Читаючи «Станиславівські вісті» за 1912 рік, з подивом помічаємо, що  тільки у номері від 28 листопада вперше з’явився кримінальний огляд. Проте, це  не дивно, адже наше місто на поч. ХХ ст., та й в подальшому – було зовсім не кримінальним.
Хроніки з міських судових засідань по своїй чисельності і значимості помітно уступають новинам культури. Тогочасні кримінальні злочини  носили побутовий чи дрібнокримінальний характер. Найчастішими були шахрайство, в тому числі і шлюбне, привласнення громадських, поштових, чи державних грошей, крадіжки, зловживання службовим становищем.  Інколи газети сповіщали про втечу молодих дівчат з батьківського дому за коханими, а інколи і про самогубства в основному через нерозділене кохання, чи борги. Бували і зовсім трагічні випадки безглуздої смерті через укуси щурів, чи ненадання необхідної допомоги.
Цікаво, що галицькі українці в три рази менше, ніж поляки.
Отже, з газети дізнаємося, що 21 листопада відбувся суд над глухонімим Грицем Федущаком, який викрав 80 корон у селян Отинії. На суді з’ясувалося, що це вже 23 крадіжка підсудного і він уже відбував 6 років ув’язнення у Бучачі. У в’язниці його навчили кравецької вправи, але роботи він так і не знайшов і повернувся до старого – до крадіжок. Адвокат Крамер не дуже старався боронити підсудного і було помітно, що справу він вивчав уже в ході судового засідання – звичайно, що з бідного візьмеш! Вирок був суворим – 6 літ в’язниці з постом щомісяця та 2 днями карцеру щороку. Ось така сумна історія: знедолений крав у знедолених!
Резонансу в місті набуло судове засідання 15 і 16 листопада. Судили якусь Анну Цьомко та її коханця Федора Слюсара, яких звинувачували і вбивстві чоловіка Анни – Івана Цьомка. Анну захищав адвокат Юркевич і звинувачення з неї зняли. А ось Федора Слюсара захищав відомий нам адвокат Крамер, то ж не дивно, що вирок був суворим: суд присяжних визнав Слюсара винним і трибунал засудив підозрюваного до смерті через повішання. Проте цей вирок передали на ласку імператора – може й помилує.
Складається таке враження, що адвокат Крамер був відомою людиною в місті. Його послуг, мабуть, боялися, як вогню, адже, де він вів захист – там було суворе покарання.
І курйозна історія. На вечорі у товаристві «Сокіл» добродій мабуть випадково залишив свої старі калоші, а взув чиїсь нові. Але добродія швидко розпізнали, тому що його старі калоші були підписані і тепер через газету просять його повернути чуже взуття. Який розсіяний пан!
Тож пильнуємо свою власність.

Наталія Храбатин