Кілька років тому в Івано-Франківську заговорили про ревалоризацію будівлі колишньої пам’ятки архітектури на вулиці Вірменській, 1. Мовляв, фірма, яку визнали переможцем інвестиційного конкурсу, заново відбудує цей аварійний будинок та впорядкує прилеглу територію. З інвестором міська влада уклала угоду «Про відновлення (реконструкцію) будинку №1 по вул. Вірменська». Насправді ж стару будівлю просто знесли (розібрали, демонтували) і на її місці розпочали нове будівництво, яке зараз навіть віддалено не нагадує колишню споруду.
Втрата статусу Будинок на Вірменській, 1 звели ще за Австро-Угорщини. Плин часу не йшов йому на користь. Зміна влад і держав теж. Хоча він мав статус пам’ятки архітектури місцевого значення, його станом особливо ніхто не переймався. Будинок продовжував руйнуватися. Лише у середині 90-х років минулого століття Івано-Франківський міськвиконком включив його у титульний список капітального ремонту, який так і не розпочався. Ще за кілька років цей будинок офіційно визнали аварійним і хотіли знести. Однак для знесення пам’ятки архітектури був потрібен урядовий дозвіл. У 2004 році міська влада його таки домоглась і одразу ж зобов’язала колишнє управління житлово-комунального господарства до 1 травня 2004 року знести аварійну будівлю. Але й тоді привести у виконання цей «вирок» не змогли. Відповідно до чинного законодавства, пам’ятки архітектури можна лише реставрувати. Це процес копіткий, довготривалий і не дешевий. Тому істинними, так би мовити, реставраціями у наш час мало хто займається. Так званим забудовникам це не цікаво. Але втрата будинком №1 на вул. Вірменській статусу пам’ятки архітектури і наступне рішення міськвиконкому з формулюванням «Про відновлення (реконструкцію) будинку №1 по вул. Вірменська» їм, як кажуть, «розв’язали руки». «В якийсь момент пам’ятка архітектури на Вірменській, 1 зникла, і зараз в межах історичного ареалу там ведеться нове будівництво будинку-вставки між двома пам’ятками архітектури. Саме так можна охарактеризувати те, що зараз там робиться», – констатує в.о. директора департаменту містобудування і архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Володимир Гайдар.
Нашарування термінів Термін «ревалоризація», за словами В.Гайдара, означає «зняття дисгармонійних часових нашарувань». «Скажімо, якщо до існуючої споруди колись добудували якусь річ, котра абсолютно дисгармоніює з оточенням, її можна демонтувати, – пояснює В.Гайдар. – Але ревалоризація може стосуватись лише споруди, яка існує, і має на меті відновлення її вигляду станом на певний період часу. Якщо ж споруди вже немає, але є документація, за якою її зводили, чи фотографія, як вона виглядала, то можна вести мову про її відновлення». А ось у випадку з будинком №1 на вул. Вірменській нічого, крім гучних заяв забудовника про «ревалоризацію» і рішення міськвиконкому «Про відновлення (реконструкцію)», як дав зрозуміти В.Гайдар, не було. Водночас, на думку В.Гайдара, процедуру ревалоризації в її істинному значені зараз цілком можливо застосувати до ще однієї аварійної пам’ятки архітектури – будинку №18 на вулиці Січових стрільців, де півтора роки тому обвалилось внутрішнє перекриття між першим і другим поверхом. Колись на розі теперішніх вулиць Січових стрільців і Чорновола до цього будинку добудували одноповерхове приміщення, де розташовуються магазини. На давніх світлинах цієї добудови ще нема. Оскільки міськвиконком ухвалив рішення про реставрацію і реконструкцію будинку №18 на вул. Січових стрільців з обов’язковим збереженням фасадів, в тому числі й з вулиці Чорновола, було б логічним передбачити демонтаж цієї пізнішої добудови до нього. «При формуванні реставраційного завдання така умова була б ідеальним рішенням, адже вулиця Чорновола у тому місці дуже завужена, – каже В.Гайдар. – Але наразі до нас ще ніхто не звертався ні за містобудівними умовами і обмеженнями, ні за реставраційним завданням».
Споглядаючи наслідки Коли і як відбуватиметься реставрація будинку №18 на вул. Січових стрільців, ще не відомо. Зате іванофранківці і гості міста уже мають змогу споглядати наслідки реставрації варного цеху пивзаводу на вул. Новгородській та в’їзної брами палацу Потоцьких на вул. Шпитальній. Комусь такі «євроремонти» з прийомами т.зв. «розкриття» цегляної кладки подобаються, а хтось категорично відмовляється сприймати такі речі. Про смаки, як кажуть, не сперечаються. У головного архітектора міста теж є своя думка: «Я б хотів почути, що про це кажуть пам’яткоохоронці. На мою думку, це важко назвати реставрацією. Хоча те, яким чином все це робилося, теж уже історія, – каже В.Гайдар. – Але навіть якщо є десять відсотків старої дерев’яної віконної рами, вона ще підлягає реставрації». Хвалимир ВЛАДІВ |
