Понеділок, 2017-10-23, 4:23 AM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Лютий 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728
 
Архів новин
Головна » 2017 » Лютий » 24 » Степан Мацькевич, який прожив майже сто років
3:44 PM
Степан Мацькевич, який прожив майже сто років

Свого часу ми уже писали про уродженця с. Залукви, сотника артилерії УГА Степана Мацькевича. Дві статті, надруковані ще в 2012 та 2013 роках у «Галицькому слові» і «Галичині», мали б, на нашу думку, спонукати жителів Залукви до пошуку ширших відомостей про одного із найвідоміших залуквян. Проте загальна байдужість, що охопила суспільство, можливо через війну, а може через якісь інші причини, змусила нас самих продовжувати пошук. Уже багато разів у ході власних досліджень ми згадували про покійного Миколу Скаврінка, який завжди міг надати професійний коментар, інколи підтверджений джерелами, відносно людей минулого чи подій з історії рідного села.
Нас заплутувало й те, що сотників із Залукви було два, і обидва Мацькевичі Степани. Розрізнити їх можна було тільки за іменем по батькові, бо один був Матвійович, а другий Петрович. У когось із них був брат Петро, що обіймав у війську посаду четаря. Перший Мацькевич Степан (1887 -1968) (про нього ми ще не писали – І.Д.) здобув вищу юридичну освіту у Львівському, а опісля – Віденському університеті. До 1918 року він займав посаду начальника штабу австрійської армії, а за часів ЗУНР був сотником інтендантської (медичної) служби Січових Стрільців. Це за відомостями М. Скаврінка. Можливо, є ще у селі люди, які цю ситуацію можуть роз’яснити, щоб ми, нарешті, поставили усі крапки над «і».

