Пройшло 70 років з часу утворення Української Повстанської Армії, яка своїми подвигами наблизила час проголошення незалежності соборної України. Слава належить кожному воїну. Дмитро Дідущак був одним із них. «Життя – це боротьба» написано на меморіальній табличці на історичній композиції присвяченій 70-річчю створення УПА. Важко не погодитися, тому що щоденно йде боротьба, і кінця їй ще не видно. Двадцяти двох річний Дмитро Дідущак на псевдо «Погиба» віддав своє життя у боротьбі із загарбниками. Сотні юнаків йшли на смерть без вагань, без жодних сумнівів. Вони вірили, що прийде день, коли Україна стане вільною. І не чекали герої, що на їхню честь складатимуть пісні та зводитимуть меморіали. Так, Дмитро Дідущак поліг на в’їзді у село Спас. Він став першою жертвою зі свого села, але не останньою. Відродив ім’я героя УПА Василь Савчук. Чоловік декілька років тому почав зводити будинок неподалік пам’ятного меморіалу і випадково наткнувся на людські рештки. Як виявилося згодом із розповіді одного свідка, там знаходилася могила Дмитра Дідущака. – Коли вбили Дідущака, то принесли його на цей беріг і поховали ввечері без священика. Щоб підняти бойовий дух свого війська командир Онуфрій на псевдо «Шпак» звернувся до вояків зі словами: «Хлопці, зараз ми ховаємо його не так, як то має бути, але прийде час, коли Україна стане незалежною. Ми тут зведемо пам’ятник.», – розповів автор історичної композиції та музею-криївки Василь Савчук. Цю інформацію він дізнався лише декілька місяців тому, тоді як без будь-якої допомоги почав зводити меморіал ще два роки тому. На свято Чесного Хреста 27 вересня відбулося перепоховання останків воїна УПА. 7 жовтня відбулося урочисте відкриття історичної композиції присвяченій 70-річчю створення УПА та музею-криївки, розташованого поряд. На відкритті були присутні голова Коломийської РДА Михайло Негрич, голова Коломийської районної ради Богдан Болюк, церковна громада села Спас, а також чимало небайдужих односельчан. З Мишина на відкриття прибув Василь Павлюк, який добре пам’ятає страшні часи окупації. Сивочолий чоловік, присівши на ослін у криївці, розповів, що у Спасі були надзвичайно войовничі юнаки. Про них ходила слава далеко. Дідусь був знайомий Василем Соричем, Гояничем та іншими, але практично ніхто з них не вижив після жорстоких зіткнень. Михайло Негрич особисто знайомий з Василем Савчуком і каже, що чоловік зробив надзвичайно важливу справу. Ще будучи студентом, Михайло Михайлович пам’ятає як нквдисти засмічували свідомість людей, поширювали неправду про націоналістів та УПА. «Нація, яка не пам’ятає минулого, не має майбутнього.», – сказав очільник району. Завітала на свято відкриття комплексу Ярослава Ткачук, директор Національного музею народного побуту Гуцульщини і Покуття ім. Й. Кобринського, коріння якої в селі Спас. «Те, що зараз відкривається така історична композиція, є дуже потрібним, – Каже пані Ярослава. – Коли цінності завоювань незалежності помало починають набувати рис комерції і фарисейства, особливо у політичних колах нашої держави, повернення до історичної правди і утвердження на кожному кроці, у кожному селі, повернення імен молодих хлопців, які мріяли жити не менше, ніж ми сьогодні – це все справа нашого покоління.» – Цей меморіальний комплекс, в першу чергу, є символом духу та незнищенності. Це те місце, яке завжди буде будити нинішні і наступні покоління боротьби за свободу, за правду, за чесність, за віру. Це є центр, який розповідає нинішнім і прийдешнім поколінням, що ми є тут господарями і не маємо жалувати нічого для цієї священної землі. Це – величезний виховний чинник і символічно, що стоїть історична композиція при вході у село Спас, яке в часи лихоліття дало більше трьохсот юнаків. Вони надзвичайно любили життя і в ім’я вільного життя гинули, – поділився думками зворушений Любомир Грабець, громадський діяч та почесний мешканець міста Коломиї. Криївка знаходиться позаду пам’ятної композиції. Вона і справді захована так, як годиться для криївки. Це – невелика землянка, яка слугували прихистком для повстанців, в якій вони жили і переховувалися, з яких відбивалися від ворогів, і в якій вони деколи гинули. В криївці мало місця, але тим не менше вона доволі простора і затишна. Василь Сисчич зібрав у ній речі того часу, які були притаманні для криївок. Зокрема це – старий образок, лампада, машинка для друку, автомат, форма вояки УПА, зображення Степана Бандери та інші атрибути повстанця. Сама ж історична композиція також вирізняється своєю красою. Вона обкладена каменем та обсаджена чорнобривцями. На верхівці височіє тризуб і там знаходиться могила Дмитра Дідущка, увінчана березовим хрестом, а знизу – напис «Героям слава!». Символічно цей пагорб обріс молодими берізками. Оксана Рижук |
