Династія Романових правила Російською імперією 305 років, від 1612 до 1917 року. Лінія кордону між Австро-Угорською та Російською імперіями проходила по річці Збруч, відстань від неї до Галича в різних місцевостях становила в середньому від 148 до 165 км, що на той час у бойових умовах могло дорівнювати орієнтовно двотижневому пересуванню військ. Для Австро-Угорської династії Габсбургів Галич в першу чергу був одним із стратегічних пунктів, облаштування якого розпочалося наприкінці ХІХ століття, натомість у розумінні династії Романових містечко мало ще й ідеологічне спрямування. Воно базувалося на існуючих на той час уже кілька століть бажаннях російських володарів зібрати усі «руські землі». Галич, як і Львів, ідентифікувався як колишнє княже місто Романовичів. У спогадах російських військовиків зустрічаємо описи їхніх нетерпеливих очікувань щодо вступу військ до міста. З початком Першої світової війни від вересня 1914 р. і до серпня 1917 р. Галич кількаразово перебував під російською владою. У певні періоди (у 1914 та 1916 роках) лінія фронту пересувалася далеко на захід, відповідно місто було у глибокому запіллі російських військ. Проте, незважаючи на це, ніхто з представників династії Романових не відвідав місто, частина жителів якого, за визначенням австрійської адміністрації була «москвофілами» і звертала свої погляди у бік «доброго російського царя» (що є темою окремого дослідження). Останній російський імператор Микола ІІ у 1915 р. перебував відносно недалеко від Галича - у Львові (за 109 км). У читача може виникнути питання, а яке ж тоді відношення має Галич до Романових? Відповідь криється у записах щоденників імператора Миколи ІІ. Дані документи, які зберігаються в Державному архіві Російської Федерації (фонд 601) засвідчують той факт, що імператор був обізнаний з існуванням міста Галича і у своїх записах коментував військові події, що були дотичні до нього. Відомо, що місто Галич згадується чотири рази у записах щоденників імператора Миколи ІІ Романова та одному листі до імператриці. Перший запис відноситься до 1914 року. Він занесений під датою «21 серпня, четвер». Зміст запису висловлює радість від здачі австро-угорською армією міста російським військам: «…Днем отримав найрадіснішу вістку про взяття Львова і Галича. Слава Богу!...». Другий запис щодо Галича зроблений імператором Миколою ІІ вже не тільки, як імператором, а й як Головнокомандуючим війська (прийняв на себе командування 23 серпня 1915 р. і перебував у цьому статусі до 2 березня 1917 р., коли зрікся престолу). Він відноситься до військової операції, відомої як «Брусиловський прорив», коли російська армія пробувала повернути собі відвойовані австрійцями території. 29 липня 1916 р., у п’ятницю, в щоденнику було записано: «…Після кровопролитних боїв армій Південно-Західного фронту наші війська значно просунулися вперед – особливо 9-а армія, яка вчора ввечері зайняла місто Станіслав, відкидаючи ворога на Галич. За ці бої захоплено більше 20 000 полонених…». Восени цього ж року, 21 вересня, коли російські війська втратили у Брусиловському прориві значну кількість вояків, Микола ІІ писав дружині-імператриці: «…Нам потрібно наступати поруч Галича і південніше у Дорна Ватри, щоб помогти румунам і перейти Карпати до початку зими…». 
Внаслідок різноманітних чинників ситуація на фронті ускладнювалася, а імператор у березні 1917 року зрікся трону. Проте він продовжував відстежувати ситуацію. У щоденнику за 1917 рік ним зроблено два записи, які згадують Галич: «…Вчора було взято нами Галич і 3000 полонених та близько 30 гармат. Слава Богу!…» (28 червня 1917 р.) та «…за останні дні недобрі новини отримуємо з Південно-Західного фронту. Після нашого наступу біля Галича багато частин, наскрізь просякнутих підлим поразницьким настроєм, не тільки відмовилися йти вперед, але в деяких випадках відійшли в тил навіть не під натиском противника…» (13 липня 1917 р.). В ході військових операцій Першої світової війни як Габсбурги, так і Романови надавали Галичу особливого стратегічного значення. Представники перших впродовж військового періоду відвідали місто двічі, представники іншої династії писали про нього у своїх щоденниках. Доля одних і других була подібною, – хоча одним пощастило більше: Габсбурги у листопаді 1918 року втратили тільки трон, Романови у липні 1918 року втратили і трон, і життя… Андрій Чемеринський, член НСКУ, магістр історії |
