Четвер, 28.03.2024, 22:26:11

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Січень 2021  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
 
Архів новин
Головна » 2021 » Січень » 26 » На трагічних розламах. Лемківські долі: попри все зберегли свою українську ідентичність
14:44:18
На трагічних розламах. Лемківські долі: попри все зберегли свою українську ідентичність

В івано-франківському видавництві «Ярина» побачила світ книжка доцента кафедри українознавства і філософії Івано-Франківського національного медичного університету Ігоря ЛЮБЧИКА «Лемківські долі: трагізм і пам’ять поколінь». Рецензентами цієї наукової монографії стали доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри суспільних наук та українознавства Чернівецького державного медичного університету Антоній Мойсей і доктор історичних наук, професор кафедри документознавства та інформаційної діяльності Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Олег Малярчук.

Це ґрунтовне наукове дослідження історичної долі найзахіднішої гілки українського народу в XX столітті, здійснене І. Любчиком, стало можливим завдяки архівним студіям її автора у Польщі та Словаччині, які посприяли отриманню ним наукових стипендій Каси М’яновської ПАН (Польща), SAIA Словацької академії наук, а також завдяки фаховим консультаціям академіка Миколи Мушинки (м. Пряшів, Словаччина), професорів Мирослава Сополича (м. Свидник, Словаччина) та Ірида Грек-Пабісова (м. Варшава, Польща), докторів Станіслава Стемненя (м. Перемишль, Польща) та Маріяна Гайдоша (м. Кошице, Словаччина).

Поява у вітчизняному інтелектуальному просторі такого фахового документального дослідження історичної долі української етнографічної групи лемків, на наше глибоке переконання, є нині актуальною як ніколи. Підтвердженням цього, як це на перший погляд і не парадоксально, можуть слугувати окупація Криму, російсько-українська війна на Донбасі, а також активізація русинського сепаратистського руху на Закарпатті за його активної підтримки спецслужб Російської Федерації.

Заглиблюючись у складні й далеко неоднозначні процеси лемко-русинських тенденцій як вияву етнічної окремішності та москвофільства, що тією чи іншою мірою впливали на формування цієї етнічної групи українців, які через певні обставини «не чули в собі жодних органічних зв’язків з українцями, вважаючи себе чимось відрубним, чужим», І. Любчик аналізує й протилежні тенденції етнічного самовизначення у середовищі лемків, тобто ті, які виявляють їх органічний зв’язок з українством. Саме ці тенденції у минулому столітті перемогли, і лемки разом з іншою людністю руською у Східній Галичині усвідомили та задекларували себе як українці.

Умовно розділивши XX століття на три, так би мовити, розлами: до початку Другої світової війни, час військового лихоліття та повоєнний період, автор монографії «Лемківські долі: трагізм і пам’ять поколінь» простежує трагічне життя найзахіднішої гілки українського народу, використовуючи для цього найрізноманітніші джерела: документи із Центрального державного історичного архіву у Львові, наукові дослідження з цієї тематики вітчизняних і зарубіжних авторів, тогочасні періодичні видання тощо.

Аналізуючи суспільні перетворення на Лемківщині у міжвоєнну добу, І. Любчик з-поміж іншого констатує й те, що «лемківський громадсько-політичний актив все більше дистанціювався від Польщі і декларував свою поборницьку ідею. Цьому сприяла і постанова Всенародних Українських Зборів у Львові від 19 жовтня 1918 року, в якій зазначалося, що «вся етнографічна українська область в Австро-Угорщині… з влученням Лемківщини творять одноцільну українську територію». «До активної участі лемків Східної Галичини в боротьбі за ідею української державності, – вважає він, – спонукали також заява ЗУНР, активна діяльність «Просвіти» та УНДО, а також вплив національно свідомих священників УГКЦ, що чи не найактивніше протистояли впливові москвофілів».

Що ж до Закарпаття, де також жили лемки, то там, стверджує автор книжки, ця етнічна група українців у 1918 році обрала Руську Народну Раду, що мала метою «консолідувати закарпатських лемків навколо української національно-політичної програми…». У своїй відозві під назвою «Читайте всі» вона проголосила таке: «Ми, Русини, живемо в Карпатах, ми називаємося Карпатськими русинами. Але ми знаємо, що за Карпатами такі самі Русини живуть, як і ми. Мова, звичаї і віра їх така, як і у нас, і вони є нашими братами. Ми з ними етнографічно творимо один великий багатомільйонний народ…».

Внаслідок змови між сталінським СРСР та гітлерівською Німеччиною, довершеної 28 вересня 1939 року розподілом ними окупованої території Польщі, Лемківщина опинилась у складі Третього Рейху. На підставі укладеного керівниками СРСР та Німеччини договору про обмін населенням 16 листопада 1939 року на лемків очікувало переселення на територію комуно-московської імперії. «І лише завдяки роз’яснювальній роботі членів ОУН, що активно діяли на цих теренах, – вважає І. Любчик, – вдалося спинити масовий відплив лемків на схід, тим самим паралізувавши більшовицьку пропагандивну акцію».

«Непересічною подією для всієї лемківської спільноти, – констатує він далі, – стало відкриття на підконтрольній німцям лемківській території у вересні 1940 року української учительської семінарії в Криниці, що як магнітом притягувала таких знакових представників галицької інтелігенції, як письменника та гімназійного вчителя Д. Лук’яновича, поетесу і редакторку журналу «Жіноча доля» О. Киселевську та інших».

Третій, останній розділ своєї монографії І. Любчик назвав «Упокорені тоталітаризмом». Складається він із шести, так би мовити, підзаголовків, у яких ідеться про вигнання лемків з їхньої споконвічної землі у 1944–1947 рр. та наслідки цього для них, а також про життя цієї етнографічної групи на теренах ПНР та Чехословаччини у післявоєнний час. І, звісно ж, їх адаптація у цей період до суспільно-політичних реалій УРСР.

Піддавши детальному аналізові злочинну політику СРСР у змові зі своїм сателітом – Польщею щодо вигнання лемків з їхніх етнічних земель, автор доходить висновку, що саме тоді, наприкінці 40-х років минулого століття, Лемківщина втратила цілісність як історико-етнографічний регіон. І. Любчик також небезпідставно вважає, що депортація лемків з їхніх рідних теренів стала «катастрофою усього лемківства новітньої доби, осмислити та пам’ятати яку маємо своїм обов’язком перед нащадками…»

Насамкінець хочемо подякувати І. Любчику за його ґрунтовне наукове дослідження лемківської минувшини у переломному для цієї етнографічної групи XX столітті, яка попри потужні лемко-русинські та москвофільські впливи зуміла зміцнити та утвердити свою українську національну ідентичність.

Роман ГЛАДИШ


Переглядів: 146 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024