В івано-франківському видавництві «Симфонія форте» побачила світ книжка «Архітектура Івано-Франківська (Станіславова) міжвоєнного періоду 1920—1930-х років» Ігоря Гаркота, знаного спеціаліста цієї галузі. Він адресував її не тільки архітекторам, історикам, культурологам, краєзнавцям, а й усім, кого цікавить те, як вплинули на формування обличчя обласного центру Прикарпаття споруджені в різні часи будівлі громадського, сакрального та житлового призначення, котрі дійшли до нас.
Певна річ, автор монографії характеризує й ті зовнішні і внутрішні чинники — суспільно-політичні, соціально-економічні, естетичні, адміністративні, комунікаційні та культурно-просвітницькі, — які вплинули на розвиток архітектури тодішнього воєводського міста Станіславова. А той період його історії, що окреслений у книжці, засвідчує своєрідне явище в архітектурі регіону, яке значною мірою позначилося на творенні художньо-образного середовища міста. Пам’ятки архітектури цього періоду втілюють просторові форми, характерні для європейської модерністичної архітектури, теоретичні основи якої й досі актуальні. Збережена планувальна структура будинків, їх об’ємно-просторове вирішення та численні автентичні деталі інтер’єрів та екстер’єрів відтворюють тогочасні мистецькі стилістичні напрями, а також змішування в різних варіантах модерністичних і традиційних тенденцій.
Автор запропонував критерії, відповідно до яких будинки можуть мати цінність історичну, містобудівну, архітектурно-естетичну, науково-реставраційну, функціональну. Причому одна й та сама споруда може бути цінною одночасно за кількома критеріями, цінність пам’ятки також може змінюватися з часом. Аби усунути небезпеку втрати пам’яток станіславівської архітектури міжвоєнного двадцятиліття, І. Гаркот пропонує продовжити вивчення кожної такої споруди, виявляти втрачені архітектурні форми, визначати конкретний час будівництва споруди, її належність до того чи іншого архітектурного напряму і стилю, встановити її авторство. Адже більшість будинків, зведених у 20— 30-х роках, не мають статусу пам’яток архітектури регіонального чи національного значення, за винятком низки об’єктів, які здебільшого пов’язані з іменами видатних особистостей. Через це численні реконструкції, надбудови, заміна архітектурних деталей загрожують їх безповоротною втратою. Більшість будівель не інвентаризовано, не паспортизовано, тобто слід провести роботи з їх ідентифікації, наукового вивчення, класифікації, інвентаризації та паспортизації, з реставрації, консервації, ремонту цінної історичної забудови.
Значення книжки І. Гаркота бачиться в тому, що він, узявшись за малодосліджену тему станіславської архітектури міжвоєнного двадцятиліття, визначив особливості тогочасної еволюції архітектурних та урбаністичних ідей в контексті розвитку європейських стильових течій та значення їх для архітектури міста у ХХ і вже у ХХI століттях за умови реконструкції його історичної частини, описав значну частину історичних споруд і дослідив стан їх збереженості. Автор монографії вперше вводить у науковий обіг світлини тих споруд та їх креслення. Нерідко подано для порівняння поряд зі старим знімком будинку чи тодішньою поштівкою його сучасну кольорову фотографію, а також план його поверхів. Книжка відзначається хорошим дизайном.
До речі, з монографії, що вийшла за науковою редакцією професора Богдана Тимківа, читач дізнається і про саму особу її автора. Ігор Гаркот закінчив архітектурний факультет Львівської політехніки, працював, зокрема, керівником архітектурно-конструкторської групи в Івано-Франківській філії Українського державного проектного інституту «Діпроміст», заступником головного архітектора, головним архітектором м. Івано-Франківська, директором архітектурної фірми «Гаркот», яку сам заснував як проектно-будівельну компанію. Він розробив низку цікавих проектів будинків, що було споруджено в м. Івано-Франківську й області, в інших регіонах України. Книжка знайомить із деякими його авторськими роботами — вміщено знімки і креслення цих об’єктів. Нове видання недавно було презентовано в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка.
Іван Гаврилович |
