В 2024 р. виповнилася 110 – та річниця з початку Першої світової війни, а в цьому році 110 – та річниця звільнення Галича з під московської окупації. Впродовж 1914 – 1917 рр. Галич перебував в епіцентрі бойових дій, з ним як стратегічним пунктом річкових переправ були пов’язані військові плани обох воюючих сторін.
В призмі дослідження один з забутих та недосліджених епізодів міської історії Галича під час війни – відвідання міста Карлом Габсбургом. Подається наявна інформація щодо його візитів, згадки про дані факти в тогочасній пресі. На основі зібраної інформації, максимально здійснено опис кожного візиту архикнязя, а згодом цісаря до Галича; характеризуються їх особливості, вказуються локації пов’язані з подіями.
Особливістю статті є те, що окрім періодики, відтворення подій здійснюється на основі описів фотодокументальних джерел.
Опрацьовані джерела дали змогу встановити кількість візитів Карла Габсбурга до Галича та околиці, вказати їхнє хронологічне датування. Стаття дає змогу доповнити наявні дані про відвідання міста визначними особами. В науковий обіг інформація та джерела вводяться вперше.
Влітку 1915 р. в історії Галича відбулися дві важливі події: у червні місто було звільнено від російських військ, а вже в липні його відвідав престолонаслідник трону Габсбургів, архикнязь Карл (з листопада 1916 р. – цісар Карл І). Це не єдиний момент пов’язаний з відвіданням міста Габсбургами за 146-ти річну спільну історію (у 1772–1918 рр. Галич належав до складу Дунайської монархії).
Представники династії в різні часи відвідували місто: зокрема, цісар Йосиф ІІ (1741–1790) перебував тут 27 липня 1773 р., 11 червня 1783 р., 19 липня 1786 р.; цісар Франц Йосиф І (1830–1916), 15 вересня 1880 р.; архикнязь Франц Карл Австрійський (1802–1878, батько цісаря Франца Йосифа І) проїздив у серпні 1827 р.; архикнязь Леопольд Сальватор Габсбург-Тоскана (1863–1931) з дружиною Бланкою (1868 - 1949), 26–28 серпня 1891 р.
Вияви спільної історії були не тільки в настінних портретах цісарів у адміністративних будинках та приватних домівках галицьких міщан, виконанні народного гімну «Боже, буди покровитель» в храмах міста, урочистостях з нагоди дня народження цісаря – а й в кількарічному житті міської громади майже безпосередньо на бойовій лінії під час Першої світової війни, службі мешканців у складі підрозділів австрійської армії. Згідно наявної на даний час інформації, в 1914–1918 рр. 124 мешканці міста служили в різних родах зброї монархії; з них загинули – 15, були пораненими – 61, попали в російський полон – 48.
Підставою для дослідження і висвітлення перебування останнього представника династії Габсбургів в Галичі у військовий час стали випадково віднайдені кілька фотографій та письмових згадок. Ці відомості досить скупі, проте на їхній основі можна гіпотетично відтворити епізоди даної сторінки історії. Фактично, в науковий обіг вперше вводиться інформація про подію та іконографічний матеріал.
I. Джерельна база фотографій.
Як вище вказано, основним джерелом інформації про відвідування Галича Карлом Габсбургом є фотографії 1915 та 1916 років. Вони є цінним матеріалом для історії міста, його релігійних громад, пам’ятних споруд. В процесі дослідження вдалося знайти чотири основні масиви даних в яких зберігаються ці світлини. Доцільно подати дані про їхнє місце збереження, загальний опис – для популяризації і використання в роботі всіх зацікавлених локальною історією.
Головним місцем згромадження архівних фото є Військово-історичний музей у Відні (Heeresgeschichtliches Museum). Джерельна база відносно Галича містить 15 світлин, на підписах до них як «ерцгерцог» (архикнязь) вказаний на 8, як «цісар» на 7, на 1 два титули подаються одночасно. Фактично до факту перебування в Галичі та околиці відносяться 14 світлин, 1 – долучена і підписана помилково. Всі фотографії стосуються липня 1915 р.
Також важливою у цьому контексті є Австрійська національна бібліотека (Österreichische Nationalbibliothek, ONB). Тут міститься 10 світлин, з них 4 датовані – 24.08.1916, 3 датовані 20.09.1916, одна – 23.09.1916, одна – 23 – 25.07.1915. Важливими є фото з приватного інтернет-ресурсу «Heeresgeschichten» (Австрійська Республіка). Тут подаються світлини з власного фотоальбому військовика корпусу Гофмана, з боїв у Карпатах та Галичині. П’ять з них відносяться до перебування спадкоємця трону в липні 1915 р. у Галичі. Світлини мають свою назву в альбомі.
