Серед 1300 пам’яток архітектури області вагоме місце займають залізничні вокзали в багатьох населених пунктах. Серед них вирізняється така будова у Татарові. Обласне управління містобудування і архітектури, яке раніше вело реєстр пам’яток, ще у 80-х роках минулого століття належно оцінило архітектурні особливості споруди і внесло її в цей перелік. Туристи, які відвідують наш край, захоплюються гірськими краєвидами, гуцульською архітектурою і не оминають увагою татарівський вокзал. Тому можна лише похвалити і підтримати громаду села Татарова та міста Яремча у їх боротьбі за збереження пам’ятки, про що йдеться у статті О. Тиморської «Оновлення історичної пам’ятки в Татарові» («Галичина», 15 серпня 2013 р.). Туристичний портал «26» в інтернеті /26.сom.ua/ визначив десять найкрасивіших вокзалів України. Поряд з відомими вокзалами Києва, Дебальцевого, Харкова, Жмеринки, Львова, Чернігова, Сімферополя, Чернівців, Караваєвих Дач він вніс до цього переліку вокзал у Татарові! Ця оцінка, звісно, суб’єктивна, але перебування цього об’єкта з нашої області в такій «компанії» не може не тішити. До речі, за цим рейтингом Івано-франківський вокзал теж не пасе задніх та потрапляє орієнтовно в другу десятку. Творці порталу пишуть: «інформації про цю, безумовно, перлину залізничного будівництва в Татарові (стара назва — Кремінці) знайти поки що не вдалось (хто допоможе — будемо вдячні). Тож доводиться констатувати очевидне. Двоповерховий вокзал із черепичним дахом побудований переважно в готичних формах з елементами гуцульської архітектури. Зрозуміло, що такий красень не міг бути зведений за часів Радянського Союзу. Отже, варто припустити, що станція Татарів з’явилась десь на початку минулого століття, не пізніше 1918 року (після розвалу Австро-Угорщини навряд чи хтось серйозно опікувався Прикарпаттям до 1945 року)». Завершують автори опис рекомендацією оновити його фасади і декор. О. Тиморська в публікації називає часом будівництва вокзалу також австрійський період, 1894 рік. Відразу зазначимо, що обидва твердження є помилковими і трохи відхилимо завісу таємничості. Правдою є лише те, що перший варіант будівлі зведено за Австрії одночасно із залізницею Станиславів — Вороненко в єдиному стилі з іншими і був подібний до вокзалів у Микуличині та Ворохті. Під час воєнних дій у Першу світову війну він перетворився на попелище. Польща, яка прийшла на зміну Австрії, таки спромоглася у 30-х роках побудувати кілька «двірців залізничних», серед них — вокзал у Татарові. Автором проекту був інженер-залізничник із Станиславова Тадеуш Ковальський. За його проектом кількома роками раніше також зведено вокзал у Делятині. Недовго, але плідно він попрацював у нашому місті, розробив проекти кам’яниць Союзу польських залізничників (Грушевського, 19), приватної клініки Я. Гутта (Франка, 17), розбудував монастир і школу сестер-урсулянок (Франка, 14). Будівельні роботи на вокзалі виконала фірма З. Носкевича, а поліхромні розписи в народному стилі — художник, викладач станиславівської школи деревного промислу Еміль Доубрава. Вартість будови було оцінено в 4 млн. злотих. Освячення будівлі відбулося 14 червня 1932 р. інформацію про це подала газета Kurjer stanislawowski за 22 червня того року. Як випливає з публікації О. Тиморської, станція Татарів перестала існувати, перетворена на пункт зупинки, працівники скорочені, вокзал фактично покинутий. За наполяганням громади Яремча і народного депутата Ю. Дерев’янка «Укрзалізниця» таки пообіцяла виділити кошти на ремонт у 2014 р. На жаль, нині часто справджується прислів’я «казав пан кожух дам, та слово його тепле». Але тут ми маємо справу з пам’яткою архітектури, яку захищає Закон України «Про охорону культурної спадщини». На його сторожі в разі подальших зволікань своє рішуче слово має сказати відділ охорони культурної спадщини облдержадміністрації. Михайло Головатий |
