До Дня міста у Франківську збирають старі світлини та негативи – таку ініціативу започаткував «Простір інноваційних креацій «Палац». Тож просять містян переглянути свої домашні архіви, можливо, там є зображення, які просто необхідно показати усім. У підсумку з цих фото має вийти виставка. Але ця затія має ще одну мету – знайти тих, хто зацікавлений в аналоговому фото.

Місто на межі

Місто – це живий організм, який живе, розвивається, міняються люди, архітектура, середовище. І є періоди, які знакові для процесу фіксації. От ми хочемо вловити якраз характер міста на межі між аналоговою епохою і цифровою, – розказує директор КП «Простір інноваційний креацій «Палац» Володимир Гайдар.

Тому просять тих, хто має плівки 20-30-40 річної давності, які проявлені, але з них не зроблені фото, переглянути їх. Вибрати до десяти кадрів і принести. Можливо, є готові фото з тих періодів, які можна оцифрувати, їх теж просять приносити.

Важлива якраз саме думка автора фото чи думка того, хто приносить, чому саме ці ракурси, ці кадри, чому варто їх показати, – тож до кожної світлини варто додати опис, – продовжує Гайдар. – Для прикладу, це можуть бути фото 1991 року, коли ми отримали Незалежність, або ж Ланцюг єднання. Це можуть бути втрачені будівлі і споруди, або ж видозмінені. Чи відомі люди того часу. Чи от мама з дитиною біля «Молочного кафе» чи біля «Казки» на Валах. Сюжети можуть бути найрізноманітніші – як ностальгійні, так і знакові історичні, урбаністичні. Насправді, це не тільки про плівку, це й про людей. Про те, що люди фотографували, як фотографували, які були настрої, атмосфера.

Всі фото з описами та підписами будуть виставлені на сайті КП й на сторінках у соцмережах. А найкращі роздрукують і зроблять виставку на території Палацу.

Проєкт триває місяць, тобто фактично впродовж цілого травня можна буде приносити свої фотографії та плівки.

Конкретно, то їх можна занести у музей «Місто і зброя», там завжди є адміністратор, також є пан Микола Калитчук, який власне відповідає за напрямок фотографії і курує цей проєкт, – пояснює Володимир Гайдар.

Надруковано не все

Микола Калитчук, член спілки фотохудожників Україні, інженер-технолог креативного відділу КП «Палац». Каже, фотоапарат взяв до рук у 1972 році – йому було 12. І це хобі, яке стало справою життя.

Зараз фотографія стала доступна всім, а колись це було надбанням людей технічних, – розказує він. – Це була фізика, оптика, потім хімія. І хороший фотограф – це був фотограф, який все робив сам. Від фотографування до сушіння готового відбитка. Зараз фотограф тільки натискає кнопку, а далі – графічні редактори, друк фотографій в централізованих лабораторіях. І тому в тих фотографіях була якась душа, якась чарівність.

Ми просимо приносити в першу чергу негативи, бо по-любому, люди, які фотографували колись на плівку, друкували не все, – каже він. – Крім того, є вже готові надруковані світлини в альбомах, їх теж можна оцифрувати.

Найстаріші фотографії Франківська, які колись йому доводилося тримати в руках, датуються початком минулого століття, каже фотограф.

Мені якось наш архітектор Ігор Панчишин приніс негатив, який створив невідомий мені художник, – розказує він. – Я взяв той негатив в руки і мені на душі стало трепетно, я доторкався до історії, до епохи. Це було дуже незвичне явище. Це були вуличні фото, я роздрукував ці фотографії для нього, і для себе – зараз вони є у нас в Палаці.

Каже також, що доводилося йому друкувати фото часів Другої світової. Було це ще в 1990-ті, коли почали приїздити багато людей з Канади, з діаспори.

І один чоловік прийшов, він не хотів представлятися, але йому дуже було треба роздрукувати з його плівок фотографії. Це був вхід німецької армії в Івано-Франківськ. Але він стояв біля мене, я друкував фотографії, він усе забрав з собою. Так, щоб то не було розтиражовано.

Отже, він впевнений, що в домашніх архівах можна знайти дуже цікаві речі, які варто показати. До речі, всі негативи та світлини, обов’язково повернуть власникам.

Аналогове фото – буде

Ми зараз у передчутті відкриття в нас на території – в одному з наших корпусів фотостудії – аналогової і цифрової, і майстерні з виготовлення аналогового фото, – ділиться Володимир Гайдар. – Відповідно зараз нам цікаво проявити аудиторію, яка цікавиться тими технологіями.

Структура аналогового фото – хаотична. А на цифровій фотографії ми маємо пікселі, чітко все розкладено, так рівнесенько, що деколи аж противно, чесно кажучи, – посміхається Микола Калитчук. – І от деколи хочеться цієї хаотичності, непередбачуваності. І дуже багато людей почали тягнутися до цього. Ми коли тут проводили майстер-клас з аналогового фото, то прийшло дуже багато людей, багато молоді.

Каже, коли розпитували, що саме їх привабило, то відповідь була у всіх майже одна й та сама – тато з мамою розказували, як то було, і мені дуже цікаво.

Тож у подальшому, коли ми вже відкриємся, можна буде прийти і попрацювати в лабораторії. Чи пройти навчання – у нас буде школа, де будемо вивчати плівкову фотографію. Можна буде придбати матеріали. Бо зараз це проблема, – розповідає Микола Калитчук. – Будуть майстер-класи по альтернативних методах друку, тобто по тих, які були 150 років тому. Це і фото на склі – амбротипи, гуміарабіковий друк, ціанотипія. Різні методи друку, які передбачають саморобне виготовлення емульсії, світлочутливих матеріалів. Є в Україні люди, які володіють цими технологіями, вони з радістю відізвалися і допоможуть нам у цьому.

Женя Ступ’як