Кондитер Владислав Кровіцький (1872-1938) увійшов в історію Станиславова як заможна і дуже шанована особа. Він був співзасновником, а потім і одноосібним власником легендарної цукерні, а також володів двома кам’яницями і кондитерською фабрикою. Останні роки його життя були затьмарені аферою, через яку він втратив значну частину своїх статків.

Кондитерська фабрика стрімко розвивалася, і підприємцеві знадобився додатковий капітал для розширення виробництва.

У 1928 році до Кровіцького звернувся місцевий адвокат Іґнацій Лякс, який запропонував йому свої послуги. За словами Лякса, його брат був відомим фінансистом і колишнім працівником Австро-Угорського банку у Відні. Лякс переконував кондитера, що для того, аби залучити до фабрики капітали віденських фінансистів, яких добре знав його брат, підприємство Кровіцького потрібно перетворити в акціонерне товариство.

Саме цим він і зайнявся як адвокат, а також за дорученням Кровіцького мусив налагоджувати контакти з віденськими фінансистами з допомогою свого брата. За ці послуги адвокат узяв з Кровіцького величезний гонорар – 9 тис. злотих.

Проте час ішов, а інвестиції з Відня все так і не надходили. Крім того, на вимогу Лякса, Кровіцький прийняв його до складу правління фабрики і виплачував йому величезну зарплатню – тисячу злотих щомісяця. Стільки ж грошей отримували щомісячно й сам Кровіцький та його тогочасний партнер Теодор Олесницький.

Коли справа дійшла до суду, Олесницький стверджував, що Лякс усіляко переконував його і Кровіцького не забирати ці гроші з обігу, бо, мовляв, це зашкодить фабриці. Свої ж гроші він регулярно отримував. Крім того, Лякс усіляко намагався посварити Олесницького з Кровіцьким і усунути його від справ підприємства.

Під час ведення процесу, який розпочався у березні 1936 року, виявилося також, що хитрий адвокат за допомогою різних махінацій фактично сам став власником фабрики. Подейкували, що ця афера суттєво підірвала здоров’я Кровіцького і значною мірою стала причиною його смерті.

Підготувала Олена БУЧИК