Героїчне минуле нашого народу уже неодноразово приводило нас до переліку імен тих, які поклали своє життя на жертовник нашої незалежності, які своєю відданістю та незламністю послужили прикладом тисячам українців, що прагнули бачити свою державу незалежною. Григорій Перегіняк. Серед односельців його ще часто називали Гриць, «Борсук». Народився Гриць 7 лютого 1910 року в Старому Угринові що на Калущині. Уже з раннього дитинства Гриць змушений був працювати, адже після смерті батька він залишився один із мамою. Мама все своє життя була сільською служницею. Щоб утримувати сина, вона важко працювала і малий Гриць часто наймався до заможних односельців. Пізнаючи всі перепитії життя, юнак навчається ковальського ремесла у місцевого майстра і згодом стає незалежним ковалем. В селі усі його знали як порядного і совісного ремісника, за що і поважали. Ковальська справа загартувала юнака фізично, а на формування світогляду впливає діяльність Бандери в рідному селі, і уже в 30-х роках він вступає в ряди ОУН. Якось, чекаючи на замовлення, один із жителів села розповідав Грицю про солтиса-поляка, який дозволяв собі різні безчинства. Отримавши свій виріб, той пішов, не звернувши уваги на молодого коваля, на те, як його розповідь вразила юнака, почуття кривди в якого було надзвичайно загострене. Сільського війта, польського угідника Ільківа, якого в селі ще називали Хрущем, Гриць вирішив убити. Смерть його застала у власному будинку від кулі, випущеної із переробленого, вкороченого Грицем, кріса. (В ті дні Гриць хворів і про це знали кілька односельців.) Повернувшись додому, Гриць ще довго не міг себе опанувати, заснути. Прийшов до тями, щойно побачивши перед собою двох поліціянтів із кількома сусідами. Його стан та свідчення сільських газдів переконали поліціянтів в тому, що Гриць не міг вбити солтиса. Залишившись сам, він зрозумів, що для нього все скінчилось досить таки добре. Уже через кілька днів стало відомо, що поляки арештували сільського хлопця, який до цього вбивства причетним не був. Гриць сам добровільно зголосився до поліційного постерунку. За неповних два тижні судових тягянин у Станіславі, присуд був готовий: довічне ув’язнення у в’язниці Святий Хрест у Келецькому воєводстві. В той час після Варшавського та Львівського судових процесів у стінах цієї тюрми перебували Степан Бандера, Микола Климишин та Ярослав Карпинець, які відбували довічне ув’язнення за причетність до вбивства польського міністра Броніслава Пєрацького. «Він мав тяжке життя, тому в’язничне для нього мимо всього було мов би відпочинок, і в той час, коли я з ним був разом, він виглядав дуже добре. Також дуже йому це помогло психічно, що він стрінувся із нами. Головно з Бандерою… Коли син священика сидить у тій самій в’язниці, то це для нього найкращий доказ, що з ним ще не так найгірше…» - згадував Микола Климишин. Фізично Гриць виглядав досить добре. Стійко переносив вкрай тяжкі умови в’язничного життя. А от із освітою була значна проблема. Та уже у в’язниці почалися докорінні зміни. Лебідь організував для зовсім неграмотного Перегіняка та інших в’язнів лекції, і як результат Гриць пройшов увесь курс неповної середньої школи. Навчання восновному проходило вечорами та по святах, оскільки весь світловий день ішов на роботу у в’язниці. Наставник Григорія Микола Климишин писав: «Найбільше вибивався Перегіняк. Він втягував у себе, як губка, все, що йому було сказане. І розумів все дуже легко…». До перших днів німецько-польської війни Григорій Перегіняк залишався у польській тюрмі. З початком війни багатьох в’язнів розстріляли, частину евакуювали на схід Польщі. Саме евакуйованим