Тепер про його тезку, іншого Степана Мацькевича, про якого за нашими матеріалами навіть появилась стаття у Вікіпедії. За час, що минув, ми відшукали ще чимало інших цікавих відомостей. Мацькевич Степан, сотник артилерії УГА, комендант 2-го гарматного полку, 2-ої Коломийської бриrади, народився 2З вересня 189З р. в Залукві біля Галича. Гімназію закінчив 1914. р. в Станиславові. В австрійській армії служив при 8 полку польових гармат. Артилерійську старшинську школу закінчив в місті Гориція в січні 1915 р. Після тяжкого поранення в груди, служив дальше в ранзі поручника як інструктор артилерійського стріляння при вишкільній групі польового маршала фон Гецендорфа в Тиролі. Дня 7 листопада 1918 р. вів перший транспорт українських вояків з Відня до Галичини (З000 вояків і 18 старшин). 11 листопада 1918 р. вони зайняли містечко Синки. Перебув цілу українську визвольну боротьбу в рядах УГА як комендант 2-го гарматного полку і пережив в «Чотирикутнику смерті» хворобу тифу.
Сотник О. Станімір у своїх спогадах «Моя участь у визвольних змаганнях 1917 -1920 рр.» про С. Мацькевича згадує наступне: «Десь у другій половині січня 1920 р. ІІІ-тій галицький корпус найшовся на Херсонщині, в районі села Антонівки, де мав находитись штаб большевицької партизанки під проводом тов. Дубенка. Само село Антонівка і декілька сусідніх сіл були заселені москалями. В однім з тих сіл, недалеко залізничної станції Мордарівка, примістився на нічліг мій курінь. Мешканці села, москалі, прийняли нас аж надто гостинно і це збуджувало підозріння. Пізнім вечором зголосився до мене несподівано сотник Степан Мацькевич, комендант 2 -го полку артилерії. Його вигляд – сотник був заклопотаний і при тім обсніжений й заболочений — вказував, що щось прикрого йому приключилось. Привітавшись, він поспішно розказав, що в селі Фльорія большевицькі партизани розброїли вночі 21 січня цілий 2-ий полк артилерії, а йому самому удалось втекти з їхнього полону і тепер він шукає можности, якнайскорше повідомити про це нашу команду».
Після визвольних змагань йому вдалося емігрувати на захід. В 1925. р. С. Мацькевич одержав диплом в університеті у Відні для всесвітньої торгівлі. Після працював в українській кооперації, в основному на Станиславівщині.
Дня 4 липня 1941 р. громадянство Галича вибрало його головою управи галицького повіту. Ви¬конував цю функцію до 20 липня 1944 р. і в тому часі тайно фінансував фондами повіту вишкіл 260 старшин УПА. Іван Драгомирецький у своїй книзі «В’язнем під трьома режимами» згадує: « В Галичі твориться повітовий уряд. Сотник Мацькевич стає старостою, десятник Квасній організовує українську поліцію, по селах ОУН призначає голів». Про цей період маємо інформацію в «Українському слові», яке виходило у Станиславові. У газеті за 24 липня автор Р. Мигаль написав про активні державотворчі процеси в районах Станиславівщини. Він, зокрема, відзначив добре налагоджену роботу у Галичі, Рогатині, Делятині, Надвірній. «Гарно працюють керівники в Галичі. Інженер Мацькевич взірцево організував п’ять команд української жандармерії, що навела порядок в місті і селах району».
З часу Другої світової війни ще маємо таке повідомлення про діяльність Степана Мацькевича (мова документа збережена – І.Д.). «20.VІІІ. 1943 р. крайсгауптман зі Станиславова був у Мацькевича – начальника союзу громад у Галичі. Між ними вив’язалась розмова на тему Межигорець. (Там самооборонний кущ мав сутичку із партизанами Ковпака – І.Д.). Мацькевич мав сказати, що українці не можуть сидіти із заложеними руками й дивитися, як партизани будуть гуляти по Галичині. Тим більше, що німці скоро заломляться і тоді не буде кому здержувати більшовиків – тому треба приготовляти якусь збройну силу. Крайсгауптман був тим вискочений і здивований. Мовляв, він того по українцях не сподівався». (Суспільно-політичний звіт за час від 14 до 21. VІІІ. 1943 р. – фрагмент статті із електронного архіву Українського визвольного руху).
Після війни С. Мацькевич жив у США. У 1955 році був обраний секретарем редколегії, яка підготувала до друку грунтовне видання про УГА. До неї він подав кілька статей. Помер Степан Мацькевич 16 грудня 1989 року на 97 році життя. Похований на українському православному цвинтарі Св. Андрія Первозванного в Саут-Баунд- Бруці (штат Нью-Джерсі). За ним найбільше сумували: дружина Євгенія, син Олег з дружиною Марією і сином Романом, братанка Дарія Стахів з синами і родиною та сваха Меланія Кривокульська. Некролог помістила газета «Свобода» за 19 грудня 1989, №.239. Цікаво, що навколо собору Св. Андрія Первозванного розкинувся багатогектарний пантеон, де упокоїлися визначні українці США й інших країн. Цю інформацію ми знайшли у Вікіпедії, але,на жаль, про могилу Степана Мацькевича там не згадується. Тож ситуацію потрібно виправити.
Як бачимо, до попередньої інформації про С. Мацькевича, яка була відомою перед кількома роками, додалося ще кілька цікавих фактів із періоду його боротьби 20-тих і 40-вих років ХХ століття, про його позицію справжнього українського патріота. Зрештою відомою стала і дата його смерті, як і те, що до свого століття він не дожив усього три роки. Чи зможуть щось до цього додати залуквяни – не знаття. Але ми переконані, що у селі мали б існувати якісь родинні перекази про активних представників їхніх сімей, що були відомі тільки обмеженому колу осіб. І це не стосується не тільки цієї постаті, про яку ми написали, але й усіх, хто вартий нашої пам’яті.

Іван ДРАБЧУК, співробітник Національного заповідника «Давній Галич»


Переглядів: 23 | Додав: Dnister


Пошук на сторінці
 
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі



Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 17. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - мгр. історії, член НСКУ Андрій Чемеринський. 
Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю
Copyright MyCorp © 2017