П`ятниця, 29.03.2024, 14:11:35

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Грудень 2021  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
 
Архів новин
Головна » 2021 » Грудень » 4 » Парафіяльний костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії у Галичі. Частина І. Історія храму
13:53:45
Парафіяльний костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії у Галичі. Частина І. Історія храму

Здавна відомо, що під Замковою горою, у південній частині Ринкової площі (на разі Майдан Різдва) знаходилась грецька (руська) церква. Біля 1350 р. римо-католики перебудовують її під костел. З того часу до 1361 р. споруда була першим латинським архиєпископським катедральним храмом. З 1361 р. кафедральною спорудою стає костел Св. Станіслава (тепер церква Св. Пантелеймона), а сам храм Внебовзяття Пресвятої Діви Марії передається латинському приходу. Хоч за деякими даними, перша будівля костелу була зведена ще пізніше – у 1427 р.
Від 1640 р. споруда була місцем для проведення сеймикових з’їздів. У 1564 р. коронний сейм на прохання шляхти встановив право на скликання так званого сеймика у Галичі. На ці сеймики, яких з 1575 - 1782 рр. у місті відбулося близько 500, з'їжджалася шляхта з різних кінців Галицької землі й обговорювала справи, що стосувалися її економічного і політичного життя, виносила різні постанови щодо податків та потреб оборони краю. Після 1648 р. тут почали хоронити галицьких жителів, які дарували святині свої маєтності. У 1676 р. під час нападу татарів костел був зруйнованим.
В 1710 р. розпочато зведення мурованого костелу (нині є частково збереженим) за рахунок коштів, які були зібрані шляхтою із фондів галицької землі. 24 січня 1714 р. сеймик
землі видав на цю мету відповідне фінансування. У 1765 р. галицький пастор Віттан профінансував дзвін. Під час візиту архиєпископа Вацлава Сєраковського у 1775 р., костел був ще не завершеним. При святині височіла дерев'яна дзвіниця (вирішено її зруйнувати і на її місце поставити нову муровану). Споруду було закінчено лише у 1780 р., за пастора Войцеха Віттана, а її освячення провели у 1785 р. Цього ж року храм отримує інвентар із парафіяльних костелів та францисканського монастиря Св. Хреста.
У кін. XIX ст. костел потребував реставрації перш за все стін, даху та елементів інтер’єру. За часів пробоща кс. Aдольфа Стжелецького (1869-1893 рр.) було збудовано нову будівлю садиби священика. Перед 1892 р. львівське підприємство Яна Слівінського виготовило органи.
Впродовж 1904–1910 рр., коли пробощем був ксьондз Юзеф Туркевич, проводили реставраційні роботи, протягом яких було відремонтовано і покрито бляхою дах, відновлено стіни та деякі елементи всередині святині, відреставровано головний вівтар, добудовано вежу та дзвін.
Під час Першої світової війни костел значно постраждав. Були пошкоджені дах, зовнішні мури та вікна. Садиба священика вціліла, але була у дуже поганому стані, а її прибудова (стара садиба священика) знаходилася під загрозою обвалення. Вже у 1918 р. розпочато реставрацію костелу і садиби священика, а закінчено у 1920 р. На знак воєнних подій у стіну костелу вмуровано чотири снарядні гільзи.
У 1937 р. за пробоства кс. Францішка Вишатицького було проведено ремонт костелу, плебанії, пресбітеріуму та господарських будівель. На даний ремонт були виділені гроші із продажу костельних земель. Осушено і приведено у порядок територію давнього кладовища навколо костелу, який від вулиці був огороджений металевою огорожею на бетонному цоколі, а з інших сторін засаджений живоплотом. У 1936-1938 рр. грунтовно відновлено садибу священика, яка отримала десятиметрову прибудову із північного сходу. Реставраційні роботи по костелу і садибі священика були проведені польськими та єврейськими майстрами.
18 жовтня 1943 р. кс. Францішек Вишатицький, останній пробощ галицький і віце-декан станіславівський, покинув Галич. 11 березня 1944 р. виїхав священник-кооператор. Ключі до костелу залишилися у сестер Феліціянок. Пізніше з'явився у парафії кс. Антоній Kaміньський, який роздав прихожанам на збереження залишену частину рухомого інвентаря. Згодом костельне устаткування було перевезено на теперішню територію Польщі. Після війни (1945-46 рр.) костел закрили.
Із приходом радянської влади костел був занедбаним. У 1950-х рр., із слів місцевих старожилів, у костелі розміщувався склад мінеральних добрив.
Згідно рішення від 17 березня 1952 р., в якому виконком районної ради депутатів трудящих звертається до виконкому Станіславівської обл. Ради депутатів трудящих щодо клопотання перед Радою Міністрів УРСР для дозволу використання приміщень колишнього костелу під районний Будинок культури. У зв’язку із тим, що приміщення старого дерев'яного районного Будинку культури не відповідають своєму призначенню, оскільки 200 місць на 5000 населення та через свій аварійний стан потребули капітального ремонту. А у місті є приміщення колишнього польського костелу, які не використовуються на протязі 7 років через відсутність у місті польського населення. Раніше старий Будинок культури знаходився на початку вул. Н. Вівчаренко (колишня вул. Садова, згідно карти 1936 р.), із правої сторони, на разі там знаходиться дитяча площадка.
Після цього рішення костел починають перебудовувати, близько 1965 р., на будинок культури з кінотеатром «Дністер». Для ремонту приміщень колишнього костелу і його перебудови радянською владою було виділено 68 000 рублів. Iз північного, західного та частково із південного боку до нави костелу добудували двохповерхову культурно-освітню будівлю. Прибудову зробили так, щоб вона повністю закрила костел. У колишній наві костелу розмістили кінозал.
Починаючи із 1965 р., у перебудованому костелі вже діяли кінотеатр, районний Будинок культури та Галицька центральна районна бібліотека. Кінотеатр проіснував до Незалежної України. Після 1991 р. кінотеатр закрили. Його приміщення віддали під районний Народний дім та Галицьку центральну районну бібліотеку.
На даний час від колишнього костелу залишилася тільки його нава (на разі глядацька зала). На південному фасаді культурно-освітньої установи частково проглядаються стіни нефу, пресбітеріуму та контури первинних вікон святині.
Також слід пам'ятати, що «жертвами» радянської влади у Галичі стали: кенаса, яку передали під контору райспоживспілки, під службу Галицького РЕМу, а в 1985 р. її знесли у зв’язку із будівництвом дев’ятиповерхового будинку; cинагога – яку використовували під райпобуткомбінат, спортивний зал та магазини непродовольчих товарів.
Наступником практично не існуючого та забутого храму став новий мурований костел бл. Якова Стрепи. Він знаходиться на вул. Я. Осмомисла, 24. Костел був побудований у 1996-1999 рр. за спрощеним проектом Сергія Юрченка та за фінансової підтримки дієцезії Санкт-Пелтен (Австрія). 17 липня 1999 року архієпископ Мар'ян Яворський та єпикоп Курт Кренн (Санк-Пелтен) освятили цей костел.

 

Продовження в наступній публікації.


КОЗЕЛКІВСЬКИЙ Володимир,
дослідник, мешканець Галича


Переглядів: 153 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024