в’язням вдалося частково врятуватися, так як їх наздогнала наступаюча німецька армія. Серед них і наш земляк. Опісля Гриць перебирається до Кракова, де приєднується до прихильників ОУН, очолюваного Степаном Бандерою. На той час він був уже добре вишколений. Багато читав, займався самоосвітою і пройшов три курси військових вишколів ОУН: рекрутський, підстаршинський та старшинський. Як стверджує Климишин, в 1940 році він мав зустріч із Перегіняком у Кракові. В той час Гриць перебував у Страховицях, де базувалися відділи, що стерегли військові об’єкти. З літа 1941 року Гриць числиться в рядах однієї із похідних груп ОУН, а впродовж 1941-1942 років служить у рядах допоміжної поліції «Шуцман-шафт», частини якої з часом переводять на Волинь та Полісся. Бачачи негативне, а й часом вороже ставлення до себе, ОУН в 1942 році віддає наказ своїм членам, які з певних тактичних міркувань перебували в німецьких поліційних відділах, перейти в підпілля й розпочати збройну боротьбу проти нацистів. Старшина української поліції Григорій Перегіняк покинув службу і стає вояком у перших військових відділах на Волині. Згодом він отримує все більше і більше обов’язків, а в жовтні 1942 року формує один з перших відділів УПА. Уже в грудні 1942 року «Довбешка-Коробка», а саме таке псевдо отримав Гриць в рядах УПА, перебував в ступені поручника. На початку наступного року повстанці під командуванням «Довбешки-Коробки» провели ряд успішних боїв з нацистами. Часопис «Вісті з фронту УПА» (ч.1. – 1943р.) писав: «7 лютого цього року відбувся наступ першої сотні УПА на м. Володимирець. Найкраще відзначився особистим прикладом одчайдушності командир сотні «Довбешка-Коробка». Здобуто 20 крісів, 65 коців, амуніції й ін. Зі сторони ворога впало 7 людей, включно з командиром жандармерії. З нашої – 1 вбитий, 2 поранених». Активну боротьбу загони УПА вели із німцями та поліційними відділами поляків, які тероризували населення Волині. Згодом було розгромлено кілька більшовицьких банд та здобуто коні, харчі, шкіру, мануфактуру і багато іншого. 22 лютого 1943 року упівці під командою Григорія Перегіняка вирішили звільнити місто Висоцьке від гітлерівської залоги. Німці уже були попереджені і їм вдалося відбити наступ. При цій акції загинув наш земляк, славетний «Довбешка-Коробка». У посмертній згадці в часописі «До зброї» (ч.1.- 1943р.) зазначалося: «Командир першої сотні УПА – вояк-революціонер із крови та кости. Виріс у рядах УПА. Швидко вибився завдяки своїм здібностям і став командиром сотні… Він завжди був першим у бою. Відважний, енергійний. Він був душею сотні…У трудних моментах вливав віру й завзяття іншим друзям. Під його командуванням сотня не раз розбивала кількакрат сильнішого ворога». Наказом Головного військового штабу УПА Григорій Перегіняк уже посмертно був названий курінним, а також підвищений до ступеня сотника. Ім’ям «Коробки» був названий один із загонів Воєнної округи «Богун» (1943 р.), а згодом (1944-1945 рр.) одна із сотень загону «Дорош» Воєнної округи «44». Усе своє свідоме життя Григорій Перегіняк присвятив боротьбі за Українську Соборну Самостійну Державу і ми сьогодні зобов’язані нагадати нашим можновладцям історію таких борців-патріотів як «Довбешка-Коробка». На їхньому прикладі вони повинні вчитися відданості справі життя, а справою життя для них була незалежність нашої держави. Такі, як вони, стояли у витоків збройної національно-визвольної формації і це ще раз змушує нас задуматись: «А хто зараз «будує» нашу державу? Куди нас ведуть? Доки ми будемо слугувати невичерпним джерелом збагачення купки олігархів?». Науковий співробітник ІММ С.Бандери Любов Іванюк |