Слід сказати, що також в ряді видань та публікацій, як воєнного часу, так і післявоєнного, характерним є використання світлини архикнязя Карла на інспекції бронепотяга в Галичі – без зазначення цієї локації.
ІІ. Перший візит архикнязя та престолонаслідника Карла Габсбурга до Галича, 23–25 липня 1915 р.
Відома австрійська дослідниця, д-р Елізабет Ковач (Elisabeth Kovács, 1930–2013), професор сучасної австрійської історії факультету філософії у Відні, член комісії істориків у процесі беатифікації австрійського імператора Карла І, уклала перелік його подорожей спершу як архикнязя і престолонаслідника, а згодом цісаря та короля за період 1914–1921 рр. У її реєстрі, який є найповнішим на даний час, Галич згадується тільки в 1917 р., натомість безпосередньої згадки міста у 1915 та 1916 роках немає (зокрема, дата перебування архикнязя тут в липні 1915 р. у Е. Ковач подається, як ймовірне перебування на північному фронті), а перебування у серпні - вересні 1916 р. не деталізоване щодо Галича і вказується як маршрут «25–27 серпня, Ходорів – Відень – Ходорів», «24–25 вересня, Ходорів – Відень – Пайербах – Райхенау».
Наявна іконографічна база та тогочасні нечисленні публікації допомогли заповнити прогалини і з’ясувати, що Карл Габсбург перебував в Галичі та його околицях в 1915, 1916 та 1917 рр.
Незважаючи на бої, які тривали на даному плацдармі в травні – червні 1915 р. і передували першому візиту архикнязя, військові знищення оминули місто. З будинків не згорів жоден, не було знищень; проте помешкання всіх, хто евакуювалися, були пограбовані. У будинках бракувало дверей і вікон, які раніше були використані як матеріал для опалення. Місто поступово поверталося до звичного ритму життя.
До Галича архикнязь прибув на своєму потужному автомобілі «Gräf & Stift 40/45HP» (фаетон) виготовленому австрійським виробником у 1913 році (цікаво, що даний автомобіль зберігся в Австрії до сьогодення). Цей автомобіль дозволяв швидко пересуватися тогочасними дорогами Галичини; його характеристики були такі: кінські сили/кВт: 45/33 при 3000 об/хв., 4-циліндровий чотиритактний рядний двигун (по 2 блоки циліндрів кожен), 4000 куб. см.
Погода під час перебування в Галичі та околиці була літня і тепла, тому відкидний верх фаетону було опущено. Разом з автом архикнязя в кортежі був ще один автомобіль супроводу з суцільнометалевим кузовом (в ньому серед інших їхав камергер Зденко Лобковіц. Стан доріг в Галичині, а тим більше у військовий час, був не найкращим, проте автомобілі прибули до міста в чистому, не забрудненому вигляді.
Архикнязь Карл був одягнутий відповідно до пори року, під час перебування в Галичі на ньому був мундир з відзнаками генерал-майора.
Детальна і послідовна програма його візиту не відома; важко встановити, скільки часу стосувалося побуту в місті, а скільки перебування в околицях – тому проведений тут час можна описати в основному завдяки вищезгаданим світлинам та письмових згадкам.
У Галичі архикнязь був як у середмісті, так і на Замковій горі (остання, 17 років перед цим, рішенням магістрату від 2 грудня 1898 р. була названа горою Франца Йосифа І, на честь 50 - річчя вступу правлячого цісаря на трон). Ймовірно, в першій частині свого побуту тут він знаходився в середмісті, а в другій – на Замковій горі.
На перехресті вулиць поруч дому нотаря Лева Гузара (1858 - 1923) (не збережений, сучасне перехрестя вулиць Ярослава Осмомисла – Івана Франка), престолонаслідник вийшов з автомобіля до вітальної делегації галицьких міщан. Дорога була встелена галуззям з зеленим листям. Загальна кількість присутніх - міщан та військовиків становила близько сотні осіб. Зі східної сторони вулиці (сучасна назва Ярослава Осмомисла) стояли в одній лінії представники римо-католицької громади (тримали розп'яття та костельні хоругви); в основному це були жінки і діти. Із західної сторони вулиці були вишикувані представники жидівської громади, переважно старші чоловіки.
Ймовірно, духовні провідники цих громад зверталися до архикнязя Карла з привітанням – на фотографіях зафіксовано його розмову з кимось з жидівської громади та римо-католицьким ксьондзом (ймовірно, це був о. Антоній Скальський, народжений в 1859 р., перебував на парафії в 1911–1918 рр., відомо що пізніше, в серпні 1917 р. йому було надано цісарем Військовий хрест за цивільні заслуги ІІ класу). Володіння німецькою мовою, як державною, на той час було нормою і проблем у спілкуванні не мало б бути.
