Музей-оселя родини Івана Франка, що у Підгірках відсвяткувала ювілей — 30-річчя з дня заснування. Ініціаторкою створення закладу стала внучка Онуфрія Франка — Оксана Франка, докторка історичних наук, професорки Львівського національного університету імені Івана Франка.

Відома родичка Івана Франка наполегливо намагалася втілити ідею, відтак написала близько 60 листів у різні інстанції. Варто зазначити, що підтримували науковицю і відомі українські діячі, такі як Дмитро Павличко та Степан Пушик.

Урешті, зусилля виявилися немарними і 30 серпня 1992 року музей-оселя родини Івана Франка у Підгірках вперше відчинив свої двері для відвідувачів. Правда до того був довгий процес збору експонатів разом із однокласницею і товаришкою Оксани Франко, а відтак — першою директоркою музею-оселі Івана Франка Лідією Іваницькою, яка плекала традиції Франкового роду понад 20 років.

Наукова співробітниця музею-оселі Івана Франка Леся Кирилович провела екскурсію музеєм для "Вікон", розкривши цікаві подробиці та показавши унікальні експонати.

Історія музею у Підгірках розпочинається наприкінці 1980-х років, коли розпочали будувати завод "Карпатнафтомаш". Хату Онуфрія Франка мали зносити, як і всі будинки, розташовані поруч. Проте Франкова родина почала протестувати і будинок вдалося відвоювати: тут створили музей. На відкритті були присутні гості зі Львова, Івано-Франківська, Калуша, Нагуєвич. А священник греко-католицької церкви Стрітення Господнього з Підгірок Михайло Бойчук освятив музей-оселю і відслужив молебень. З піднесенням пісню "Не пора, не пора" виконала чоловіча народна хорова капела "Прометей" під орудою Івана Кримського.

У родинному музеї — чотири кімнати. Перша — розповідає про життєвий і творчий шлях Івана Франка. Друга кімната музею містить матеріали про родину Онуфрія Франка у Підгірках. Третя — Франкова світлиця. Четверта кімната присвячена Івану Франку та місцевому художнику Григорію Смольському.

При  вході у музей першим впадає в око родинне генеалогічне дерево родини Франка, яке розробила Оксана Франко. Найбільшу увагу приділено Онуфрію Франку. Помітно, що фрагменти зі списком нащадків майже весь заповнений. Тому Леся Кирилович каже, що має у планах зробити окреме дерево для Онуфрія, якоve у музеї присвячена кімната. Поруч — особисті речі, картини українського художника, краєзнавця Григорія Смольського. Тут же і куточок священника, поета  і просвітницького діяча Антіна Могильницького, творчість якого теж  поціновував Іван Франко.

Окрасою музею є кімната. присвячена українській вишивці. Тут  можемо побачити як стародавні зразки, яким близько 100 років, так і сучасні. Так, вишивка завжди була і буде актуальною, каже Леся Кирилович:

"Зараз кажуть, що пішла мода на вишивку. Насправді, вона завжди була, зараз мода хіба що відновлюється".

Унікальним експонатом є старовинний віденський рояль 1845 року, який старший самого Івана Франка. Важко повірити, але інструмент, який має два століття, досі працює, хоч і потребує налаштування і реставрації.  Окремої уваги вартий і  підсвічник ручної роботи. виготовлений ще батьком Івана Франка — Яковом.

У одній із кімнат знаходяться старовинні господарські інструменти: робочі жорна, прялки, ярма, гребінець, корито, рамка  ручної роботи Онуфрія Франка.

Також музей-садиба зберігає оригінальне ліжко, на якому померла дружина Онуфрія — Юлія.

Леся Кирилович мріє на вільній території біля музею відкрити галявину для дітей, яку б назвала галявиною їжачків.

Ірина КМІТЬ, журналістка

Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор