Вівторок, 2019-09-17, 5:43 PM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Липень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
 
Архів новин
Головна » 2012 » Липень » 27 » Один раз - жодного разу
9:36 AM
Один раз - жодного разу
У гуцульській історії був один файний момент.
Тут вже була Австрія. Цивілізована європейська держава – а першою і основною ознакою європейської цивілізації (цивілізацію не треба плутати з культурою, ці речі врешті є антиподами) завжди було визнання власності – зіштовхнулася зі спротивом великих польських землевласників, які, як теперішні пострадянські олігархи, ностальгували за колишньою величчю втраченого польського королівства і сприймали законодавчі реформи Австрії як вибрики окупаційної влади. А тому монархічно-бюрократична австрійська машина, не почуваючи себе достатньо впевненою на нових землях, експериментувала із демократичними, електоральними іграми. Посполитий народ, гуцулів, якийсь короткий час трактували як засіб у боротьбі зі свавіллям магнатів.
Дійшло до того, що австріяки були готові амністувати опришків, дезертирів, призупинити набір у військо і ввести податкові канікули, лиш би демократичним способом підважити польських землевласників, які ніяк не могли втямити, що таке правова централізована держава.
Більше того. І цісар, і бюрократія легалізували намагання гуцулів до автономії і традиційного права.  Діяльність представників влади була призупинена. Гуцулам запропонували створити власне самоуправління. Піднайшли і особу, якій можна було передати всі повноваження у контактах з народом. Це був видатний опришківський отаман, який ще вчора активно воював проти режиму. Народ довіряв своєму лідерові хоча б тому, що він сам назвався лідером, а це вже дуже багато означає для людей, які приховували навіть своє вміння читати, знаючи, що того, хто чимось вирізняється, карають і нищать особливо жорстоко.
Першим завданням лідера було формування делегації чи депутації до цісаря. Тобто, треба було зібрати представницький корпус, який мав прийти «до Відні» та виразно викласти скарги, побажання і вимоги люду краю.
Отаман був затятим демократом, хоч і не знав цього слова. Замість того, щоби відразу самому призначити депутатів, він вирішив провести чесні вибори. Але мусив перечекати літо. Влітку будь-які вибори видаються кумедними. По-перше, багато роботи. По-друге, людина все ж таки є істотою енергетичною. Ціле її життя підпорядковане проблемі набирання і витрати енергії. Врешті, саме брак енергії є стимулом для різної діяльності, чий зв’язок з поновленням енергії є безпосереднім, але не очевидним. А влітку енергетичні потреби вповні задовольняються сонцем, ягодами і грибами.
Тож вибори відбулися аж восени: маємо чєс, казав отаман. Представники усіх гуцульських громад і родів зійшлися на одному місці (роди – важливіше, ніж громади). Отаман постановив, що досить буде двадцятьох депутатів, най роди вибирають і погоджують. Спочатку кожен другий хотів іти до цісаря. Сам себе вибирав і ще просив побратима про голос. Мало хто отримав два голоси, бо й інший вважав, що він має піти у депутати. Потім роди почали гуртуватися, щоби хоч хтось із них пройшов вибори. Правда, кілька дуже потужних родів відразу постановили, що це комедія,  і навіть не збиралися висувати кандидатів. Але сиділи тут же, курили люльки і аналізували хід виборів. До обідньої перерви кандидатів набралося понад сотню. Ще й баби обступили отамана і наполягали, аби якась із них конче потрапила у делегацію. Треба було знайти якесь справедливе рішення. І отаман його невдовзі оголосив. Оскільки є так багато гідних – мудрих, поважних, ґаздівських, - то потрібний якийсь несподіваний спосіб, щоби відібрати найгідніших. Най кожен з кандидатів кидає бартку, вирішив отаман. Аби бути в депутації, треба три рази стяти запущеною барткою галузку із вільхи на протилежному березі Черемоша…
Кидали довго, але ідея виявилася чудесною – до вечора була сформована пишна депутація із двадцяти осіб, які відповідали усім вимогам. Через кілька днів вони сіли на власних коней і помандрували до цісаря на переговори. То була найгарніша парада на цілий Відень. Та й переговори можна назвати більш-менш вдалими, бо хоч ніхто і не годен був щось сказати, то принаймні не зганьбився нічим дурним.
А ідею самоврядування якось замнули цісарські бюрократи. На то вони, зрештою, і є, аби таке знати.
Тарас ПРОХАСЬКО      

Переглядів: 283 | Додав: Dnister







Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 19. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю.
Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах.

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Copyright MyCorp © 2019