У музеї-оселі родини Івана Франка в Підгірках відсвяткувала свій 80-річний ювілей онука брата Івана Франка Омеляна-Володимира — відомий науковець Оксана Франко. Адже тут пройшло її дитинство, юність, збереглося тепло і затишок рідного дому.

Іван Франко на спілку з своїм рідним братом Онуфрієм купили обістя і грунт у Підгірках. 1904 року велика родина Франків переїхала з Нагуєвичів до Підгірок. Велика родина Онуфрія — а це восьмеро дітей — була дуже дружньою. Вони часто збиралися на родинні та храмові свята, підтримували один одного у різних життєвих обставинах, інформують «Вікна».

У 1992 році в домі наймолодшого сина Онуфрія Омеляна було відкрито музей-оселю Франкової родини. Для цього найбільших зусиль доклала донька Омеляна — Оксана Франко, професор Львівського університету імені Івана Франка, почесна громадянка Калуша. Цього тижня в музеї-оселі Франкової родини зібралося велике товариство вшанувати свою родичку і землячку. Прибули нащадки Онуфрія: онуки, правнуки — понад 30 осіб. Були й такі, які відвідали музей-оселю вперше.

Зараз завдяки ювілярці, її синові Андрію і першому директору оселі Івана Франка Лідії Іваницькій у Підгірках створено музей, який існує вже 27 років. Створити повноцінний культурно-освітній та науковий заклад із експонатами була справа не з легких, згадує Оксана Франко:

"Нам не хотіли сприяти у справі створення музею, довелося звертатися до багатьох високопоставлених людей, які б допомогли. Більше 10 років ми воювали за цей музей. І от, нарешті, в 1992 році ми його відвоювали, відреставрували. Я відшукала різні матеріали і в Києві, і в Львові та в інших містах. Допомогла нам звісно і громадськість Підгірок, сусіди. Всі люди, які були пов’язані з родиною Івана Франка зносила різні речі. Так, зараз музей осучаснився, зроблений капітальний ремонт, але збереглися й цікаві унікальні речі".

Про важку історію музею-оселі розповіла й Лідія Іваницька, яка товаришує з Оксаною Омелянівною понад 70 років. Власне, на її прохання очолити музей й відгукнулася пані Лідія:

"Оксана Омелянівна запропонувала мені стати директором музею і я погодилася. Спочатку цю хату, яка була власністю Омеляна, батька Оксани Франко мали знести. Адже тут будували завод. Пам’ятаю, що тут знесли цілу вулицю будинків. Але Оксана добилася того, щоб тут створити музей. У цьому посприяв і колишній міський голова Роман Сушко".

Перший директор закладу зазначила, що починала з нічого, проте завдяки наполегливості і стараннях їй вдалося зібрати цікаві експонати:

"Особисто я починала з нічого, бігала по всіх кабінетах заводу, випрошувала гроші, збирала експонати. На ремонт просила у знайомих, яких у мене багато, адже я працювала вчителькою, тому мала багато учнів і знайомих. Ми з Оксаною Франко ходили по селах, збирали вишивки, книжки. Пам’ятаю, що є один такий горщок, який принесла моя учениця і я поставила їй п’ятірку, за те, що вона його принесла. Була також у мене така вишивка, яку подарував нам пан Філяк з Новиці, товариш Омеляна Франка. Їй на той час було понад 100 років. Пам’ятаю як дизайнери із Франківська і фотографували кожну квіточку на тій вишивці".

На урочистому святкуванні ювілею Оксани Франко учні Підгорецької школи та пра-пра-пра-правнуки з близької родини Франка прочитали вірші та біографію членів родини. У музеї-оселі Івана Франка зібралося багато родини відомого письменника, майже із всіх куточків України. Зокрема, найстаршим і найколоритнішим представником став майже 100-річний Терентій Сімків, який є рідним братом матері Оксани Франко, який на святкуванні задавав тону і в танцях, і в піснях.

Такого чисельного зібрання родини ці стіни давно не бачили. Захід відбувся як велике родинне свято, в багатьох на очах були сльози, бо згадали дитинство, юність, родину. Від родини та громади Підгірок були не тільки вітання, а й цікаві художні номери: вірш від Надії Миколаївни Завадецької та пісні від спеціально відродженого до цього свята вокального гурту «Підгірчанка».

Родина Франків мала нагоду вкотре ознайомитися із старим-новим музеєм-оселею Івана Франка і зробити фото на фоні погруддя Каменяреві.