Напевно, будь-який пияк мріє про халявну випивку. Ідеальний варіант – відкриваєш водопровідний кран, а звідти ллється горілка. Восени 1914 року мрії станиславівських пияків майже здійснилась.

Щоправда, спирт стікав каналізацією, але то байка, пише Репортер.

Початок Першої світової війни. 3 вересня 1914 року російська армія займає Станиславів і починає святкування. Тутешня горілка настільки сподобалась солдатикам, що за два дні вони перетворилися на неголених мародерів із термоядерним перегаром.

5 вересня комендант Станиславова Чекалов намагається якось навести порядок у місті та видає «Обязатєльноє постановлєніє». Серед дев’яти пунктів є такий, що «суворо забороняє продавати чи дарувати солдатам алкоголь».

Заборона не подіяла, єврейські торговці продовжували забезпечувати москалів горілкою. Тому 11 вересня вже новий комендант – Єршов ще раз забороняє продаж спиртного. Зрозуміло, що продавці й солдати мали того Єршова глибоко й далеко – пияцтво тривало.

І тоді комендант зважився на останню міру. Як пише мемуарист Сімон Шпунд, «він дав суворий наказ усім рафінадним і лікерним заводам заборонити виробництво будь-яких спиртних напоїв. Крім того, весь запас спирту й лікеру, який був у наявності, вилити з контейнерів і цистерн протягом 24 годин… Через той приказ у каналізаційних трубах було багато горілки, і це спричинило матеріальну шкоду більш ніж на 500 000 корон».

Основні запаси спиртного містились на заводах Лібермана і Гофштедера. Коли алкоголь почали зливати просто на дорогу чи в дощову каналізацію, збіглися чи не всі пияки міста й навколишніх сіл. Вони черпали оковиту горнятками, руками, капелюхами, вазонами для квітів і навіть собачими мисками. Пишне було видовище…

Далі командування взагалі запровадило смертну кару за торгівлю спиртним. Військових теж суворо карали. Дійшло до того, що командир корпусу генерал Вебель був змушений ховатись у бомбосховищі й там накачуватись шампанським, яке дуже любив. На певний час зеленого змія приборкали. Втім, не надовго.