Г. Кропивницький повинен був використовувати цю книгу під час Служби Божої. Наведені приклади записів, зроблених наприкінці ХVII – на початку XVIII ст., засвідчують, що книга до часу продажу належала пароху села Хотінь і була куплена невідомим вкладником до місцевої церкви. Придбано її в час, коли парохом у Хотіні був о. Григорій Кропивницький. Про це записано на іншому аркуші та іншим почерком. Наступний запис, зроблений олівцем, належить до кінця ХІХ ст. і сповіщає про те, що в 1891 році власником або читачем цієї книги був дяк Гаврило Посацький із Хотіня. Це підтверджується і записом 1902 року. Тобто всі зроблені записи свідчать про те, що цей примірник Тріоді цвітної побутував на Калущині в ХVII-ХХ ст. Тому, як стверджує у передмові кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу стародруків і рідкісних видань Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського Наталія Боднар, загалом пересічне львівське братське видання завдяки зберіганню саме в цьому регіоні (на Калущині. – Авт.) стає частинкою місцевої макроісторії, яка творить велику історію. «Ми вже добре знаємо, що достойного сьогодення та щасливого майбутнього досягають тільки ті народи, які добре вивчають і пам’ятають свою історію та зберігають власну духовну спадщину. А наша українська, насамперед, духовна історія, яка була складною, величною, подекуди трагічною, відклалася і збереглася для нас і на сторінках давніх стародруків», – резюмує Наталія Боднар. Довідка. Іван Тимів народився в 1964 р. в селі Бортники Тлумацького району. У 1989 році закінчив Івано-Франківський державний педінститут ім. В. Стефаника. З 1993 року викладає історію в Калуському ВПУ №7. Завідувач етнографічного музею Калущини. Керівник історико-краєзнавчої секції калуської філії обласного державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді. Досліджує історичне минуле Покуття й Калуського Підгір’я. Автор наукових і краєзнавчих публікацій «Бойовий шлях сотні Олега» (2011), «Татари на Калущині у 1672 р.» (2012), «Ливарні церковних дзвонів у Калуші» (2012), «Німецькі колонії на Калущині» (2013). Підготував і видав книги «Історія церкви в селі Бортники ХV-ХХ ст.» (2003), «Село на Покутті в ХV-ХVІІІ ст.» (2006), «Бортники і Тлумаччина в 1936-1959 рр. Документи, матеріали, дослідження» (2011), «Археологічна та краєзнавча діяльність «Руської трійці» (2013). Дарія МЕЛЬНИК |
