Четвер, 28.03.2024, 18:51:17

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Вересень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
 
Архів новин
Головна » 2012 » Вересень » 10 » Сміх крізь сльози: Як галичани жартували над кандидатами і виборами сто років тому
01:16:52
Сміх крізь сльози: Як галичани жартували над кандидатами і виборами сто років тому
«Хруніяда», або що чекає на продажних виборців
Сто років тому виборців також, бувало, намагалися підкупити. Правда, за гроші рідко, частіше – за цигарки, горілку, ковбасу. І знаходилися такі виборці, які за шмат сала були ладні продати голос. З легкої руки гумориста Осипа Шпитка, відомого своєю «Хруніадою», таких запроданців і досі називають «хрунями».
Як окреме видання, сатирична поезія «Хруніяда» побачила світ у 1913 році. Автором твору значився Гринь Щипавка – самий такий псевдонім взяв О. Шпитко – редактор львівського сатиричного видання. Книга присвячувалася «всім виборцям, котрі віддали і віддають голоси на шкіролупів свого народу». У сатирі описана ганебна доля селянина Микити Хруня, який підтримував провладних польських кандидатів.
         … За панську ніби ласку,
         за  цигарки, за ковбаску,
         і за ринських п’ять готівки,
         не виймаючи й горілки.
         Душу й тіло він віддав би
         за квартирку алкоголю,
         та запродав би в неволю
         цілий світ, усіх людей,
         Бога, жінку і дітей».
Є також версія, що Микита Хрунь справді існував, був не селянином, а навіть депутатом Галицького сейму 1860-1880 рр. і прославився тим, що підтримував польські інтереси, зрадивши виборців-українців.
Але повернемося до «Хруніяди». Через «хрунів»-запроданців
         …Вийшов польський депутат,
          а впав руський кандидат.
         Чесний люд позамикали,
         кайданами покували.
         Тюрми хлопці діждалися,
         бо руського держалися».
У вірші селяни добре «провчили» Хруня, перестали з ним спілкуватися, і зраднику нічого не залишилося, як повіситися на вербі. Чим не наука для тих, хто має намір продати свій голос сьогодні?
 
             Чому галицькі кандидати так боялися Галактіона Чіпку
Колись, як і тепер, було багато охочих «прислужитися народу», але саме на посту посла-депутата. Зовсім сучасною видається політична сатира, надрукована у газеті «Нова зоря» від 9 лютого 1928 року:
         Политий кров’ю, Краю Рідний,
         І заволочений кістьми!
         Що ти вродив нам? Кандидатів
         Серед єгипетської тьми?
         У кожнім місті десять-двадцять,
         Два-три у кожному селі.
         І кожен з них – це «Одинокий [єдиний]
         Спаситель» Рідної Землі!
         І кожний схований за плотом
         Поставу бойову прибрав,
         І кожен кидає болотом,
         Яке із себе поздирав!
Автором цієї гіркої сатири був Роман Купчинський –   один із редакторів львівської газети «Діло», який під псевдонімом Галактіон Чіпка надрукував майже 1000 фейлетонів про галицьке життя міжвоєнного періоду, в тому числі й про вибори.
Точно підмітивши бажання деяких кандидатів використати майбутнє депутатське становище для вирішення своїх бізнесових справ та задоволення власних амбіцій, Купчинський «перекладав» на зрозумілу народу мову агітаційні листівки. Так, у фейлетоні «Вибори в лицях»,  надрукованому в газеті «Діло» від 18 лютого 1928 року, читаємо «виправлену» автором біографію якогось кандидата Н.Н.:
«Народився в селянській сім’ї, тим дав доказ, що все і всюди з трудовим народом.
Іван Франко посилав його до гімназії. Це значить, що будучий кандидат на посла вивчив був раз так гарно Франковий вірш, що дехто рішив, що з хлопця будуть люди.
Будучи в гімназії, пізнав душу твердих лемків, м’яких бойків і таких «на середньо» гуцулів.
Від сієї хвилі будив, де міг, селянські маси, а навіть під проводом одного адвоката і через одного посла причинився до переведення одного урядника-шовініста, чим започаткував зміну режиму в Галичині. Це мало колосальний вплив не тільки на його автобіографію, але й на цілу Сонячну систему.
В часі світової війни загнала його хуртовина з Руси [Галичини] на Україну, де під проводом швагра тестя кревника Михайла Драгоманова і під впливом рідної сестри мамки знайомого Лесі Українки, провів курс для українських вчительок, з чого обидві сторони були дуже вдоволені і з чого потім вийшло багато добрих синів і доньок України.
Вернувшись в Галичину, перейшов стільки само таборів, скільки партій. Перебування у партіях дало йому можливість оцінити всі шанси, і він нарешті опинився в тій партії, яка згодилася поставити його кандидатуру.
З висоти своєї добре поставленої канцелярії став батьком-опікуном… жіночої організації в провінції.
«Праця з народом для [власної] канцелярії» – ось девіз і зміст життя ставленика трудових мас, поставлених перед доконаним фактом!»
Шкода, що не маємо сучасного Галактіона Чіпки – йому би було про кого написати й сьогодні.          
      
До теми:
Старі галицькі анекдоти про вибори
 
Далеко в горах. Виборча дільниця. Приходить гуцул голосувати:
- Слава Йсу! Я до голосу прийшов.
- Маєте, ґаздо, вже все готове. Ось ваш голос у конверті, то передайте його тому панові.
- Але я хочу бачити за якого кандидата той голос!
- Ніяк не вольно – вибори мають бути таємними.
 
*******
Пан Місько, кандидат на посла, дуже дивно поводив себе у кав’ярні. Він зосереджено розкладав на столику рядами сільнички, сірники – з голівками і без.  Пан Янко, здивований поведінкою друга, запитав, чи той бува не в солдатики бавиться?
- Ні, це я рахую кандидатів у депутати, - була відповідь.
- А що означають сільнички?
- Це кандидати, які вже себе подавали і не були обрані.
- А сірники без сірки?
- Кандидати, що ще послами не були.
- А сірники із сіркою?
- Ті, що можуть мати шанс.
- Невже кандидатів так багато – навіть і не знати, за кого голосувати…
- Як не знати? Ми всі повинні єдиним фронтом голосувати за єдиного гідного кандидата – за мене!
Наталія ХРАБАТИН 

Переглядів: 696 | Додав: limnytcja









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024