Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії – сакральна споруда пізньобарокової архітектури поч. ХVIII ст. Згідно досліджувальних іконографічних матеріалів, храм розташовувався у південній частині міста, на вул. 3 Мая, згідно карти 1936 р. (на разі вул. Я. Осмомисла, 1). Він орієнтований віссю схід-захід, мурований з цегли та оштукатурений. Нава складалася із трьох частин та трохи нижчого і вужчого пресбітеріуму, замкнутого простою стіною, до якого були прибудовані сховище – із сходу та захристія – із півдня. Від заходу до нефа примикав притвор квадратної форми.
У нефі оздоблення було у вигляді пристінних стовпів із тоскальними колонами на цоколях, а в пресбітеріумі у вигляді тоскальних пілястрів. Неф пресбітеріуму був перекритий циліндрично-хрестовим склепінням (?) на підпорах. Вікна у костелі були прямокутними, які завершені півкругом.
Західний (головний) фасад був двочастинним, який увінчаний трикутним фронтоном. Нижня частина значно вища від верхньої і розділена тоскальними пілястрами на три поля. Середнє поле було значно ширше від бічних, і відокремлене попарно пілястрами. На кутах також були розміщені пілястри. Бокові фасади поділені лізенами, що підтримують по всьому периметру карниз. Поля між лізенами майже повністю були заповнені прямокутними плоскими панелями. У східній частині фасаду нефа і пресбітеріуму попарно розміщені широкі пілястри.
Дах костелу був покритий бляхою (раніше гонтою) – над нефом і пресбітеріумом – двосхилий, над захристієм і сховищем – односхилий, а над притвором – трискатний. Над пресбітеріумом височіла металева сигнатурка із хрестом.
На стінах пресбітеріуму були представлені хрести святих: Св. Августина, Св. Гжегожa, Св. Ієронімa і Св. Іоанa Златоустого (XVIII ст.). У центральній частині головного вівтаря (XVIII ст.) стояла ікона Богоматері Ченстоховської, (автор Мєчислав Kлечевський 1904 р.), а по боках дерев'яні позолочені скульптури Св. Петра і Павла.
У верхній частині знаходився овальний отвір, який заповнений вітражем Св. Йозефа (подарована ксьонзом прелатом Йозефом П'яскевичем), a по боках дерев'яні, позолочені скульптури Богоматері та Архангела Гавриїла. Вище на стійках знаходилися скульптури сидячих ангелів. Окрім головного вівтаря були бокові: вівтар бл. Якова Стрепи з іконами бл. Якова Стрепи і св. Трійці; вівтар Пресвятого Серця Ісуса з іконами Пресвятого Серця Ісуса, Aлозія Сівецького (1937 р.) та Розп’яття Христове; вівтар Пресвятої Діви Марії Неустанної Помочі з іконами Пресвятої Діви Марії Неустанної Помочі (внизу) та Богоматері Розарії (вгорі); вівтар Св. Йозефа з іконами Св. Йозефа (внизу) та Св. Архангела Михаїла (вгорі).
Також в інтер'єрі святині знаходилися ікони (стації Хресної Дороги у дубових рамках, Св. Андрія Боболя, Св. Домінікa, Св. Станіслава Koстка і портрет кс. Войцеха Віттана) та дерев'яні скульптури (розп’яття Ісуса Христа (дерев’яна із позолотою XVII ст. ?), Воскресіння Христове, Пречиста Богоматір, Св. Антонія та Св. Терези).
У північно-західній частині прикостельної території знаходилася мурована дзвіниця у вигляді воріт із прорізами на дзвони, яка завершена трикутним фронтоном. Дзвони дзвіниці мали такі діаметри: 72 см., 51 см; 41 см. та 40 см. Також біля святині знаходилися: кам'яна статуя Богоматері (яка перенесена із старого кладовища), статуя Пресвятого Серця Ісуса та Месійний Хрест 1933 р.
КОЗЕЛКІВСЬКИЙ Володимир,
дослідник, мешканець Галича |