15 лютого у палаці Потоцьких в Івано-Франківську презентували історичне дослідження про учасника національно-визвольної боротьби, воїна "Карпатської Січі" Теодора Рекетчука. Його автор, історик Євген Пронюк зібрав матеріали з українських, чеських та німецьких архівів, щоб відновити біографію свого далекого родича, який понад 80 років залишався невідомим широкому загалу.
Як створювалася ця книга — у матеріалі Суспільного.
Історик Євген Пронюк спершу хотів вмістити своє дослідження у дві наукові статті, проте згодом вирішив написати книгу "Дорко: на краях війни". Додатковим поштовхом стала родинна історія, адже Теодор Рекетчук — далекий родич автора.
"Як дослідник, я маю певний обов'язок розповісти про нього більше. Той шлях, який він пройшов, просто надзвичайний. Це — хлопець, який у 18 років ухвалив рішення нелегально перейти кордон і вступити до "Карпатської Січі". З того моменту його життя поєдналося з військом. Це — щоденні випробування, які він пройшов гідно", — розповів Пронюк.
Автор працював над книгою з весни 2025 року та дослідив орієнтовно 30 джерел, серед яких — приватні колекції й державні архіви, зокрема спецслужб. Значну частину матеріалів Євген Пронюк отримав завдяки офіційному листуванню з представниками архівів у Чехії та Німеччині.
"Працював в обласних архівах Івано-Франківська, Львова та Тернополя, а також у центральних установах. Щодо іноземних джерел — Україна має перевагу в оцифруванні документів, чого не скажеш про закордонні архіви", — говорить історик.
З його слів, герой книги "Дорко: на краях війни" Теодор Рекетчук — родом із села Клубівці. Окремий розділ книги присвячений долі родини військового, яка пережила репресії та депортацію до Сибіру.
"Після завершення Другої світової війни його сліди губляться. Остання документальна згадка датується 1951 роком у Мюнхені. Книгу буде цікаво прочитати кожному, бо у ній відображена історія цілого покоління. Кожній людині, яка має родичів, що пережили страхіття Другої світової війни, були вояками УПА чи членами ОУН, чи воювали в "Карпатській Січі", чи були в українській допоміжній поліції, це десь відгукнеться", — сказав автор Євген Пронюк.
Особливість книги полягає у тому, що в ній йдеться про реальні історичні події, додає художня керівниця студії "Жива історія" Тетяна Зорецька.
"Сподіваюся, видання дійде до свого читача і змусить пізнавати історію глибше, зокрема період других визвольних змагань. Подекуди ці герої — знані й незнані — справді потребують народної пам'яті, відновлення нашої любові й молитви. Я вже прочитала книжку, адже була поруч від самого початку її створення. Мене особливо підкорив питомий мовний регістр — ми бачимо живу мову самого героя. А ще там є унікальні речі — ходи розвідки й контррозвідки, зокрема Служби безпеки України. Такого більше ніде не прочитаєте", — зазначила Тетяна Зорецька.
Одним із рецензентів книги є історик та професор Іван Монолатій. Він каже, що "Дорко: на краях війни" має оригінальний стиль, який поєднує наукову основу із захопливою біографічною розповіддю.
"Є багато білих плям у національно-визвольній боротьбі, які потрібно заповнювати. Коли я читав первісний варіант рукопису, мене захопив не лише стиль. Так біографії зазвичай не пишуть, і це, слава Богу, не класичний варіант. Ця книжка вчить, як можна писати захопливу біографію героя", — додає Іван Монолатій.
Племінниця головного героя Люба Рекетчук говорить: видання стало здійсненням давньої мрії її покійного батька — зберегти історію свого старшого брата для наступних поколінь.
"Ця книга — це пам'ять, яку ми тепер зможемо передавати своїм дітям, онукам і, думаю, правнукам. Тепер вона оформлена на папері — її можна тримати в руках та берегти. Це була мрія мого покійного тата. Він усе життя розповідав нам про свого старшого брата. Між ними була різниця у десять років. До 1944 року ми знали окремі епізоди його життя, бо тато з ним спілкувався, отримував звістки. А після того — нічого не було відомо", — каже Люба Рекетчук.
Книга "Дорко: на краях війни" обсягом 200 сторінок вийшла накладом у 300 примірників. Видання Євген Пронюк видав за власний кошт. | 