На вулиці була присутня військова жандармерія в шоломах. Вздовж вулиці в північному напрямку, з обох боків, поруч будинків стояли військові, були вони і поміж натовпу людей. Архикнязь Карл відбув богослужіння у місцевому костелі Небовзяття Пресвятої Діви Марії (тепер – реконструйована будівля Народного дому), прослухав твори Гайдна (1732 – 1809) та Гуно (1818 - 1893) у виконанні військовиків (котрі мали власні музичні інструменти) та зустрівся з офіцерами (угорської національності – з огляду на герб Королівства Угорщини на пряжках їхніх ременях) поруч сакральної споруди.
Ймовірно, у саду плебанії (з південної сторони костелу) було облаштовано святковий стіл для архикнязя та офіцерів. Місце обрано у затишку, в тіні дерев. Умеблювання: довгий дерев'яний стіл накритий білою скатертиною, дерев'яні стільці. Сервірування столу просте: графин, стакани, тарілки; мінімум їжі. У прийнятті взяли участь близько 20 військових; архикнязь не сидів на чолі столу, розташовувався в середині.
З середмістя в автомобілі з архикнязем вирушив фельдмаршал Петер фон Гофман. На Замковій горі (тогочасна назва – гора Франца Йосифа) відбулося одразу кілька дій. Всі вони були в одній локації: на північно-західній стороні верхньої тераси, поруч руїн каплиці Св. Катерини, оборонної стіни та Шляхетської вежі. Тут на терасі, поруч північної сторони Шляхетської вежі, архикнязь перебував в оточенні офіцерів (близько 20), окрім своїх (австрійських і угорських), були присутні офіцери союзної армії – німці.
Фельдмаршал Петер фон Гофман ознайомив архикнязя Карла з картами військових дій (останній сидів на кріселку – лавці), поруч нього стояв фельдмаршал; камергер З. Лобковіц сидів на кріслі; штабні офіцери стояли позаду нього.
Також, архикнязь та фельдмаршал вдвох оглядали панораму північної сторони Дністра.
З верхньої тераси, спершись на офіцерську тростину, архикнязь спостерігав демонстровані йому навчання: дві групи вояків (по двоє в кожній) проводили західним схилом Замкової гори коней, утримуючи їх шнурами. Ймовірно, вправа полягала в тому, щоб вивести коней по стрімкому схилу, з долини вгору. Схил на той час був не заліснений, територія цілком проглядалася – на відміну від сучасного стану; єдиною перешкодою був високий кут підйому.
Також, на замку архикнязь Карл в супроводі фельдмаршала Петера фон Гофмана, генерала Зденка Лобковіца та інших оглянув озброєння відділу скорострілів (хоча можливо, це були зразки трофейної зброї).
Ймовірним завершенням побуту архикнязя на замку став урочистий обід / вечеря. На терасі поруч руїн оборонної стіни було встановлено стіл та стільці (ті самі меблі, які раніше використовувалися для прийняття в саду плебанії). На одній зі збережених світлин зафіксовано цей епізод: офіцери вишикувані в дві лави, стоять з однієї сторони столу, а з іншої стоять архикнязь Карл (приймає звіт від ротмістра Штрайнца (Штайнца)) та фельдмаршал Гофман. Безперечно, що архикнязь оглянув місце на терені котрого знаходився – руїни Галицького замку.
Також, на основі підписів до світлин, відомо що він відвідав один з підрозділів Легіону Українських Січових Стрільців. Архикнязю звітував сотник УСС Василь Дідушок (1889–1937). Після цієї події УСС у Відні видали офіційну поштівку під назвою «Tronfolger erzherzog Karl Franz Josef besichtint die Ukrainissche Legion, am 23.VII.1915» (щоправда, без означення місця події).
Окрім УСС, престолонаслідник проінспектував один з батальйонів піхотного полку №103, відвідав бригаду полковника Генріха Больцано (1868 – 1918) - точне розташування перелічених військових частин відносно Галича не відоме.
На основі іконографічного матеріалу ідентифіковано тільки декількох осіб, які перебували поруч архикнязя в Галичі. Це: фельдмаршал Петер фон Гофман (1865 – 1938) – комендант корпусу, який звільняв Галич, генерал Лобковіц Зденко (1858 - 1933) – камергер архикнязя, ріттмейстер Штерніц.
Продовження в наступній публікації.
Андрій Чемеринський,
Почесний краєзнавець України | 
