Коломия завжди славилася майстрами ручної роботи, колоритом і автентикою. Сюди щороку приїжджають тисячі туристів. Що купують вони на згадку та, власне, які сувенірні крамниці у нас працюють, що в них можна знайти – далі в матеріалі.

Антикварно-сувенірна крамниця "Скриня"

Розміщена в самому центрі міста. Крамниця працює з 2007 року. Її засновником, а разом з тим і продавцем, є Володимир Гавриленко.

Тут наче переплелися минуле з теперішнім: величезна кількість різноманітних виробів, деякі товари незмінні роками – на них завжди є попит.

Дещо змінилося, як і вподобання людей. У крамниці представлено багато виробів з дерева, кераміки, різьблені скрині, вироби ручної роботи: дерев’яні хрестики, шкіряні ретросумки, чимало ікон – від старовинних до сучасних, дерев’яна дошка для шахів.

"Серед дуже рідкісних і особливих сувенірів – металевий мотоцикл BMV з кулеметом МГ, ціна якого – 2950 грн, старовинні годинники 30-х років минулого століття, також часто купують писанки – як символ нашого міста, горнята з архітектурою Коломиї, гуцульські речі, магніти. А ще варто звернути увагу на "польські тарелі" до 1939 року випуску", – розповідає пан Володимир.

"Художній салон"

Зовсім поруч з крамницею "Скриня" вже близько 40 років функціонує "Художній салон", яким завідує Ганна Вінтоняк, голова спілки майстрів народного мистецтва "Журавка".

Тут є великий вибір авторських робіт, це й ткацтво, вишивка, лозоплетіння, гончарство, писанкарство, кераміка, різьба на дереві, гобелени, килимарство – кожен може знайти те, що йому до вподоби.

Проте пані Ганна зізнається, що кількість покупців порівняно з минулими роками зменшилась – колись зупинялися цілими автобусами, до того ж зараз багато відкривається маленьких магазинчиків. Проте салон продовжує працювати, як і багато років тому.

Філія від "Художнього салону" також представлена в Музеї писанкового розпису.

Коломийський центр туризму та дозвілля

Тут можна отримати всю необхідну інформацію щодо розташування закладів харчування, тут допоможуть підібрати екскурсійний тур та придбати сувенірну продукцію.

"Найбільше користуються попитом товари з коломийською тематикою, тарілки ручної роботи, чашки керамічні, магніти. Серед іноземних туристів переважають поляки. Також у нас представлений великий вибір біжутерії ручної роботи, її виготовляють львівські майстрині, тут коралові вироби, кераміка. Співпрацюємо з різноманітними майстрами, товар беремо під реалізацію. Дуже популярними є ляльки ручної роботи, їх здебільшого купують туристи з-за кордону, ціни в середньому – 350 грн", – розповідає менеджерка з туризму Оксана Миняйлюк.

Ціни тут різні: сувенірні тарілки можна придбати за 80 – 90 грн, буси – 40 – 45 грн, каміння ручної роботи – до 500 грн, футболки – 150 – 200 грн. Є гаманці, портмоне – також ручної роботи. Тепер, власне, сезон, коли туристів достатньо, часто приїжджають групами. А ще тут можна взяти аудіогід писанковим містом.

Національний музей Гуцульщини та Покуття і Музей писанкового розпису

Це два найбільш відвідувані туристами музеї міста. І також в них є свої невеличкі сувенірні крамнички, де туристи можуть придбати щось на згадку про Коломию.

У музеї Гуцульщини та Покуття це переважно література – альбоми, в тому числі і музею, а ще різноманітні карти, магніти, горнятка, шкатулки.

В Музеї писанкового розпису – акцент на писанках. Також тут представлені унікальні дерев’яні туристичні марки із зображенням двох визначних музеїв – писанкового розпису і Гуцульщини та Покуття, а ще – церкви Благовіщеня. Пані Уляна, касирка музею, розповіла нам детальніше про ці марки – вони представлені в найбільших музеях України, їх є доволі багато. Люди, які зберуть десять різних марок, відправляють на електронну адресу коди, розміщені на звороті, і їм безкоштовно надсилають унікальну подарункову марку, якої немає у продажу.

Наше місто – колоритне, і кожен, хто приїздить сюди, знаходить в ньому щось своє і рідне. Хтось закохується у вулички, хтось – в людську щирість і доброту, інші – в архітектуру. І ті, хто приїжджають вперше, обов’язково прагнуть взяти щось на згадку – сувенір, писанку чи книгу, щоб мати свою частинку покутського міста над Прутом.

Віталій БИРЧАК